ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.06.2005 Справа N 3/207
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 25.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя - Ходаківська І.П.
суддів: Савенко Г.В., Полянський Г.А.
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
м. Полтаві
на постанову від 21.01.2005 р. Київського міжобласного
апеляційного господарського суду
у справі N 3/207 господарського суду Полтавської області
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної
особи А.С.М.
до ДПІ у м. Полтаві
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
За участю представників сторін:
позивача - Біксєв Р.В., за довіреністю
відповідача - Сластьоненко С.В., за довіреністю
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Полтавської області від
27.10.2004 року, яке залишене без змін постановою від
21.01.2005 р. Київського міжобласного апеляційного господарського
суду, позовні вимоги приватного підприємця А.С.М. м. Полтава до
Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання
недійсними актів ненормативного характеру задоволено частково,
визнано недійсними податкові повідомлення-рішення за
N 0003161703/0, N 0003151703/0 від 12.08.2004 року, а також за
N 0003161703/1, N 0003151703/1 від 15.09.2004 року. В частині
визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Полтаві
за N 0003171703/0 від 12.08.2004 року та N 0003171703/1 від
15.09.2004 року провадження у справі припинено на підставі п. 4
ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Не погоджуючись із вищезазначеними судовими рішеннями
господарського суду Полтавської області, ДПІ у м. Полтаві
звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить скасувати постанову від 21.01.2005 р.
Київського міжобласного апеляційного господарського суду та
рішення суду першої інстанції від 27.10.2004 року по справі
N 3/207 та прийняти нове рішення яким в позові відмовити.
Згідно розпорядження від 11.04.2005 р. Заступника Голови
судової палати Вищого господарського суду України, у зв'язку з
відрядженням судді Першикова Є.В. для перегляду в касаційному
порядку справ N 10/105"НА", N 5/2559-9/358, N 315/5-04, N 7/9/543,
N 5/1747-23/175, N 13/78, N А-13/323-04, N 3/207, N 36/209,
N 10/31н, N 28/389а, N 7/286-2004 призначених до розгляду на
23.06.2005 р. колегією суддів у складі: головуючого -
Першикова Є.В. суддів - Савенко Г.В., Ходаківської І.П., утворено
колегію суддів в наступному складі: головуючий - Ходаківська І.П.,
судді - Савенко Г.В., Полянський Г.А.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи
правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних обставин.
Як вбачається з матеріалів справи, з 13.04.2004 року по
31.07.2004 року Державною податковою інспекцією у м. Полтаві було
проведено комплексну документальну перевірку
фінансово-господарської діяльності приватного підприємця
А.С.М., м. Полтава з за період 01.01.2001 року - 31.12.2003 року.
Під час проведення перевірки, контролюючим органом було
встановлено, що приватним підприємцем А.С.М. було включено до
податкового кредиту за 2003 рік суму в розмірі 3126250,55 грн.
згідно податкових накладних отриманих від ПП "Светал",
м. Луганськ.
За результатами проведеної перевірки 11.08.2004 року ДПІ у
м. Полтаві було складено Акт N ДНК/27/111, на підставі якого
12.08.2004 року прийнято податкові повідомлення-рішення за
N 0003161703/0 про визначення позивачу суми податкового
зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі
6252501,10 грн., N 0003151703/0 про визначення суми податкового
зобов'язання зі сплати прибуткового податку на доходи від
підприємницької діяльності в розмірі 4596463,74 грн., а також за
N 0003171703/0 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій в
розмірі 170,00 грн. по збору за забруднення навколишнього
природного середовища.
За результатами розгляду скарги позивача від 22.08.2004 року,
податковим органом вищенаведені податкові повідомлення-рішення
були залишенні без змін. На підставі рішення про результати
розгляду скарги N 4845/А/10-036 від 08.09.2004 року, а також
зазначеного Акту перевірки N ДНК/27/111 ДПІ у м. Полтаві було
прийнято 15.09.2004 року податкові повідомлення-рішення за
N 0003161703/1 про визначення позивачу суми податкового
зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі
6252501,10 грн., N 0003151703/1 про визначення суми податкового
зобов'язання зі сплати прибуткового податку на доходи від
підприємницької діяльності в розмірі 4596463,74 грн., а також за
N 0003171703/1 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій в
розмірі 170,00 грн. по збору за забруднення навколишнього
природного середовища.
