ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.06.2005 Справа N 25/382
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 25.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Кравчука Г.А.
суддів: Грейц К.В., Мачульського Г.М.
за участю представників:
- позивача - Варченко А.В.
- відповідача 2 - Дикої Т.В.
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Оболонському районі міста Києва
на ухвалу від 07.12.2004 Київського апеляційного
господарського суду
у справі N 25/382 господарського суду міста Києва
за позовом Державної податкової інспекції у Оболонському
районі міста Києва
до 1. ТОВ "Дан"
2. ТОВ "Тест"
про визнання недійсною угоди
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду міста Києва від 18.10.2004
(суддя С.М. Морозов) позовні вимоги державної податкової інспекції
у Оболонському районі міста Києва задоволені, договір N 2с-4ф/2002
від 29.10.2002, укладений між товариством з обмеженою
відповідальністю "Дан" та товариством з обмеженою відповідальністю
"Тест", визнаний недійсним з підстав, передбачених ст. 49 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, стягнуто з ТОВ "Дан" на користь ТОВ "Тест" 9000 грн.,
стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Тест" в доход
державного бюджету України 9000 грн. вартості отриманих робіт.
Рішення мотивовано тим, що виходячи із сукупності фактів,
встановлених судом першої інстанції та поданих доказів можливо
дійти висновку щодо спрямованості діяльності ТОВ "Дан" на ухилення
від сплати податків, а, отже, спірна угода укладена з метою,
завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.
Київський апеляційний господарський суд (головуючий
суддя О.В. Муравйов, судді О.В. Кот, С.В. Сотніков), здійснюючи
апеляційну перевірку в зв'язку зі скаргою товариства з обмеженою
відповідальністю "Тест", ухвалою від 07.12.2004, винесеною на
підставі пункту 2 частини 2 статті 79 господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, провадження у справі
зупинив до розгляду прокуратурою міста Києва питання щодо
виявлення складу злочину у діях посадових осіб товариства з
обмеженою відповідальністю "Дан", матеріали справи направив до
прокуратури міста Києва.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою про зупинення провадження
у справі, державна податкова інспекція у Оболонському районі міста
Києва звернулась до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить вказану ухвалу скасувати,
справу направити для розгляду по суті до Київського апеляційного
господарського суду.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує, зокрема, тим, що наявність
або відсутність кримінальної справи щодо посадових осіб
підприємства не може свідчити про наявність або відсутність умислу
з боку ТОВ "Дан", установчі документи якого рішенням Оболонського
районного суму м. Києва від 27.02.2003 у справі N 2-1390 визнані
недійсними. При цьому скаржник зазначає, що стаття 49 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
визначає підставою для визнання угоди недійсною
діяльність, суперечну інтересам держави та суспільства за
наявності умислу сторони, а стороною в процесі є саме юридична, а
не фізична особа.
Відповідачі відзивів на касаційну скаргу не подали.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні правильність
застосування процесуального законодавства судом апеляційної
інстанції під час винесення спірної ухвали, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з
наступного.
Державна податкова інспекція Оболонському районі м. Києва
звернулась з позовом про визнання недійсним договору N 2с-4ф/2002
від 29.10.2002, укладеного між товариством з обмеженою
відповідальністю "Дан" та товариством з обмеженою відповідальністю
"Тест" та про застосування наслідків, передбачених нормою ст. 49
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, а саме про зобов'язання товариства з
обмеженою відповідальністю "Дан" повернути товариству з обмеженою
відповідальністю "Тест" кошти, отримані за угодою сумі 9000 грн. і
стягнення з останнього на користь держави суми 9000 грн. вартості
виконаних робіт по договору N 2с-4ф/2002 від 29.10.2002.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те,
що корпоративні права товариства з обмеженою відповідальністю
"Дан" були передані засновниками невстановленій особі, яка в
подальшому незаконно використала дане підприємство для здійснення
фінансово-господарської діяльності, в зв'язку з чим державна
податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва вважає, що
спірна угода укладена з метою завідомо суперечною інтересам
держави, а тому підлягає визнанню недійсною на підставі ст. 49 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27.02.2003
у справі N 2-1390 за позовом державної податкової інспекції у
Оболонському районі м. Києва до Б.А.Б. та К.Д.П., третя особа -
державна адміністрація Оболонського району м. Києва про визнання
установчих документів недійсними - позов задоволено, визнано
установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю "Дан"
недійсними з моменту передачі права власності на підприємство, а
саме з 11.10.2002, визнано недійсним свідоцтво платника податку на
додану вартість, видане товариству з обмеженою відповідальністю
"Дан", з дати видачі, а саме з 07.11.2002.
