ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.06.2005 Справа N 5/2594-25/300
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кравчука Г.А.,
суддів: Грейц К.В., Мачульського Г.М.,
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні Личаківському р-ні м. Львова
касаційну скаргу
на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 07.02.2005 р.
у справі № 5/2594-25/300
господарського суду Львівської області
за позовом Колективного виробничого підприємства
“Енергомонтаж”
до Державної податкової інспекції у
Личаківському р-ні м. Львова
Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники :
позивача: —не з'явились;
відповідача: —не з'явились;
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2004 р. Колективне виробниче підприємство
“Енергомонтаж” (далі –Підприємство) звернулось до господарського
суду Львівської області з позовом до Державної податкової
інспекції у Личаківському р-ні м. Львова (далі –Інспекція) про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №
0000772340/0 від 14.06.2004 р., яким йому було визначено суму
податкового зобов'язання у розмірі 143 514,00 грн. (95 676,00
грн. –основний платіж, 47 838,00 грн. –штрафні (фінансові)
санкції) за платежем “Податок на додану вартість”.
Позовні вимоги Підприємство обґрунтовувало тим, що ним
правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку
на додану вартість у розмірі 43 416,00 грн. та 52 260,00 грн. на
підставі, відповідно, податкової накладної № 105 від
27.05.2003 р., складеної Підприємством “Відродження” громадської
організації інвалідів “Допомога”, та податкової накладної № 22
від 30.07.2003 р., складеної Товариством з обмеженою
відповідальністю “Печора Тур”, оскільки факт оплати, отримання
та експортування придбаного по зазначених податкових накладних
товару (мембран іоноселективного електрода для визначення
високозарядних фосфат-іонів) документально підтверджується,
відповідні накладні відповідають вимогам Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Рішенням господарського суду Львівської області від
27.10.2004 р. (суддя Якімець Г.Г.) позовні вимоги Підприємства
задоволено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
07.02.2005 р. (колегія суддів: Дубник О.П. , Бобеляк О.М.,
Орищин Г.В.) рішення господарського суду Львівської області від
27.10.2004 р. залишено без змін.
Вказані судові акти мотивовані тим, що Підприємство фактично
оплатило, отримало та експортувало мембрани іоноселективного
електрода для визначення високозарядних фосфат-іонів, податкові
накладні, на підставі яких Підприємство віднесло до складу
податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі
43 416,00 грн. та 52 260,00 грн., оформлені відповідно до вимог
Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
недоліки в оформленні довіреності та недотримання порядку
приймання товару не призвели до порушення податкового
законодавства.
Інспекція звернулась до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 07.02.2005 р., в якій просить зазначену
постанову та рішення господарського суду Львівської області від
27.10.2004 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити
Підприємству у задоволенні позовних вимог. Касаційна скарга
мотивована тим, що апеляційний господарський суди, вирішуючи
спір, порушив пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, п. 5.1 ст. 5 Закону України
“Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Підприємство не скористалось правом, наданим ст. 111-2 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, та відзив на касаційну скаргу не надіслало,
що не перешкоджає перегляду постанови апеляційного
господарського суду, що оскаржується.
У зв'язку з відпусткою судді Першикова Є.В.. за розпорядженням
Заступника Голови Вищого господарського суду України від
17.06.2005 р. справа розглядається Вищим господарським судом
України у складі колегії суддів Кравчука Г.А. –головуючого,
Грейц К.В. та Мачульського Г.М.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та
доводи Інспекції, викладені у касаційній скарзі, перевіривши
правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини
справи, застосування господарськими судами апеляційної та першої
інстанцій норм матеріального та процесуального права при
прийнятті ними рішень, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що касаційна скарга Інспекції підлягає
частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій,
Підприємство фактично оплатило та отримало у Товариства з
обмеженою відповідальністю “Печора Тур” та Підприємства
“Відродження” громадської організації інвалідів “Допомога”
мембрани іоноселективного електрода для визначення
високозарядних фосфат-іонів у кількості 238 штук на загальну
суму 574 056,00 грн. (313 560,00 грн. + 260 496,00 грн.), у тому
числі податок на додану вартість –95 676,00 грн. (43 416,00 грн.
+ 52 260,00 грн.).
