ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.06.2005 Справа N 32/511
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 25.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. - головуючого, Костенко Т.Ф., Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали касаційної скарги ДПІ у Дніпровському
районі м. Києва
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
23.02.2005
у справі господарського суду м. Києва
за позовом ЗАТ "Машпромінвест"
до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача:
Матвієвський О.В. - дов. від 10.01.2005
від відповідача:
Ткач В.В. - дов. N 98/9/10 від 13.01.2005
Припіяло С.В. - дов. N 1542/9/10 від 19.04.2005
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 25.11.2004 господарського суду м. Києва
задоволено позовні вимоги щодо визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від
30.03.2004 за N 0000292201/0.
Постановою від 23.02.2005 Київського апеляційного
господарського суду рішення від 25.11.2004 господарського суду
м. Києва залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідач не мав права
визначати пеню за порушення законодавства у сфері
зовнішньоекономічної діяльності як податкове зобов'язання позивача
у порядку передбаченому Законом України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, оскільки згідно з преамбулою
зазначеного Закону цей Закон є спеціальним Законом з питань
оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань
юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними
цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів),
включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та
внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування,
нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються
до платників податків контролюючими органами, у тому числі за
порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає
процедуру оскарження дій органів стягнення.
Не погоджуючись з судовими рішеннями ДПІ у Дніпровському
районі м. Києва звернулася з касаційною скаргою до Вищого
господарського суду України і просить їх скасувати, мотивуючи тим,
що судами невірно застосовані норми матеріального та
процесуального права, зокрема ст. 2 Закону України "Про порядок
здійснення розрахунків у іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
;
п.п. 3.2, 3.3, 3.6 п. 3 Інструкції про порядок здійснення контролю
й отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими
операціями, затвердженої постановою Правління НБУ від 24.03.1999
за N 136 ( z0338-99 ) (z0338-99)
; п. 2.6 Порядку направлення органами
державної податкової служби України податкових повідомлень
платникам податків ( z0595-01 ) (z0595-01)
; п.п. 2.5, 8 Інструкції про
порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових)
санкцій органами державної податкової служби ( z0268-01 ) (z0268-01)
;
преамбула Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
; ст. 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.
Предметом даного спору є податкове повідомлення-рішення ДПІ у
Дніпровському районі м. Києва N 0000292201/0, яким позивачу
нарахована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері
зовнішньоекономічної діяльності в сумі 27152136,62 грн.
Господарським судом встановлено, що за: - контрактом
N 1283-ЕХ-7 від 04.03.2003 між позивачем та фірмою
"Ізмашпромімпекс" (Узбекистан), - контрактом N 0904/3/2003 GBR-SL
ВІД 09.04.2003 укладеним з компанією "Inexim Company Limited"
(Великобританія ) та контрактом N 07-967 від 22.04.2003, укладеним
з ВАТ "Алмаликський гірничо-металургійний комбінат" (Узбекистан)
на виконання договору комісії з компанією "Inexim Company Limited"
N 01114СМ - UK від 14.01.2003 товар на митну територію України у
встановлений законодавством строк не надійшов, відповідні
вантажно-митні декларації для перевірки підприємством не надані.
Преамбулою Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
встановлено, що цей Закон є спеціальним
законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення
зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та
державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових
платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне
страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне
страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що
застосовуються до платників податків контролюючими органами, у
тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності,
та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Пунктом 3.10 Інструкції Про порядок здійснення контролю і
отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими
операціями, затвердженою постановою НБУ від 24.03.1999 за N 136
( z0338-99 ) (z0338-99)
, зареєстрована в Міністерстві юстиції України
28.05.1999 за N 338/3631 (зі змінами та доповненнями) передбачено,
що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах
відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує
90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу,
виставлення векселя на користь постачальника товару, що
імпортується, або при застосуванні розрахунків у формі
документарного акредитива з моменту здійснення банком платежу на
користь нерезидента, потребують одержання ліцензії.
Пунктами 3.2 і 3.3. даної Інструкції ( z0338-99 ) (z0338-99)
встановлено, що відлік законодавчо встановленого строку
розрахунків банк починає з наступного календарного дня після дня
здійснення операцій, вказаних у п. 3.1 цієї Інструкції.
Банк знімає імпортну операцію резидента з контролю після
пред'явлення останнім документа, який згідно з умовами договору
засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання
робіт, надання послуг.
Якщо цим документом є ВМД, то банк знімає операцію з контролю
за наявності інформації про цю операцію у реєстрі ВМД.
Крім реєстру ВМД, підставою для зняття операції з контролю
може бути письмове повідомлення іншого банку, якому митний орган
помилково надіслав інформацію про цю операцію резидента, про
отримання такого реєстру, засвідчене підписом відповідальної особи
і печаткою банку (у повідомленні зазначаються номер і дата
реєстру, уся наявна в реєстрі інформація про операцію резидента).
Отже, підставою для зняття імпортної операції резидента з
контролю банку є документ, який згідно з умовами договору
засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання
робіт, надання послуг. Таким документом, зокрема, є вантажно-митна
декларація або письмове повідомлення іншого банку, якому митний
орган помилково надіслав інформацію про цю операцію резидента, про
отримання такого реєстру. Інших документів чинне законодавство
України не передбачає.
Господарським судом не прийнято до уваги, що перевірка та
застосування валютної пені до позивача були здійснені саме на
підставі повідомлень банку про порушення законодавчо встановлених
термінів розрахунків за імпортовану (експортовану) продукцію
станом на 01.08.2003 та на 01.09.2003.
Крім того, положення ст.ст. 1, 2, 4 Закону України "Про
порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
є
імперативними нормами, які не ставлять надходження товарів (робіт,
послуг) при відстроченні поставки в залежність від будь-яких умов,
в тому числі від переходу права власності на такі товари (роботи,
послуги).
Таким чином, господарськими судами неповно з'ясовані
обставини справи, що є підставою для скасування судових рішень і
направлення справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно
вияснити всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та
постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову від 23.02.2005 Київського апеляційного
господарського суду та рішення від 25.11.2004 господарського суду
м. Києва зі справи N 32/511 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
м. Києва.