ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.06.2005 Справа N 37/129
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 22.09.2005
відмовлено в допуску до провадження
за винятковими обставинами)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...]
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання
Заступника прокурора Дніпропетровської області
у справі N 37/129
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду
від 01.12.2004 року
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Дніпровський
металургійний комбінат ім. Дзержинського"
до Державної податкової інспекції у місті Дніпродзержинську
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Відкрите акціонерне товариство "Дніпровський металургійний
комбінат ім. Дзержинського" звернулося до господарського суду
Дніпропетровської області з позовом до Державної податкової
інспекції у місті Дніпродзержинську про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення N 0009492301/0/22106 від
18.11.2003 року, яким позивачеві визначено суму податкового
зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі
7259942,00 грн., серед яких 3629971,00 грн. - основний платіж,
3629971,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція. Позовні вимоги
мотивовані тим, що за відсутності коригуючої податкової накладної
продавця товариство не мало змоги збільшити суму податкового
зобов'язання з податку на додану вартість у зв'язку із списанням
безнадійної кредиторської заборгованості; інспекція неправомірно
застосувала до позивача штрафні фінансові санкції, оскільки
останній знаходився у процедурі банкрутства.
Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від
05.08.2004 року позовні вимоги задовольнив, визнавши недійсним
податкове повідомлення-рішення N 0009492301/0/22106 від
18.11.2003 року. Приймаючи рішення, господарський суд виходив з
приписів статей 4, 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та пункту 1.25 ст. 1 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та відзначив, що
для коригування (збільшення) податкового зобов'язання з податку на
додану вартість у зв'язку зі зміною компенсації за проведеною
операцією з продажу товару необхідна одночасна двостороння зміна
податкових зобов'язань продавця і покупця, при цьому розрахунок
коригування складається виключно продавцем (особою, яка є
платником ПДВ), а відтак, у інспекції відсутні підстави для
донарахування податкового зобов'язання з податку на додану
вартість; штрафні (фінансові) санкції нараховані інспекцією під
час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів позивача.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд постановою
від 01 грудня 2004 року залишив перевірене рішення господарського
суду Дніпропетровської області без змін з тих же підстав, а
апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті
Дніпродзержинську - без задоволення.
Заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся до
Вищого господарського суду України з касаційним поданням на
прийняті у справі рішення та постанову, в якому просить їх
скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні
позову. В касаційному поданні заступник прокурора посилається на
неправильне застосування судом пункту 4.5 статті 4 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, статей 4, 4-2
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Вважає,
що: судом не надано правової оцінки тій обставині, що у разі
списання товариством безнадійної кредиторської заборгованості і
включення суми цієї заборгованості до складу валового доходу,
обов'язковим є збільшення податкового зобов'язання з податку на
додану вартість у тому періоді, протягом якого виникла
кредиторська заборгованість; судами прийняті до уваги лише доводи
позивача, а доводи ДПІ залишені без правової оцінки.
У відзиві на касаційне подання Державна податкова інспекція у
місті Дніпродзержинську його підтримала з тих же мотивів.
У поданому Відкритим акціонерним товариством "Дніпровський
металургійний комбінат ім. Дзержинського" відзиві останній просить
прийняті у справі рішення та постанову залишити без змін як
законні та обґрунтовані, а касаційне подання - без задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача та присутніх в судовому
засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали
справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи,
повноти їх встановлення в рішенні господарського суду
Дніпропетровської області та постанові Дніпропетровського
апеляційного господарського суду, Вищий господарський суд України
вважає, що касаційне подання не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи в
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Господарськими судами попередніх інстанцій при розгляді
справи встановлено та підтверджено матеріалами справи наступне:
Державною податковою інспекцією у місті Дніпродзержинську
здійснена комплексна документальна перевірка відкритого
акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат імені
Дзержинського" з питання дотримання вимог податкового та валютного
законодавства упродовж квітня 2002 року - квітня 2003 року, за
результатами якої складено акт N 426/23-221/05393043/ДСК від
14.11.2003 року.