Рішенням господарського суду м. Києва від 18.10.2004 позовні
вимоги задоволені в повному обсязі з огляду на вимоги ч. 4 ст. 35
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та ст. 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, оскільки
ТОВ "Дан" починаючи з жовтня 2002 року не мало намірів здійснювати
законну підприємницьку діяльність і сплачувати податки.
Зупиняючи апеляційне провадження у справі спірною ухвалою від
07.12.2004, суд апеляційної інстанції послався на те, що в діях
бувших засновників ТОВ "Дан" Б.А.Б. та К.Д.П. є ознаки
кримінально-караних діянь, в зв'язку з чим матеріали даної справи
підлягають направленню до слідчих органів з метою перевірки діянь
вказаних осіб щодо наявності в них ознак складу злочину.
Колегія суддів зазначає, що господарський процесуальний
кодекс України передбачає два види зупинення провадження у справі:
обов'язковий, зазначений в законі, за наявності якого
господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, і
факультативний, необов'язковий для господарського суду, але який
застосовується на його розсуд, зокрема, у випадках надсилання
господарським судом матеріалів до слідчих органів. Однак, виходячи
зі змісту норми ст. 79 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, необхідною
передумовою для застосування такого виду зупинення провадження у
справі мають бути обставини, що перешкоджають її розглядові по
суті заявлених позовних вимог.
Предметом доказування у справі про визнання угоди недійсною
на підставі ст. 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
є характер мети, з якою
укладалась спірна угода між підприємствами - контрагентами і з
якою ця норма пов'язує визнання такої угоди недійсною.
Згідно з п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від
28.04.1978 N 3 ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
із змінами, внесеними постановами
від 25.12.1992 N 13 ( v0013700-92 ) (v0013700-92)
та від 25.05.1998 N 15
( v0015700-98 ) (v0015700-98)
"Про судову практику в справах про визнання угод
недійсними" при розгляді справ про визнання угоди недійсною на
підставі ст. 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
судам слід мати на увазі, що
дія цієї норми поширюється на угоди, які укладені з метою,
завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто,
порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До них,
зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та
юридичними особами доходів від оподаткування.
Відповідно до п. 7.3. постанови Пленуму Вищого господарського
суду України від 25.07.2002 р. N 1056 ( v1056600-02 ) (v1056600-02)
"Про заходи
щодо забезпечення однакового і правильного застосування
законодавства про податки" доказами спрямованості умислу суб'єкта
оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та
доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами
відомості про відсутність підприємства, організації (сторони
угоди) за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними
в установленому чинним законодавством порядку установчих
(статутних) документів, про неподання податкової звітності до
органів державної податкової служби, про скасування державної
реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та інше.
При цьому, стаття 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
визначає підставою
для визнання угоди недійсною діяльність, суперечну інтересам
держави та суспільства за наявності умислу сторони, якою в процесі
є саме юридична, а не фізична особа, тому, навіть за наявності в
діях фізичних осіб Б.А.Б. та К.Д.П., які на момент вчинення
спірної угоди за нотаріально засвідченими заявами вийшли зі складу
засновників ТОВ "Дан", ознак кримінально-карних діянь, ця
обставина не впливатиме на характер мети, з якою невстановлена
особа, не перереєстрована як новий засновник, вчинила спірну угоду
від імені підприємства, установчі документи якого з 11.10.2002
визнані недійсними за рішенням суду, тобто діяльність такого
підприємства з цієї дати набула характеру незаконної.
Таким чином, для розгляду справи не існувало обставин, що
перешкоджали або унеможливлювали її вирішення по суті заявлених
позовних вимог і які б зумовили зупинення провадження у справі, а
перевірка органами прокуратури діянь бувших засновників ТОВ "Дан"
щодо наявності в них ознак складу злочину можлива і за
повідомленням господарського суду, яке надсилається до відповідних
органів на підставі ч. 4 ст. 90 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Отже, вирішуючи питання про задоволення касаційної скарги,
колегія суддів виходить з того, що спірна ухвала винесена без
достатніх підстав.
Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-10, 111-11, 111-13 господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від
07.12.2004 у справі господарського суду міста Києва N 25/382
скасувати, а касаційну скаргу державної податкової інспекції у
Оболонському районі міста Києва задовольнити.
Справу направити на розгляд Київського апеляційного
господарського суду.