ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.06.2005 Справа N 24/295
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 25.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Кравчука Г.А.
суддів: Грейц К.В., Мачульського Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Шевченківському р-ні м. Запоріжжя
на постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 24.02.2005 р.
у справі N 24/295 господарського суду Запорізької області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛІК"
до Державної податкової інспекції у Шевченківському р-ні
м. Запоріжжя, Відділення державного казначейства у Шевченківському
р-ні м. Запоріжжя
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та
стягнення бюджетної заборгованості
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: Білан В.Л., директор, виписка з протоколу зборів
засновників N 4 від 31.01.2001 р.;
відповідача 1: Мітасов М.І., дов. N 23064 від 12.10.2004 р.;
Рещук О.М., дов. N 3403 від 08.02.2005 р.;
відповідача 2: - не з'явились;
В С Т А Н О В И В:
У липні 2004 року Товариство з обмеженою відповідальністю
"БЛІК" (далі - Товариство) звернулось до господарського суду
Запорізької області з позовом до Державної податкової інспекції у
Шевченківському р-ні м. Запоріжжя (далі - Інспекція) та Відділення
державного казначейства у Шевченківському р-ні м. Запоріжжя
(далі - Відділення) про стягнення бюджетної заборгованості з
податку на додану вартість у сумі 120 722,00 грн. та відсотків,
нарахованих на суму бюджетної заборгованості, у розмірі
3 528,39 грн.
Позовні вимоги Товариство обґрунтовувало тим, що за
наслідками господарської діяльності у листопаді 2003 р. різниця
між загальною сумою його податкових зобов'язань та загальною сумою
його податкового кредиту має від'ємне значення, а саме -
120 722,00 грн., правильність нарахування податку на додану
вартість за вказаний період підтверджена Інспекцією довідкою
N 71/23-3-22142143 від 10.02.2004 р., проте Інспекція, в порушення
вимог Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, вказану суму йому не відшкодувала, а тому ця сума є
бюджетною заборгованістю, на яку нараховуються відсотки.
Заявою N 29/07-2004-01-юр від 29.07.2004 р. Товариство
уточнило (доповнило) позовні вимоги та просило господарський суд,
у доповнення до зазначених у позовній заяві вимог, також визнати
недійсним податкове повідомлення-рішення N 0000222304/0 від
20.07.2004 р., яким у нього виявлено завищення суми бюджетного
відшкодування з податку на додану вартість у розмірі
120 722,00 грн. за листопад 2003 р.
Уточнені позовні вимоги у частині визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення N 0000222304/0 від 20.07.2004 р.
Товариство обґрунтовувало тим, що зазначене податкове
повідомлення-рішення прийнято Інспекцією з порушенням норм Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, оскільки
зняття з податкового обліку Товариства з обмеженою
відповідальністю "Агропостачзбут" 24.11.2003 р. не є підставою для
невиконання податковими накладними N 182 від 20.06.2003 р., N 183
від 20.06.2003 р. та N 191 від 02.07.2003 р., складеними цим
товариством, своїх функцій.
В судовому засіданні 05.10.2004 р. Товариство збільшило
позовні вимоги в частині стягнення суми відсотків, нарахованих на
суму бюджетної заборгованості, та просило стягнути відповідні
відсотки у розмірі 5 846,11 грн.
В судовому засіданні 22.11.2004 р. Товариство відмовилось від
позовних вимог в частині стягнення суми відсотків, нарахованих на
суму бюджетної заборгованості.
Рішенням господарського суду Запорізької області від
22.11.2004 р. (суддя Пасічник Т.А.) позовні вимоги Товариства
задоволено частково: податкове повідомлення-рішення N 0000222304/0
від 20.07.2004 р. визнано недійсним; стягнуто з Державного бюджету
України на користь Товариства 120 722,00 грн. бюджетної
заборгованості з податку на додану вартість; прийнято відмову
Товариства від позову в частині стягнення відсотків, нарахованих
на суму бюджетної заборгованості; провадження у справі в частині
стягнення відсотків, нарахованих на суму бюджетної заборгованості,
припинено.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
24.02.2005 р. (колегія суддів: Хуторний В.М.,
Кричмаржевський В.А., Мойсеєнко Т.В.) рішення господарського суду
Запорізької області від 22.11.2004 р. залишено без змін.
Вказані судові акти мотивовані тим, що правомірність
формування Товариством податкового кредиту за листопад 2003 р.
підтверджується податковими накладними N 182 від 20.06.2003 р.,
N 183 від 20.06.2003 р. та N 191 від 02.07.2003 р., складеними
Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропостачзбут", які
відповідають вимогам Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, оскільки воно на дату їх складання було
зареєстровано як платник податку на додану вартість, а інші
правові підстави для зменшення відповідного податкового кредиту
відсутні.
Інспекція звернулась до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою на постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 24.02.2005 р., в якій просить зазначену
постанову і рішення господарського суду Запорізької області від
22.11.2004 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити
Товариству у задоволенні позовних вимог. Касаційна скарга
мотивована тим, що господарські суди попередніх інстанції,
вирішуючи спір, не застосували п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, в результаті чого
неправильно застосували пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7
вказаного Закону.
Товариство скористалось правом, наданим ст. 111-2 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, та надіслало відзив на касаційну скаргу, в якому
просить залишити касаційну скаргу Інспекції без задоволення, а
постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
24.02.2005 р. та рішення господарського суду Запорізької області
від 22.11.2004 р. - без змін. Відзив мотивований тим, що вказані
судові акти прийняті з дотриманням норм процесуального та
матеріального права.
