ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.06.2005 Справа N 33/227
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 25.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Судова колегія Вищого господарського суду України у складі:
Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Ткаченко Н.Г.,
Бур'янової С.С.
розглянувши матеріали касаційної скарги ВАТ "Центральний
гірничо-збагачувальний комбінат"
на постанову від 14.12.2004 р. Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
та рішення від 14.10.2004 р. господарського суду
Дніпропетровської області
у справі N 33/227 господарського суду Дніпропетровської
області
за позовом ПП "Аллонж", м. Кривий Ріг
до ВАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат"
про стягнення 157 246,42 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - Стригунова Г.І., довір.;
від відповідача - Середа Н.В., довір.;
П О С Т А Н О В И В:
ПП "Аллонж" звернулося до господарського суду
Дніпропетровської області з позовом до ВАТ "Центральний
гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 157 246,42 грн.
інфляційних та 3% річних.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
14.10.2004 р. (суддя Разіна Т.І.) позов задоволено, з
ВАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь
ПП "Аллонж" стягнено 90 619,80 грн. збитків від інфляції за період
з 01.07.2001 р. по 13.09.2004 р. та 3% річних у сумі
66 626,62 грн.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 14.12.2004 р. (судді: Коршун А.О. - головуючий,
Джихур О.В., Прудніков В.В.) апеляційну скаргу ВАТ "Центральний
гірничо-збагачувальний комбінат" залишено без задоволення, а
рішення господарського суду Дніпропетровської області від
14.10.2004 р. - без змін.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ВАТ
"Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 14.12.2004 р. і рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 14.10.2004 р. та прийняти нове
рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга мотивована неповним з'ясуванням судами
обставин, що мають значення для справи, невірним застосуванням
ст. 625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та незастосуванням
до спірних правовідносин ст. 12 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи,
проаналізувавши застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна
скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
боржник, який прострочив виконання грошового
зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу
з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час
прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми,
якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, відповідач
листом від 31.07.2000 р. N 18/2714 визнав претензію позивача на
суму 692 249, 26 грн.
Однак, виконавче провадження з виконання визнаної претензії
зупинено у зв'язку з порушенням справи про банкрутство
відповідача.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку з
яким погодився суд апеляційної інстанції про те, що відповідачем
будь-яких доказів погашення заборгованості за визнаною претензією
надано не було, тому з урахуванням рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 29.10.2001 р. у справі N 6/508, яке
вступило в законну силу, про стягнення з ВАТ "Центральний
гірничо-збагачувальний комбінат" збитків від інфляції за період з
01.09.1999 р. по 31.06.2001 р. та 3% річних, стягненню з
відповідача підлягають інфляційні витрати та 3% річних за період з
01.07.2001 р. по 13.09.2004 р.
При цьому, відхиляючи доводи відповідача щодо порушення
відносно нього справи про банкрутство, суд апеляційної інстанції
вказує на те, що нараховані позивачем на неповернуту своєчасно
відповідачем суму за визнаною претензією втрати від інфляції
входять до складу основаного боргу, а нараховані проценти не є за
своєю правовою природою неустойкою чи санкцією.
Проте, попередніми судовими інстанціями не було враховане те,
що відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
(далі - Закон) протягом дії мораторію на задоволення
вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), а також
не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне
виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків
і зборів (обов'язкових платежів).
Отже, протягом дії мораторію не застосовуються також і інші
санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових
зобов'язань.
Враховуючи, що положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
підлягають застосуванню лише у разі
прострочення боржником виконання грошового зобов'язання та вказана
стаття визначає саме відповідальність за порушення грошового
зобов'язання, застосування індексу інфляції та нарахування трьох
процентів річних є одним з заходів відповідальності за порушення
зобов'язань (глава 52 вказаного кодексу) та відноситься до інших
санкцій за неналежне виконання грошових зобов'язань у розумінні
ст. 12 Закону.
У випадку введення мораторію боржник не вправі самостійно
задовольняти вимоги кредиторів поза межами справи про банкрутство.
Отже, з моменту дії мораторію не можуть нараховуватися штрафні
санкції, оскільки з цього моменту відсутня вина боржником у
несплаті основаної заборгованості, у зв'язку з встановленим
обмеженням його волевиявлення щодо задоволення вимог конкурсних
кредиторів.
Колегія суддів зазначає, що основне завдання мораторію
полягає як в зупиненні виконання боржником грошових зобов'язань,
строк виконання яких настав до дня введення мораторію (конкурсна
заборгованість), так і в зупиненні нарахування неустойки (штрафу,
пені), застосування інших санкцій за невиконання чи неналежне
виконання цих грошових зобов'язань, тому на конкурсну
заборгованість не поширюється будь-які санкції, в т.ч. три
проценти річних та індекс інфляції.
Тобто, після порушення справи про банкрутство не виникає
нових додаткових до основного зобов'язань, у зв'язку з порушенням
основного зобов'язання, до яких відносяться не тільки неустойка
(штраф, пеня), але і три проценти річних та індекс інфляції.
За таких обставин справи винесені судові рішення не можна
визнати законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим, вони
підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно
врахувати викладене та, дотримуючись приписів чинного
законодавства, вирішити спір відповідно до норм матеріального та
процесуального права.
З урахуванням наведеного та керуючись ст. 625 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 12 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
та ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ВАТ "Центральний гірничо-збагачувальний
комбінат" задовольнити частково.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 14.12.2004 р. та рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 14.10.2004 р. у справі N 33/227
скасувати.
3. Справу N 33/227 передати на новий розгляд до
господарського суду Дніпропетровської області.