На підставі акта документальної перевірки податковою
інспекцією прийняте спірне податкове повідомлення-рішення
N 0009492301/0/22106 від 18.11.2003 року, яким позивачеві
визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану
вартість та санкції за його несплату на загальну суму
7259942,00 грн.
Податкове зобов'язання нараховане інспекцією на підставі
підпункту "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, а штрафні
(фінансові) санкції - на підставі підпункту 17.1.3 та
підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 цього Закону.
В акті перевірки зафіксовано, що в порушення підпункту 4.5
статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
підприємством не включено до складу податкових
зобов'язань податок на додану вартість у розмірі 3629971 грн. зі
списаної безнадійної кредиторської заборгованості, у якій минув
термін позовної давності.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від
22.09.2003 року порушене провадження у справі N Б15/135/03 про
банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Дніпровський
металургійний комбінат ім. Дзержинського" та введений мораторій на
задоволення вимог кредиторів товариства. Крім того, суди
встановили, що позивач вів бухгалтерську та податкову звітність
згідно з приписами підпункту 4.5 статті 4 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Відповідно до преамбули Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
цей Закон не регулює питання
погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з
осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом
України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Статтею 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
передбачено, що
одночасно з порушенням справи про банкрутство вводиться мораторій
на задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до абзацу 23 статті 1 цього Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
термін "мораторій" на задоволення вимог кредиторів означає
зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань
щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк
виконання яких настав до дня введення мораторію та зупинення
заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та
зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів),
застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може
виконувати як грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати
податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення
мораторію, так і заходів, спрямованих на забезпечення їх
виконання.
У відповідності зі статтею 12 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
протягом дії
мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується
неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за
невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і
зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
А відтак, суди попередніх інстанцій правомірно дійшли висновку про
безпідставність нарахування інспекцією штрафних (фінансових)
санкцій на підставі підпункту 17.1.3 та підпункту 17.1.6 пункту
17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
у період дії мораторію на задоволення вимог
кредиторів Відкритого акціонерного товариства "Дніпровський
металургійний комбінат ім. Дзержинського".
Стосовно нарахування суми податкового зобов'язання з податку
на додану вартість судова колегія Вищого господарського суду
України відзначає наступне.
Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість
встановлений статтею 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, із змісту якої вбачається, що при
здійсненні операції купівлі-продажу товару у продавця виникає
податкове зобов'язання, а у покупця - право на податковий кредит
на таку ж суму. Продавцем видається податкова накладна, яка
підтверджує право покупця на податковий кредит та, відповідно, на
віднесення зазначеної в ній суми ПДВ до податкового кредиту.
Статтею 4 цього закону визначено базу оподаткування податком на
додану вартість. Приписами пункту 4.5 статті 4 зазначеного Закону
встановлено, що у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг)
здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів
(робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення
проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а
також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку,
визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку
з таким продажем, перераховується відповідно до зміни бази
оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового
зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець,
відповідно, збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму
в період, протягом якого була зменшена сума компенсації продавцю.
Отже, в силу приписів наведених норм податкові зобов'язання
продавця повинні дорівнювати податковим зобов'язанням покупця.
У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий
кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
За приписами статті 3 Закону України "Про бухгалтерський
облік та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ) (996-14)
податкова
звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Господарськими судами встановлено, що позивач вів свій
податковий облік у відповідності з вимогами підпункту 4.5 статті 4
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
на
підставі первинних документів бухгалтерського обліку, а відтак
місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного
висновку про неправомірність здійсненого інспекцією донарахування
суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість.
З огляду на зазначене, попередні судові інстанції, вірно
застосували приписи чинного законодавства, що регулюють спірні
правовідносини у відповідності до встановлених обставин справи, а
відтак у касаційної інстанції немає підстав для скасування
ухвалених у справі судових рішень. Доводи, викладені в касаційній
скарзі з цих же підстав, визнаються не переконливими.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
05.08.2004 року та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 01.12.2005 року у справі N 37/129 залишити
без змін, а касаційне подання Заступника прокурора
Дніпропетровської області - без задоволення.