ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.06.2005 Справа N 3/292
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 11.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...]
за участю: [...]
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в
Шевченківському районі м. Чернівці
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
29.03.2005 р. по справі N 3/292 за позовом Чернівецької обласної
спілки споживчих товариств про Управління Пенсійного фонду України
в Шевченківському районі м. Чернівці про визнання недійсними
рішення та вимоги про сплату боргу, - В С Т А Н О В И В:
Позивач - Чернівецької обласної спілки споживчих товариств
17.11.2004 р. звернувся з позовом до господарського суду
Чернівецької області про визнання недійсним рішення Управління
Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці N 66
від 29.07.2007 р. та вимоги про сплату боргу N 150 від
29.07.2004 р.
Рішенням господарського суду Чернівецької області від
10-14 січня 2005 по справі N 3/292 в задоволенні позову
відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
29 березня 2005 р. по справі N 3/292 рішення господарського суду
Чернівецької області від 10-14.01.2005 р. скасовано, позов
задоволено, визнано недійсним рішення N 66 від 29.07.2004 р. та
вимогу N 150 від 29.07.2004 р., стягнуто з відповідача на користь
позивача держане мито в сумі 85 грн. та 118,00 грн. - витрат на
інформаційно-технічне забезпечення процесу.
В касаційній скарзі відповідач - Управління Пенсійного фонду
України в Шевченківському районі м. Чернівці просить скасувати
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
29.03.2005 р., посилаючись на те, що вона постановлена з
порушенням норм матеріального та процесуального права, а рішення
господарського суду Чернівецької області від 10-14.01.2005 р.
залишити без змін.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про
день та час розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши доповідь судді [...], пояснення представника
позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи
касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що
касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи і було встановлено
господарськими судами попередніх інстанції, УПФ України в
Шевченківському районі м. Чернівці з 27.07.2004 р. по
29.07.2004 р. проведена позапланова перевірка позивача за період з
01.10.2004 р. по 01.07.2004 р. з питань правильності обчислення,
повноти нарахування зобов'язання зі збору на загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування. За результатами даної перевірки
було складено акт N б/н від 29.07.2004 р. про застосування
фінансових санкцій та донарахування органом Пенсійного фонду
України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та
несплачених страхових внесків, і на підставі якого відповідачем
прийнято рішення N 66 щодо застосування до позивача фінансових
санкцій в сумі 9438,37 грн. та донарахування недоїмки
в сумі 54302,90 грн. та вимогу N 150 про сплату боргу в сумі
36959,00 грн.
Відповідно до акта перевірки позивач зареєстрований, як
суб'єкт підприємницької діяльності, який є платником єдиного
податку за ставкою 10%.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції
виходив з того, що ч. 6 ст. 18 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
встановлено, що законодавством не можуть встановлюватися пільги з
нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх
сплати;
- ч. 4 зазначеного Закону ( 1058-15 ) (1058-15)
передбачено, що
страхові внески не включаються до складу податків, інших
обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці
внески не поширюється податкове законодавство;
- отже, саме Закон України "Про загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
, який є спеціальним, регулює
правовідносини, що виникають між суб'єктами загальнообов'язкового
державного пенсійного страхування.
Таким чином, господарський суд Чернівецької області дійшов
правильного до висновку, що рішення Управління Пенсійного фонду
України в Шевченківському районі м. Чернівці N 66 від
29.07.2007 р. та вимога про сплату боргу N 150 від 29.07.2004 р.,
відповідають вимогам закону.
Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції,
Львівський апеляційний господарський суд, виходив з того, що
ст. 11 Закону України "Про державну підтримку малого
підприємництва" ( 2063-14 ) (2063-14)
для суб'єктів малого підприємництва в
порядку, встановленому законодавством України, може
застосовуватися спрощена система оподаткування бухгалтерського
обліку та звітності. Спрощена система оподаткування,
бухгалтерського обліку та звітності може застосовуватися поряд з
діючою загальною системою оподаткування, бухгалтерського обліку та
звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого
підприємництва;
- Указом Президента України від 03.07.1998 р. N 727/98
( 727/98 ) (727/98)
"Про спрощену систему оподаткування, обліку із
звітності суб'єктів малого підприємництва" встановлено, що суб'єкт
малого підприємництва, який сплачує єдиний податок не є платником
збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;
- суб'єкти малого підприємництва зобов'язані виконувати
нормативні акти, які є спеціальними для них;
- Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
передбачає серед страхувальників, в тому
числі платників єдиного податку, якими вони і являються, сплачуючи
єдиний податок, частина суми якого поступає на пенсійне
забезпечення;
- із завірених копій платіжних доручень вбачається, що
позивачем - Чернівецькою обласною спілкою споживчих товариств суму
єдиного податку за спірний період сплачено в повному обсязі;
Указом Президента України N 727/98 ( 727/98 ) (727/98)
"Про спрощену
систему оподаткування, обліку із звітності суб'єктів малого
підприємництва" встановлено передбачено відрахування до Пенсійного
Фонду України 42% коштів від суми єдиного податку.
Таким чином, господарський суд апеляційної інстанції, дійшов
до висновку, що оскільки позивач, застосовуючи Указ Президента
України "Про спрощену систему оподаткування, обліку із звітності
суб'єктів малого підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
та Закон України "Про
державну підтримку малого підприємництва" ( 2063-14 ) (2063-14)
і сплачуючи
вчасно та в повному обсязі єдиний податок, дотримувався вимог
чинного законодавства, а тому рішення Управління Пенсійного фонду
України в Шевченківському районі м. Чернівці N 66 від
29.07.2007 р. та вимога про сплату боргу N 150 від 29.07.2004 р. є
таким, що не ґрунтується на вимогах Закону.
Але з такими висновками суду погодитись не можна.
В статті 6 Указу Президента України "Про спрощену систему
оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого
підприємництва" від 03.07.1998 р. N 727/98 ( 727/98 ) (727/98)
встановлено
пільги, зокрема, звільнення від сплати збору на обов'язкове
державне пенсійне страхування. Отже, за правилами цієї статті,
позивач не є платником ставок збору, встановлених для нього з
доходів, одержуваних ним від здійснення підприємницької
діяльності, які обкладаються єдиним податком.
Але, статтею 1 Закону України "Про збір на обов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
встановлено перелік
осіб, що є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне
страхування.
Зокрема, відповідно до пунктів 1, 3 статті 1 вказаного Закону
( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне
страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від
форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші
установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні
особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької
діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Обов'язок сплати зазначеного збору не пов'язується зі статусом
платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності, який
обрав спрощену систему оподаткування.
01.01.2004 р. набрав чинності Закон N 1058-IV ( 1058-15 ) (1058-15)
,
відповідно до ст. 5 якого сферою його дії є регулювання відносин,
що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового
державного пенсійного страхування.
При цьому, зазначеною статтею встановлено, що дія інших
нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у
випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не
суперечить цьому Закону ( 1058-15 ) (1058-15)
.
Згідно імперативних положень ч. 2 ст. 5 Закону N 1058-IV
( 1058-15 ) (1058-15)
виключно цим Законом визначаються принципи та
структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного
страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому
державному пенсійному страхуванню, а також платники страхових
внесків.
Статтею 15 Закон N 1058-IV ( 1058-15 ) (1058-15)
передбачено, що
платниками внесків до солідарної системи є страхувальники,
зазначені в ст. 14 цього Закону, зокрема роботодавці, які обрали
особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний
податок, фіксований сільськогосподарський податок).
За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що
рішення господарського суду Чернівецької області від
10-14.01.2005 р. прийнято судом у відповідності до вимог чинного
законодавства та фактичних обставин справи і підстав для його
скасування не вбачається.
З висновками, викладеними в постанові Львівського
апеляційного господарського суду від 29.03.2005 р., якою скасовано
рішення господарського суду Чернівецької області від
10-14.01.2005 р. погодитись не можна, так як вони є помилковими,
не відповідають фактичним обставинам справи і вимогам закону, тому
вона підлягає скасуванню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7 -
111-11, Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України, - П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в
Шевченківському районі м. Чернівці задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
29.03.2005 р. по справі N 3/292 скасувати.
Рішення господарського суду Чернівецької області від
10-14.01.2005 р. по справі N 3/292 залишити без змін.