ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.06.2005 Справа N 4/4466-15/453(4/2168-21/227)
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 08.09.05
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...]
за участю повноважних представників: [...]
розглянувши у відкритому засіданні касаційну скаргу Дочірньої
компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України"
на рішення від 26 жовтня 2004 року господарського суду
Львівської області
та постанову від 1 грудня 2004 року Львівського апеляційного
господарського суду
у справі за позовом Дочірньої компанії "Газ України" НАК
"Нафтогаз України"
до ВАТ "Львівський завод автонавантажувач"
про стягнення 12099,32 грн.
В С Т А Н О В И В:
В грудні 2003 року ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"
звернулась до господарського суду Львівської області з позовом до
ВАТ "Львівський завод автовантажувач" про стягнення 12099,32 грн.,
посилаючись на те, що відповідач не виконав своїх зобов'язань
згідно договору по розрахункам за поставлений в 1999 році
природний газ.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням господарського суду Львівської області від 26 жовтня
2004 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного
господарського суду від 1 грудня 2004 року в позові відмовлено.
У касаційній скарзі ДК "Газ України НАК "Нафтогаз України"
просить вказані судові рішення скасувати як прийняті з порушенням
норм матеріального і процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу ВАТ "Львівський завод
автонавантажувач" просить рішення господарських судів залишити без
змін, оскільки вважає, що при їх прийнятті не допущено порушень
норм права.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши
матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних
обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими
судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень норм
матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Розглядаючи даний спір та приймаючи рішення у справі
господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція виходив
з того, що відповідно до вимог частини 2 ст. 14 Закону України
"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені
після встановлення строку, встановленого для їх подання , або не
заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними,
оскільки зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
З таким висновком погодитись не можна, тому, що під терміном
"погашені вимоги кредиторів" зазначеному у ст. 1 Закону
( 2343-12 ) (2343-12)
, визначено як задоволення вимог кредитора, вимоги щодо
яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну,
зобов'язання або припинення зобов'язань іншим чином, а також інші
вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними.
У редакції ч. 1 ст. 14 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
, що була чинною до
внесення змін Законом України від 7.03.2002 року N 3088-III
( 3088-14 ) (3088-14)
, встановлювався не присікальний строк для звернення
кредиторів до суду з письмовими заявами про грошові вимоги до
боржника, і з пропуском цього строку не пов'язував настання такого
наслідку як припинення нездійсненого права або невиконаного
обов'язку.
Посилання апеляційної інстанції на частину 5 ст. 31 Закону
( 2343-12 ) (2343-12)
про те, що вимоги заявлені після закінчення строку,
встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються
погашеними, зроблено без аналізу зазначеної норми з іншими нормами
цього Закону.
Законом ( 2343-12 ) (2343-12)
передбачено застосування до боржника
таких судових процедур банкрутства: розпорядження майном боржника,
мирова угода, санація, ліквідація банкрута, які здійснюються за
правилами, визначеними цим Законом. Стаття 31 вміщена у
розділі III "Ліквідаційна процедура". Господарські суди не
врахували, що провадження у справі про банкрутство ВАТ "Львівський
завод автонавантажувач" припинено.
Платоспроможність боржника відновлена, тому суд першої
інстанції зобов'язаний був розглянути позов по суті і до майнових
відносин застосувати норми Цивільного кодексу ( 435-15 ) (435-15)
.
Враховуючи наведене суд вважає, що рішення господарського
суду та постанова апеляційної інстанції, як прийняті з порушенням
норм матеріального права не можуть залишатись без змін і
підлягають скасуванню.
При новому розгляді справи господарському суду необхідно
врахувати наведене та відповідно до вимог вирішити спір.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України, П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Львівської області від 26 жовтня
2004 року та постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 1 грудня 2004 року скасувати, частково задовольнивши
касаційну скаргу.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Львівської області в іншому складі суду.