ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.06.2005 Справа N 2/91-92
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 25.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О. - головуючого, Панченко Н.П., Черкащенка М.М.
розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Аміко-кераміка"
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
20.01.2005
у справі господарського суду Волинської області
за позовом ТОВ "Аміко-кераміка"
до ПП Ш.Г.З.
про визнання недійсними договорів відповідального
зберігання.,
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: Ємчик Р.І.
- відповідача: Шухман Г.З., М'яловицький В.Л., Книша С.В.
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2004 року ТОВ "Аміко-кераміка" звернулось до
господарського суду з позовом до ПП Ш.Г.З. про визнання недійсними
договорів відповідального зберігання.
Рішенням господарського суду Волинської області від
25.11.2004 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
20.01.2005 року рішення місцевого господарського суду залишено без
змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятим судовими рішеннями ТОВ
"Аміко-кераміка" подало касаційну скаргу в якій просить постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 20.01.2005 року
та рішення господарського суду Волинської області від
25.11.2004 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким
задовольнити позов.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що
судами неправильно застосовані норми матеріального та
процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових
рішень.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин
справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність
застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 1 постанови від 29.12.76 N 11 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
"Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши
всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши
обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального
права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх
відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини,
або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Судові рішення цим вимогам не відповідають.
Відповідно до ст. 41 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
угодою визнаються дії сторін спрямовані на встановлення, зміну або
припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно приписів п. 3 ст. 62 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
представник не може укладати угоди від імені особи,
яку він представляє, ні у відношенні себе особисто, ні у
відношенні другої особи, представником якої він одночасно є.
Суди попередніх інстанцій не надали належну правову оцінку
договорам відповідального зберігання від 25.06.2003 року та
11.09.2003 року.
Суди попередніх інстанцій не дослідили період виникнення та
припинення повноважень Ш.Г.З., як директора ТОВ "Аміко-кераміка".
В матеріалах справи також відсутні докази, які підтверджують, що
Ш.Г.З. є суб'єктом підприємницької діяльності - фізичної особи.
Крім того, попередні судові інстанції не звернули увагу на
той факт, що відповідні договори від імені позивача підписані
особою, яка знаходилась в адміністративному підпорядкуванню.
Головний бухгалтер Лук'янчук Л.С. укладала договори за довіреністю
N 1 від 01.11.2000 року, яку видав Ш.Г.З., а тому фактично
договори Ш.Г.З. укладав у відношенні себе особисто.
Згідно до частини 2 статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є
виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.
За таких обставин, ухвалені судові рішення підлягають
скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.
При новому розгляді суду необхідно витребувати необхідні
докази, повно, всебічно дослідити всі обставини справи, дати їм
належну юридичну оцінку та постановити законне рішення.
Також суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли
суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно
перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами
матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому
повно відображені обставини, що мають значення для даної справи,
висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є
вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними
доказами, підтвердженими в судовому засіданні.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 - 111-13 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
20.01.2005 року та рішення господарського суду Волинської області
від 25.11.2004 року у справі N 2/91-92 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Волинської області.