ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.06.2005 Справа N 32/276
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 11.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Усенко Є.А.
суддів: Глос О.І., Бакуліної С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ДПІ у Печерському районі м. Києва
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
09.11.2004
у справі N 32/276 господарського суду м. Києва
за позовом Приватного підприємства "Метод-401"
до ДПІ у Печерському районі м. Києва
третя особа - суб'єкт підприємницької діяльності - фізична
особа К.О.А.
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Євтушенко О.В., Сегеда С.М., Татаревський О.М.
від відповідача: Галій Ю.М.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 15.07.2004 у справі
N 32/276 (суддя Хрипун О.О.), залишеним без змін постановою
Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2004
(судді Муравйов О.В., Кот О.В., Сотніков С.В.) позов задоволено:
визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському
районі м. Києва від 04.11.2003 N 379/26-062/0. Стягнуто з ДПІ у
Печерському районі м. Києва на користь позивача 85 грн. державного
мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу.
У касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі м. Києва просить
скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду
від 09.11.2004 та рішення господарського суду м. Києва від
15.07.2004 у справі N 32/276, у задоволенні позову відмовити,
посилаючись на неправильне застосування господарським судом
апеляційної інстанції ст.ст. 3, 17 Закону України "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" від 01.06.2000 N 265/95-ВР
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,
перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі
встановлених в них фактичних обставин правильність застосування
господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального і
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція виходить із обставин, встановлених у справі
господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанції
встановлено, що 01.11.2003 ГВ ПМ у Печерському районі м. Києва
було проведено перевірку підприємства позивача щодо контролю за
здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та
безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, за
результатами якої складено акт N 269/0/26-06/10, в якому
зазначено, що 01.11.2003 позивачем було реалізовано комп'ютерну
техніку на загальну суму 6 811 грн. без видачі розрахункового
документу.
На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Печерському районі
м. Києва відповідно до п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 N 2181-III
( 2181-14 ) (2181-14)
та п. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
прийнято податкове
повідомлення-рішення від 04.11.2003 N 379/26-062/0, яким позивачу
визначено суму податкового зобов'язання за платежем: штрафні
санкції у розмірі 34 055 грн. за порушення Закону України "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг".
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
господарські суди попередніх інстанцій всебічно і повно дослідили
всі обставини справи і прийшли до правильного висновку щодо
законності і обгрунтованості вимог позивача виходячи з наступного.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанції
встановлено, що станом на 01.11.2003 (день проведення оперативної
перевірки) власником вищезазначеної комп'ютерної техніки був
суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа - платник
єдиного податку К.О.А., якому позивач реалізував комп'ютерну
техніку за день до початку перевірки, нарахувавши при цьому
відповідні податкові зобов'язання, що підтверджено видатковою
накладною від 31.10.2003 N 000000174, податковою накладною від
31.10.2003 N 0000179, записом в книзі обліку продажу товарів
(робіт, послуг) позивача за 31.10.2003 та в книзі обліку доходів і
витрат СПД К.О.А. за 31.10.2003.
Таким чином, господарськими судами встановлено і матеріалами
справи підтверджено, що на день проведення ДПІ у Печерському
районі м. Києва перевірки - 01.11.2003 комп'ютер
Р4 2.67 GHz/MB/DDR512Mb/800Gb/CD-RW/VC/KMP та принтер лазерний
Brother HL-1030 позивачу на праві власності не належав, а власник
зазначеної комп'ютерної техніки СПД К.О.А. 01.11.2003 реалізував
її громадянину С.А.Ф., який, будучи працівником податкової міліції
ДПІ у Печерському районі м. Києва, придбав зазначену техніку в
рамках контрольної закупівлі.
Відповідачем в порушення вимог ст. 33 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
доказів на спростування
наведеного чи підтвердження факту закупівлі комп'ютерної техніки
саме у позивача суду не надано.
Доводи відповідача про те, що факт реалізації комп'ютерної
техніки без видачі розрахункового документа саме позивачем
підтверджено гарантійним талоном цілком правомірно не було взято
господарським судом до уваги, оскільки гарантійний талон є
документом, який визначає гарантійні зобов'язання, у зв'язку з чим
може свідчити про прийняття позивачем комп'ютерної техніки,
реалізованої СПД К.О.А., на гарантійне обслуговування (що
встановлено господарськими судами, підтверджено матеріалами
справи, в т.ч. договором від 03.09.2003 N 2-Г-2003 про
забезпечення гарантійного обслуговування, укладеним між позивачем
і СПД К.О.А., який знаходиться в матеріалах справи - а.с. 23).
З огляду на викладене, з врахуванням встановленого
господарськими судами факту нездійснення позивачем операцій з
реалізації комп'ютерної техніки в межах проведеної відповідачем
контрольної закупівлі, висновки господарських судів першої та
апеляційної інстанцій щодо відсутності порушень з боку позивача
норм Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, є законними та обгрунтованими.
За таких обставин постанова Київського апеляційного
господарського суду від 09.11.2004 у справі N 32/276 відповідає
вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у
зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1
ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва залишити
без задоволення, а постанову Київського апеляційного
господарського суду від 09.11.2004 у справі N 32/276 - без змін.