Відділення не скористалось правом, наданим ст. 111-2 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, та відзив на касаційну скаргу не надіслало,
що не перешкоджає перегляду постанови апеляційного господарського
суду, що оскаржується.
У зв'язку з відпусткою судді Першикова Є.В. за розпорядженням
в.о. голови судової палати Вищого господарського суду України від
29.06.2005 р. справа розглядається Вищим господарським судом
України у складі колегії суддів Кравчука Г.А. - головуючого,
Грейц К.В. та Мачульського Г.М.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю
представників Інспекції та Товариства матеріали справи та доводи
Інспекції і Товариства, викладені, відповідно, у касаційній скарзі
та відзиві на касаційну скаргу, перевіривши правильність юридичної
оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування
господарськими судами апеляційної та першої інстанцій норм
матеріального та процесуального права при прийнятті ними рішень,
колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
касаційна скарга Інспекції підлягає частковому задоволенню,
враховуючи наступне.
Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(тут і надалі - у
редакції, яка була чинною на момент формування Товариством
відповідного податкового кредиту) суми податку на додану вартість
зараховуються до Державного бюджету України та використовуються у
першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану
вартість згідно з цим Законом.
Згідно з п. 1.8 ст. 1 вказаного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
бюджетне
відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з
бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках,
визначених цим Законом.
Таким чином, Законом України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав
для включення сум до податкового кредиту з податку на додану
вартість та їх відшкодування у передбачених цим Законом випадках є
фактична сплата цих сум до Державного бюджету України.
Тобто, положеннями Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлено прямий зв'язок між сплатою,
надходженням до Державного бюджету України сум податку на додану
вартість та їх відшкодуванням.
Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського
суду України зазначає, що право на бюджетне відшкодування виникає
лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість до
Державного бюджету України, а не з факту існування зобов'язання по
сплаті такого податку в ціні товару.
Господарські суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір,
наведеного не врахували, та в порушення ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляді в
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись
законом, не з'ясували факту фактичної сплати податку на додану
вартість Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропостачзбут"
до Державного бюджету України по податковим накладним N 182 від
20.06.2003 р., N 183 від 20.06.2003 р. та N 191 від 02.07.2003 р.,
та необґрунтовано прийшли до висновку, що Товариство має право на
бюджетне відшкодування податку на додану вартість за листопад
2003 р.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду вважає,
що місцевий господарський суд, прийнявши відмову Товариства від
позовних вимог в частині стягнення суми відсотків, нарахованих на
суму бюджетної заборгованості, неправомірно припинив провадження у
цій частині, враховуючи таке.
Відповідно до ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський
суд припиняє провадження у справі, якщо:
1) спір не підлягає вирішенню в господарських судах України;
1-1) відсутній предмет спору;
2) є рішення господарського суду або іншого органу, який в
межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж
сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;
3) заявник не вжив заходів досудового врегулювання спору у
випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
, і
можливість такого врегулювання втрачена;
4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято
господарським судом;
5) сторони уклали угоду про передачу даного спору на
вирішення третейського суду;
6) підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано;
7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена
господарським судом.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство звернулось до
місцевого господарського суду з позовом до Інспекції та Відділення
про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість у сумі 120 722,00 грн., відсотків, нарахованих на суму
бюджетної заборгованості та визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення N 0000222304/0 від 20.07.2004 р. (з
урахуванням заяв про уточнення (доповнення) позовних вимог), а
відмовилось від позовних вимог лише в частині стягнення відсотків,
нарахованих на суму бюджетної заборгованості, тобто, фактично
зменшило позовні вимоги.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського
суду України зазначає, що місцевий господарський суд не мав
законних підстав припиняти провадження у справі в частині
стягнення відсотків, нарахованих на суму бюджетної заборгованості,
тому що підстав, передбачених ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, для
цього не було. Посилання господарського суду на п. 4 частини
першої ст. 80 ГПК України є помилковим, оскільки дана норма
передбачає припинення провадження у справі за умови відмови від
позову в цілому, а не у випадку зменшення позовних вимог.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України,
викладеними у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. N 11
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
"Про судове рішення", рішення є законним тоді,
коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і
всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин.
Оскільки передбачені процесуальним законом (ст. 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
) межі перегляду справи в касаційній інстанції
не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини,
що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що рішення господарського суду Запорізької області
від 22.11.2004 р. та постанова Запорізького апеляційного
господарського суду від 24.02.2005 р. підлягають скасуванню, а
справа - направленню на новий розгляд до господарського суду
Запорізької області.
При новому розгляді справи господарському суду необхідно
всебічно та повно з'ясувати обставини справи в їх сукупності та
вирішити спір відповідно до вимог закону.
За згодою представників сторін, відповідно до частини другої
ст. 85 та частини першої ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, в
судовому засіданні оголошена лише вступна та резолютивна частини
постанови Вищого господарського суду України.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 та 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Шевченківському р-ні м. Запоріжжя на постанову Запорізького
апеляційного господарського суду від 24.02.2005 р. у справі
N 24/295 господарського суду Запорізької області задовольнити
частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від
22.11.2004 р. та постанова Запорізького апеляційного
господарського суду від 24.02.2005 р. у даній справі скасувати, а
справу передати на новий розгляд до господарського суду
Запорізької області.