Провадження у даній справі справі в частині визнання
недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Полтаві за
N 0003171703/0 від 12.08.2004 року та N 0003171703/1 від
15.09.2004 року, припинено, оскільки в матеріалах справи (а.с.
N 49) знаходиться заява уповноваженого представника приватного
підприємця А.С.М. N б/н від 27.10.2004 року про часткову відмову
від позовних вимог.
Приймаючи оскаржувану постанову апеляційний суд на підставі
норм п.п. 7.2.1, п.7.2, п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5, п 7.4,
п.п. 7.5.1, п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" N 168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, зробив висновок про те, що для
включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту
достатньо таких підстав, як: здійснення операції з придбання
товарів та наявність оформлених податкових накладних.
Проте із такими висновками погодитися не можна.
Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи з
наданого пояснення директора ПП "Светал" Каменькова О.В., було
встановлено, що підприємство не мало ніяких
фінансово-господарських відносин з приватним підприємцем
А.С.М.
Відповідно до офіційної відповіді на запит, щодо проведення
зустрічної перевірки ПП "Светал", Ленінська МДПІ у м. Луганську
листом від 08.06.2004 року за N 9721/23-3-307 повідомила, що
податкове зобов'язання з податку на додану вартість за 2003 рік
приватного підприємства "Светал" становить 14546,00 грн., що
значно менше обсягу задекларованого придбання товару приватним
підприємцем А.С.М. Також, в листі Ленінської МДПІ у м. Луганську
зазначалося, що здійснити зустрічну перевірку ПП "Светал" не має
можливості, оскільки підприємство за юридичною адресою не
знаходиться.
Відповідно до приписів підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7
Закону України "Про податок на додану вартість" N 168
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
документом, що підтверджує право на отримання
податкового кредиту, вважається належним чином оформлена податкова
накладна. Згідно п.п. 7.2.4. ст. 7 цього Закону право на
нарахування податку та складання податкових накладних надається
виключно особам, зареєстрованим як платники податку у
встановленому порядку.
Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлено вимоги до змісту податкової накладної, що надається
покупцю платником податку - продавцем. Порядок заповнення
податкової накладної затверджено наказом ДПА України від 30 травня
1997 року N 165 ( z0233-97 ) (z0233-97)
, яким передбачено, що податкова
накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у
момент виникнення податкових зобов'язань продавця (пункт 6); усі
складені примірники податкової накладної підписуються особою,
уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт,
послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку -
продавця (пункт 18).
Вирішуючи спір щодо правомірності віднесення до податкового
кредиту сум ПДВ спалених підприємству-постачальнику, господарським
судам необхідно було чітко з'ясовувати, чи був зареєстрований
продавець товару платником податку на додану вартість на час
здійснення такої господарської операції, і якщо зареєстрований, то
чи була видана податкова накладна безпосередньо особою, яка мала
законні повноваження на підписання документів податкової звітності
(податкової накладної) від імені такого платника, а також сам факт
здійснення господарської операції, оскільки безпосередньо від
цього залежить право покупця на податковий кредит.
Беручи до уваги, що вказані питання не були предметом
судового розгляду при вирішенні господарського спору, правова
оцінка їм не надавалась, колегія суддів зазначає, що спір був
розглянутий судом не в повному обсязі, що є порушенням принципу
всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності та призвело до прийняття
незаконних та необґрунтованих рішення та постанови.
Отже, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а
справа - направленню на новий розгляд до місцевого господарського
суду.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою сторін
оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві
задовольнити частково.
Постанову від 21.01.2005 р. Київського міжобласного
апеляційного господарського суду та рішення господарського суду
Полтавської області від 27.10.2004 року у справі N 3/207
господарського суду Полтавської області скасувати.
Справу N 3/207 направити на новий розгляд до господарського
суду Полтавської області.