Також місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено,
що вказані мембрани іоноселективного електрода для визначення
високозарядних фосфат-іонів Підприємство експортувало за межі
митної території України.
Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи
(завіреними копіями): договором купівлі-продажу № 326/05-03ле
від 23.05.2003 р. (а. с. 17), специфікацією № 1 від
23.05.2003 р. до вказаного договору (а. с. 18), накладною на
відвантаження № 105 від 27.05.2003 р. (а. с. 19), податковою
накладною № 105 від 27.05.2003 р. (а. с. 20), платіжними
дорученнями № 074 від 08.08.2003 р. на суму 43 500,00 грн. та №
287 від 25.092003 р. на суму 216 996,00 грн. (а. с. 21),
договором купівлі-продажу № 1324/07/03ле від 24.07.2003 р.
(а. с. 22), специфікацією № 1 від 24.07.2003 р. до вказаного
договору (а. с. 23), накладною на відвантаження № 22 від
30.07.2003 р. (а. с. 24), податковою накладною № 22 від
30.07.2003 р. (а. с. 25), платіжними дорученнями № 482 від
29.10.2003 р. на суму 261 300,00 грн. та № 9 від 19.11.2003 р.
на суму 52 260,00 грн. (а. с. 26), вантажно-митними деклараціями
№ 70000/3/211035 від 05.09.2003 р., 70000/3/211033 від
05.09.2003 р., № 70000/3/207915 від 18.07.2003 р. та №
70000/3/207917 від 18.07.2003 р. (а. с. 27 –30).
Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду
України зазначає, що доводи Інспекції, викладені у касаційній
скарзі, про неотримання Підприємством мембран іоноселективного
електрода для визначення високозарядних фосфат-іонів, є
безпідставними, а висновки господарських судів попередніх
інстанцій про те, що Підприємство фактично оплатило, отримало та
експортувало мембрани іоноселективного електрода для визначення
високозарядних фосфат-іонів є обґрунтованими.
Проте місцевий та апеляційний господарські суди, в порушення ст.
43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного, повного і
об'єктивного розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в
їх сукупності, керуючись законом, не дослідили та не дали оцінки
акту перевірки Підприємства № 2150/23-4/01018671 від
11.06.2004 р. (а. с. 9 –14), з якого вбачається, що:
— Підприємство (Комітент) уклало договори комісії № 32705-03лк
від 27.05.2003 р. та № 132507-03лк від 25.07.2003 р. з Приватним
підприємством “Детройт” (Комісіонер), відповідно до яких
Комісіонер за дорученням Комітента за винагороду зобов'язаний
здійснити від свого імені і за рахунок Комітента операцію з
продажу мембран іоноселективного електрода для визначення
високозарядних фосфат-іонів;
— Комітент передав Комісіонеру мембрани іоноселективного
електрода для визначення високозарядних фосфат-іонів у кількості
238 штук за ціною 2 021,00 грн. на загальну суму
482 197,28 грн.;
— на виконання умов договорів комісії № 32705-03лк від
27.05.2003 р. та № 132507-03лк від 25.07.2003 р. Комісіонер
уклав зовнішньоекономічний контракт на купівлю-продаж мембран
іоноселективного електрода для визначення високозарядних фосфат-
іонів, у якому виступив продавцем;
— постачання (експортування) мембран іоноселективного електрода
для визначення високозарядних фосфат-іонів покупцю
підтверджується вантажно-митними деклараціями;
— кошти у сумі 482 197,28 грн. на розрахунковий рахунок
Комітента за реалізовані мембрани іоноселективного електрода для
визначення високозарядних фосфат-іонів Комісіонер перерахував
платіжними дорученнями № 76 від 25.09.2003 р. та № 138 від
29.10.2003 р.;
— Комітент здійснив Комісіонеру виплату комісійної винагороди в
сумі 2 350,08 грн.
Дослідження та оцінка зазначених обставин має значення для
правильного вирішення спору, враховуючи таке.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податку
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(тут і надалі –у редакції,
яка була чинною на момент віднесення Підприємством відповідних
сум до складу податкового кредиту) податковий кредит звітного
періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих)
платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням
товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу
валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до п. 1.2 статті 1 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(тут і надалі –у редакції,
яка була чинною на момент віднесення Підприємством відповідних
сум до складу податкового кредиту) нематеріальними активами є
об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а
також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому
відповідним законодавством, об'єктом права власності платника
податку. Тобто мембрани іоноселективного електрода для
визначення високозарядних фосфат-іонів не є нематеріальним
активом, а тому за цим критерієм сплачена при їх придбанні сума
податку на додану вартість не може бути віднесена до складу
податкового кредиту.
