ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.06.2005 Справа N 2/98/7-73
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 25.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
Михайлюка М.В., Невдашенко Л.П., Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
відкритого акціонерного товариства "Луцький авторемонтний
завод", с. Струмівка
на постанову від 23.03.2005 Львівського апеляційного
господарського суду
у справі N 2/98/7-73 господарського суду Волинської області
за позовом Підприємця К.О.В., с. Борохів
до Відкритого акціонерного товариства "Луцький авторемонтний
завод", с. Струмівка
про усунення перешкод в користуванні майном
зустрічний позов Відкритого акціонерного товариства "Луцький
авторемонтний завод", с. Струмівка
до Підприємця К.О.В., с. Борохів
про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового
приміщення від 17.10.2003 та угоди купівлі-продажу N 102 від
17.10.2003
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явилися
від відповідача - Антонюк О.С.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Волинської області від
04.02.2004, яке залишено без змін постановою Львівського
апеляційного господарського суду від 02.06.2004 відмовлено в
позові Підприємцю К.О.В. до Відкритого акціонерного товариства
"Луцький авторемонтний завод" про усунення перешкод в користуванні
майном та задоволено зустрічний позов ВАТ "Луцький авторемонтний
завод" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового
приміщення від 17.10.2003 та угоди купівлі-продажу від 17.10.2003.
Суд мотивував своє рішення тим, що договір та угода від
17.10.2003 підписані не уповноваженою особою ВАТ "Луцький
авторемонтний завод", а саме Добровольським С.В., якого 13.10.2003
звільнено з посади голови правління товариства.
Підприємець К.О.В. 06.09.2004 звернувся до господарського
суду Волинської області із заявою про перегляд за нововиявленими
обставинами рішення господарського суду Волинської області від
04.02.2004, оскільки рішенням місцевого суду від 07.04.2004, яке
набрало законної сили, Добровольського С.В. визнано звільненим за
власним бажанням з 20.10.2003 р.
Рішенням господарського суду Волинської області від
12.01.2005, яке залишено без змін постановою Львівського
апеляційного господарського суду від 23.03.2005 задоволено заяву
К.О.В. про перегляд рішення господарського суду Волинської області
від 04.02.2004 за нововиявленими обставинами. Скасовано рішення
господарського суду Волинської області від 04.02.2004. Зобов'язано
Відкрите акціонерне товариство "Луцький авторемонтний завод"
усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні майном, що
належить підприємцю К.О.В. згідно договору купівлі-продажу від
17.10.2003 та угоди купівлі-продажу N 102 від 17.10.2003. Стягнуто
з ВАТ "Луцький авторемонтний завод" на користь Підприємця К.О.В.
судові витрати.
Суд мотивував своє рішення тим, що відповідно до ст. 112
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення,
яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають
істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.
Наведені заявником обставини, зазначає суд, а саме
встановлений рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської
області від 07.04.2004 у справі N 2-18/2004 факт звільнення
Добровольського С.В. на підставі ст. 39 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
за
власним бажанням з 20.10.2003 р. спростовує підстави, які
покладено в основу судового рішення від 04.02.2004. Договір та
угода купівлі-продажу від 17.10.2003 визнані такими, що не
суперечать закону, тому виниклі на їх підставі цивільні права
підприємця К.О.В. підлягають захисту шляхом усунення перешкод в
користуванні та розпорядженні майном.
Оскаржуючи рішення господарського суду та постанову
апеляційного суду скаржник просить їх скасувати відмовити в позові
Підприємцю К.О.В. про усунення перешкод в користуванні майном,
припинити провадження по справі у зв'язку з відсутністю предмету
спору відповідно до вимог п. 1-1 ст. 80 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
посилаючись на те, що
при винесенні постанови апеляційним судом порушено норми
матеріального та процесуального права.
Зокрема, скаржник зазначає, що відповідно до ст. 153 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
договір вважається укладеним, коли між сторонами в
потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх
істотних умовах.
