ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.06.2005 Справа N 75/1-03/8
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 31.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого - Ходаківської І.П.
суддів Савенко Г.В., Полянського А.Г.
розглянувши касаційну скаргу Броварської ОДПІ
на постанову від 17.11.04 Київського міжобласного
апеляційного господарського суду
у справі N 75/1-03/8 господарського суду Київської області
за позовом Броварської ОДПІ
до Плавального басейну "Купава"
3-тя особа Управління державного казначейства у Київській
області
про стягнення коштів, отриманих без установлених законом
підстав
за участю представників сторін:
позивача: Крупка Б.Г. (дов. N 5317 від 05.04.05)
відповідача: Грицаєнко Л.Л. (дов. N 66-а від 15.06.05)
Гонтарчук Г.В. (дов. N 66 від 15.06.05)
В зв'язку з відпусткою судді Першикова Є.В. справа слухається
колегією суддів Вищого господарського суду України, визначеною
розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду
України N 02-20/3 від 08.06.05, у складі: головуючий
Ходаківська І.П., судді: Савенко Г.В., Полянський А.Г.
За згодою сторін відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні від 23.06.05 були оголошені лише вступна та
резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського
суду України.
Рішенням господарського суду Київської області (суддя
Чорна Л.В.) від 13.09.04 позов задоволено з посиланням на
обгрунтованість позовних вимог.
Постановою колегії суддів Київського міжобласного
апеляційного господарського суду у складі: Сибіги О.М.,
Шевченка В.Ю., Самусенко С.С. від 17.11.04 рішення господарського
суду Київської області від 13.09.2004 року скасовано. Прийнято
нове рішення по справі, яким Броварській ОДПІ в Київській області
в позові відмовлено.
Броварська ОДПІ звернулась до Вищого господарського суду
України із касаційною скаргою на постанову Київського міжобласного
апеляційного господарського суду, вважаючи, що дана постанова
прийнята внаслідок неправильного застосування норм матеріального
права, а тому просить постанову апеляційного господарського суду
скасувати, рішення місцевого господарського суду залишити без
змін.
Колегія суддів Вищого господарського суду України,
розглянувши касаційну скаргу Броварської ОДПІ на постанову
Київського міжобласного апеляційного господарського суду,
заслухавши представників сторони та перевіривши наявні матеріали
справи на предмет правильності їх оцінки судом, а також
правильність застосування норм матеріального і процесуального
права відзначає наступне:
Апеляційним господарським судом при розгляді справи
встановлено, що плавальний басейн "Купава", відповідно до Статуту,
є фізкультурно-спортивним закладом, який належить до комунальної
власності територіальної громади м. Бровари та підпорядкований
виконкому Броварської міської ради. Плавальний басейн "Купава" є
юридичною особою і має право на проведення спортивних змагань та
надання платних послуг населенню.
З 25 листопада по 23 грудня 2002 р. Броварською ОДПІ
проведено документальну перевірку правильності обчислення, повноти
своєчасності сплати позивачем податків за період з 01.10.1999 по
30.09.2002, за результатами якої складений акт перевірки
N 442/23-3 від 23.12.2002. Як зазначено в акті, позивач, в
порушення Постанови КM України N 751 ( 751-98-п ) (751-98-п)
від 27.05.98
"Про перелік видів фізкультурно-оздоровчої та спортивної
діяльності, які підлягають ліцензуванню" та п. 51 ст. 9 Закону
України від 01.06.2000 "Про ліцензування певних видів
господарської діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
без одержання ліцензії
займався наданням "спортивних послуг" і в перевіряємому періоді
отримав від їх надання 25030 грн. виручки.
Вказана виручка надходила до відповідача шляхом внесення до
каси басейну готівкових коштів по прибутковим касовим ордерам.
В прибуткових касових ордерах N 127 І1Ш.2002, N 138 від
19.01.2002, N 142 від 19.01.2002, N 143 від 19.01.2002, N 145
19.01.2002, N 144 від 19.01.2002, N 146 від 19.01.2002, N 147 від
19.01.2002 зазначено що грошові кошти по ним внесені фізичними
особами як плату за спортивні послуги. Апеляційний суд зазначив,
що матеріалами справи підтверджується що вся спірна сума одержана
відповідачем саме таким чином. Під час розгляду справи в суді
першої інстанції позивач та відповідач вказану обставину не
спростовували.