Згідно з пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
під терміном
“основні фонди” слід розуміти матеріальні цінності, що
призначаються платником податку для використання у господарській
діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365
календарних днів з дати введення в експлуатацію таких
матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень
і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним
зносом. Тобто мембрани іоноселективного електрода для визначення
високозарядних фосфат-іонів, враховуючи, що їх було придбано за
574 056,00 грн. у кількості 238 штук (2 412,00 грн. за штуку),
за умови наміру Підприємства використовувати їх у господарській
діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів
з дати введення в експлуатацію, можуть бути віднесені до
основних фондів, а тому за цим критерієм сплачена при їх
придбанні сума податку на додану вартість може бути віднесена до
складу податкового кредиту.
Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валові витрати виробництва та обігу
(далі –валові витрати) –сума будь-яких витрат платника податку у
грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних
як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які
придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх
подальшого використання у власній господарській діяльності.
Тобто витрати Підприємства на придбання мембран іоноселективного
електрода для визначення високозарядних фосфат-іонів можуть бути
віднесені до складу валових витрат виробництва та обігу за
умови, що ці мембрани придбавались ним з метою подальшого
використання у власній господарській діяльності, і лише у такому
випадку сплачена при їх придбанні сума податку на додану
вартість може бути віднесена до складу податкового кредиту.
В порушення ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного,
повного і об'єктивного розгляді в судовому процесі всіх обставин
справи в їх сукупності, керуючись законом, та наведених норм
Законів України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
і
“Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
господарські суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, не
встановили (дослідили) такого:
— чи мали місце обставини, викладені Інспекцією в акті перевірки
Підприємства № 2150/23-4/01018671 від 11.06.2004 р. щодо
взаємовідносин останнього з Приватним підприємством “Детройд” з
приводу реалізації за договорами комісії мембран
іоноселективного електрода для визначення високозарядних фосфат-
іонів;
— чи придбавались Підприємством мембрани іоноселективного
електрода для визначення високозарядних фосфат-іонів як основні
фонди, тобто чи мало воно намір використовувати їх у
господарській діяльності протягом періоду, який перевищує 365
календарних днів з дати введення в експлуатацію;
— чи відносяться витрати, понесені Підприємством у зв'язку з
придбанням мембран іоноселективного електрода для визначення
високозарядних фосфат-іонів, до складу валових, тобто чи
відноситься операція з придбання зазначених мембран до
господарської діяльності Підприємства.
Проте у рішенні місцевого та постанові апеляційного
господарських судів зазначені вище обставини справи не
встановлені (не досліджені), відповідно, їм не надано юридичної
оцінки, що призвело до прийняття незаконних та необґрунтованих
судових рішень: суди не встановили правомірності або
неправомірності віднесення Підприємством до складу податкового
кредиту з податку на додану вартість суми 95 676,00 грн.
відповідно до норми пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про
податку на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України,
викладеними у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності
з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до
даних правовід носин.
Оскільки передбачені процесуальним законом (ст. 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
) межі перегляду справи в касаційній
інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені
ним, вирішува ти питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних дока зів над іншими, збирати нові
докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що рішення господарського
суду Львівської області від 27.10.2004 р. та постанова
Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2005 р.
підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до
господарського суду Львівської області.
При новому розгляді справи господарському суду необхідно
всебічно та повно з'ясувати обставини справи в їх сукупності та
вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись ст. ст. 43, 111-5, 111-7, 111-9 та 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському
р-ні м. Львова на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 07.02.2005 р. у справі № 5/2594-25/300
господарського суду Львівської області задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
07.02.2005 р. та рішення господарського суду Львівської області
від 27.10.2004 р. у справі № 5/2594-25/300 скасувати, а вказану
справу направити на новий розгляд до господарського суду
Львівської області.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя К.В. Грейц
Суддя Г.М. Мачульський