В даній справі договір та угода фактично неукладені, оскільки
не визначено предмет продажу, вартість (ціну), розмір земельної
ділянки під незавершеним будівництвом.
Крім того, судами не надано належної оцінки клопотанню в
якому повідомлялося про те, що проти колишнього голови правління
ВАТ "Луцький авторемонтний завод" Добровольського С.В. порушено
кримінальну справу, рішення по якій могло б мати преюдиційне
значення під час розгляду господарської справи.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну
оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з наступних підстав.
Відповідно до ст. 112 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд може переглянути ним судове
рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами,
що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі
заявникові.
До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові
факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також
інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.
Необхідними ознаками нововиявлених обставин є їх наявність на
час розгляду справи та те, що ці обставини не могли бути відомі
заявникові на час розгляду справи.
Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що
встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані
сторонами або прокурором.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що рішення
господарського суду від 04.02.2004 ґрунтується на підписанні
договору та угоди купівлі-продажу від 17.10.2003 від імені ВАТ
"Луцький авторемонтний завод" не уповноваженою особою -
Добровольським С.В., якого звільнено з посади голови правління з
13.10.2003.
Позаяк, рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської
області від 07.04.2004 у справі N 2-189/2004, яке залишено без
змін ухвалою судової палати в цивільних справах апеляційного суду
Волинської області від 15.07.2004 виправлено запис в трудовій
книжці Добровольського С.В. про звільнення з 13.10.2003, та
визнано фактичну дату звільнення за власним бажанням з 20.10.2003.
Таким чином, договір та угода купівлі-продажу від 17.10.2003
підписані від імені ВАТ "Луцький авторемонтний завод"
уповноваженою на той час особою, а тому відсутні правові підстави
для визнання їх недійсними.
З викладеного вбачається, що зазначена обставина обґрунтовано
визнана судами нововиявленою, оскільки вона не була відома при
розгляді справи та має істотне значення для її правильного
вирішення.
Посилання скаржника на те, що договір та угода фактично
неукладені, оскільки не визначено предмет продажу, вартість
(ціну), розмір земельної ділянки під незавершеним будівництвом
перевірено судом апеляційної інстанції і відхилено, як
необґрунтоване, оскільки договір та угода купівлі-продажу від
17.10.2003 містять всі істотні умови необхідні для договорів
даного виду.
В касаційній скарзі зазначено, що судами не надано належної
оцінки клопотанню в якому повідомлялося про те, що проти
колишнього голови правління ВАТ "Луцький авторемонтний завод"
Добровольського С.В. порушено кримінальну справу, рішення по якій
могло б мати преюдиційне значення під час розгляду господарської
справи та суд не зупинив провадження у справі до вирішення
кримінальної справи.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд зупиняє провадження у справі
в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної
з нею іншої справи органом, що розглядається іншим судом.
В даній справі, про що зазначено і в рішенні господарського
суду Волинської області, порушення кримінальної справи щодо
Добровольського С.В. не впливає на розгляд заяви підприємця К.О.В.
за нововиявленими обставинами.
Суд першої та апеляційної інстанції, при винесенні
оскаржуваного рішення повно і всебічно з'ясували фактичні
обставини справи, дослідили та надали оцінку як доводам позивача
так і запереченням відповідача.
Посилання скаржника в касаційній скарзі на порушення
господарським судом інших норм матеріального права також не
знайшли свого підтвердження.
В решті касаційна скарга стосується спростування обставин
справи, встановлених судом апеляційної інстанції, а також
заперечень щодо оцінки судом наявних у справі доказів, тому судом
касаційної інстанції до уваги не приймаються з огляду на вимоги
ч. 2 ст. 111-5 та ч. 1, 2 ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду.
З огляду на викладене, Вищий господарський суд України вважає
юридичну оцінку, дану судом апеляційної інстанції обставинам
справи такою, що ґрунтується на матеріалах справи та чинному
законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги не
вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
23.03.2005 у справі N 2/98/7-73 залишити без змін, а касаційну
скаргу без задоволення.