Відповідно до п. 51 ст. 9 Закону України "Про ліцензування
певних видів господарської діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
від 01.06.2000,
ліцензуванню підлягає організація та проведення спортивних занять
професіоналів та любителів спорту та діяльність з підготовки
спортсменів до змагань з різних видів спорту, визнаних в Україні.
Постановою КM України від 27.05.98 N 751 ( 751-98-п ) (751-98-п)
"Про перелік
видів фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності, які
підлягають ліцензуванню" та наказом Державного комітету України з
питань регуляторної політики та підприємництва та Державного
комітету молодіжної політики, спорту і туризму України від
02.04.2001 р. N 58/852 ( z0336-01 ) (z0336-01)
, додатково визначено що
фізкультурно-оздоровчою та спортивною діяльністю є господарська
діяльність з організації та проведення спортивних занять
професіоналів та любителів спорту, діяльність з підготовки
спортсменів до змагань з різних в спорту, визнаних в Україні.
Фізультурно-оздоровчими та спортивними послугами, відповідно до
наказу N 58/852, вважається комплекс заходів, що здійснює суб'єкт
культурно-оздоровчої та спортивної діяльності з професіоналами та
любителями спорту відповідно до робочих програм. Наведений наказ
зареєстрований в МЮ України 11.04.2001 N 336/5527, набув чинності
у відповідності до діючого законодавства і, таким чином, є актом
обов'язковим до виконання.
Статтею ст. 22 Закону України "Про ліцензування певних видів
господарської шості" ( 1775-14 ) (1775-14)
передбачено, що до суб'єктів
господарювання за провадження господарської діяльності без
ліцензії застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у
розмірах, мовлених законом. Рішення про стягнення штрафів
приймаються органом, на який згідно ним законодавством покладено
функції контролю за наявністю ліцензій.
З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд
правомірно дійшов до висновку, що надання плавальним басейном
"Купава", як фізкультурно-спортивним закладом, відвідувачам
басейну фізкультурно-оздоровчих та спортивних послуг потребує
ліцензування. Надання таких послуг без одержання відповідної
ліцензії не відповідає встановленим правилам і може бути підставою
для застосування заходів, передбачених законодавством України,
зокрема ст. 22 Закону "Про ліцензування певних видів господарської
діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
.
Відповідно до ст. 4, 41 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
в редакції
1963, який діяв в період з 10.1999 по 30.09.2002, угодами
визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на мовлення,
зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Тобто, дії
відповідача з однієї сторони, і одержувачів послуг з іншої
сторони, свідчать про укладання ними угод стосовно надання цих
послуг. Відповідно до ст. 42, 43 ЦК України, для укладання таких
угод встановлена обов'язкова письмова форма, що свідчить про
додержання сторонами угод передбаченої законодавством форми.
Прибуткові касові ордери є письмовими документами, складеними у
відповідності з цими угодами, що свідчить про виконання їх
сторонами. За таких обставин, апеляційний суд правомірно зазначив,
що висновок про безпідставне одержання коштів, в тому числі і в
зв'язку з и послуг без відповідної ліцензії, не може бути
зроблений без розгляду питання про недійсність відповідної угоди.
Доказів визнання недійсними угод, укладених відповідачем з
одержувачами послуг, як встановлено судом, позивач не надав.
Відповідно до ст. 470 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
в редакції
1963 року, безпідставно придбаним майном, яке може бути стягнуте в
доход Держави, вважається майно, придбане за рахунок іншої особи
не за угодою, а внаслідок інших дій, вчинених з метою, яка
завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Тобто
законодавство, яке діяло в період перевірки та на час звернення з
позовом, прямо передбачає можливість стягнення в доход держави
лише майна, яке набуте не за угодою. Тобто, без вирішення питання
про те чи відповідають діючому законодавству конкретні угоди, на
підставі яких відповідач одержав визначені суми, стягнення цих
коштів до державного бюджету як безпідставно одержаних є
неправомірним.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова
апеляційного господарського суду відповідає нормам чинного
законодавства і має бути залишено без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого
Господарського суду України, П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Броварської ОДПІ залишити без задоволення.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 17.11.04 у справі N 75/1-03/8 залишити без змін.