ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.06.2005 Справа N 4/526-04
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 19.09.2005
відмовлено в допуску до провадження
за винятковими обставинами)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...]
розглянувши касаційну скаргу Середино-Будського дочірнього
агролісогосподарського підприємства "Середино-Будський
агролісгосп"
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 29.03.2005 р.
у справі N 4/526-04 господарського суду Сумської області
за позовом Середино-Будського дочірнього
агролісогосподарського підприємства "Середино-Будський
агролісгосп"
до Управління Пенсійного фонду України в Середино-Будському
районі м. Середино-Буда
про визнання недійсним рішення
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Харківської області від
22.11.2004 року позовні вимоги задоволені частково, визнано
недійсним рішення відповідача N 9 від 17.09.2004 року про
стягнення додаткової суми штрафу в сумі 40139,23 грн. з позивача;
в задоволенні вимог позивача щодо стягнення 15000 грн.
матеріальної шкоди відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
29.03.2005 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано,
в позові відмовлено.
Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, позивач
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської
області від 22.11.2004 року залишити без змін, а постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 29.03.2005 року
у справі N 4/526-04 скасувати, посилаючись на не вірне
застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і
процесуального права.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає
залишенню без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій,
19.07.2004 року відповідач прийняв рішення N 9 про стягнення з
позивача додаткової суми штрафу в розмірі 40139,23 грн. за
порушення граничних строків сплати узгодженого зобов'язання.
Підставою для винесення зазначеного рішення став акт б/н перевірки
правильності нарахування і своєчасності сплати збору на
обов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів до
Пенсійного фонду, складений відповідачем 14.09.2004 року, в якому
посадові особи відповідача зазначають, що заборгованість позивача
станом на 20.02.2004 року по штрафних санкціях складає
40139,23 грн.
Згідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове
державне пенсійне страхування" від 26.06.97 р. за N 400/97
( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
зі змінами та доповненнями позивач є платником збору
на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до п. 1, 4 ст. 4 зазначеного Закону ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
підприємство позивача зобов'язано нарахувати та сплатити збір на
обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 32% від
об'єкта оподаткування, визначеного п. 1 ст. 2 Закону - фактичних
витрат на оплату праці працівників та 1-2% від об'єкта
оподаткування, визначеного п. 4 ст. 1 сукупного оподаткованого
доходу, в порядку та строки, передбачені Законом України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року N 2181-III
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Судами встановлено, що у відповідності до названого Закону
N 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
платником-позивачем щомісячно подавались
самостійно узгоджені розрахунки зобов'язань зі сплати збору на
обов'язкове державне пенсійне страхування, які повинні бути
сплачені протягом граничних термінів, визначених п. 5.3.1 Закону,
а саме протягом десяти календарних днів, наступних за останнім
днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання
декларацій.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що за даними
особових рахунків підприємства, з 31.12.2001 року позивач
порушував строки сплати податкового зобов'язання зі збору на
обов'язкове державне пенсійне страхування, передбачені п.п. 5.3.1
п. 5.3 ст. 5 Закону N 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
.
З матеріалів справи видно, що на підставі п.п. 17.1.7 Закону
N 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
за порушення граничних термінів сплати
узгоджених зобов'язань відповідачем до позивача було застосовано
штрафні санкції, які розраховані автоматично у відповідності до
даних особових рахунків платника про суми узгоджених зобов'язань
та сплачених коштів за період з 31.12.2001 року по
10.12.2003 року.
Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду
стосовно посилань позивача на рішення господарського суду Сумської
області від 29.03.2004 року у справі N 9/15.
Суд апеляційної інстанції вірно дійшов висновку про те, що
місцевий господарський суд підставно відмовив у задоволенні
позовних вимог в частині стягнення з відповідача 15000 грн.
матеріальної шкоди, на тій підставі що ці вимоги не були
підтверджені будь-якими доказами.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що апеляційний
суд повно дослідив обставини справи і обґрунтовано дійшов висновку
про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог.
За таких обставин, судова колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла до висновку, що постанова
Харківського апеляційного господарського суду від 29.03.2005 року
у справі N 4/526-04 підлягає залишенню без змін, а касаційна
скарга без задоволення.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, п. 3 ч. 1
ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Середино-Будського дочірнього
агролісогосподарського підприємства "Середино-Будський
агролісгосп" залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 29.03.2005 р. залишити без змін.