ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.06.2005 Справа N 33/1
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 25.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючий), Вовка І.В., Гончарука П.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу "Страхова
компанія "ВЕЛТА" на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 20.04.2005 р. у справі за позовом
Акціонерного товариства закритого типу "Страхова компанія "ВЕЛТА"
до Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "ЦЕССІЯ"
про стягнення сум
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши
матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву
на неї, суд У С Т А Н О В И В:
У грудні 2004 р. АТЗТ "Страхова компанія "ВЕЛТА" пред'явило в
господарському суді позов до ЗАТ "Страхова компанія "ЦЕССІЯ" про
стягнення 5233,42 грн. заборгованості по сплаті частини страхового
відшкодування, яка припадає на відповідача згідно з конвер-нотом
N ТР 0163/2003/В-107/03 від 10.07.2003 р. та відповідно до умов
договору про діяльність у сфері факультативного перестрахування
N 61 від 15.03.2001 р.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
10.02.2005 р. (суддя Разіна Т.І.) позов було задоволено.
Відповідач оскаржив дане рішення в апеляційному порядку.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 20.04.2005 р. (судді Євтисгнєєв О.С. - головуючий,
Бахмат Р.М., Лисенко О.М.) апеляційну скаргу було задоволено,
рішення господарського суду Дніпропетровської області від
10.02.2005 р. скасовано, у позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
20.04.2005 р., а рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 10.02.2005 р. залишити без змін, посилаючись на
порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального
права.
Касаційна скарга частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, 15.03.2001 р. за N 61 між ЗАТ "Страхова
компанія "ЦЕССІЯ" (відповідач) та АТЗТ "Страхова компанія "ВЕЛТА"
(позивач) було укладено договір про діяльність у сфері
факультативного перестрахування.
Предметом цього договору є угода про співробітництво у сфері
факультативного перестрахування ризиків на правах і обов'язках
сторін - учасників перестрахування.
За згадуваним договором сторони можуть укладати факультативні
договори окремо за кожним ризиком, в яких визначаються обсяги
відповідальності сторін та конкретні умови перестрахування.
Кожний договір перестрахування є незалежним від умов
будь-якого іншого договору перестрахування, укладеного сторонами.
Між цими ж сторонами 10.07.2003 р. за N ТР0163/2003/В-107/03
було укладено договір перестрахування автомобіля "Toyota RX-300
LEXUS", держномер 000-35 ХА, 2000 року випуску, що належить ЗАТ
"Куп'янський молоко-консервний комбінат (який є невід'ємною
частиною договору N 61 від 15.03.2001 р.
Останнім же зазначений автомобіль був застрахований у
позивача за договором добровільного страхування наземного
транспорту від 12.05.2005 р. N 42 серія ТР від
дорожньо-транспортних пригод та інших страхових ризиків а період з
10.07.2003 р. по 09.07.2004 р.
26.12.2003 р. трапилась дорожньо-транспортна пригода,
внаслідок якої застрахований автомобіль дістав технічні
пошкодження.
Позивачем страхувальнику було перераховано страхове
відшкодування у розмірі 60154,28 грн. (а.с. 20)
У зв'язку з цим і на підставі наведеного договору
перестрахування, позивачем і було заявлено вимоги до
перестраховика про виплату частини страхового відшкодування в сумі
5233,42 грн. (8,7% від сплаченої суми страхувальнику).
Дійсно, договором N 61 від 15.03.2001 р. була передбачена
відмова у виплаті страхового відшкодування, якщо перестрахувальник
не використав законного права по зменшенню розміру відшкодування
або відмови у виплаті, а перестраховик це довів (п. 2.4.5), як і
те, що договором страхування N 42 від 12.05.2003 р. обумовлювалась
виплата страхового відшкодування страхувальнику за наявності
надання визначеного переліку документів, зокрема, відомостей
компетентних органів про наявність алкоголю у крові водія
застрахованого транспортного засобу на момент ДТП (п. 6.1,
п.п. 6.1.7).
Органи ж ДАІ в особі їх уповноважених працівників проводять
огляд на стан сп'яніння, в разі згоди на це особи, з використанням
індикаторної трубки "Контроль тверезості", результати якого
заносяться до відповідного розділу протоколу про адміністративне
правопорушення.
Якщо оглянута особа не погоджується з результатами проби, цю
особу направляють на огляд до закладу охорони здоров'я (п.п. 2.3 -
2.5 Інструкції про порядок направлення громадян для огляду на стан
сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з
використанням технічних засобів, затвердженої наказом МВС України,
МОЗ України та Мінюстом України 24.02.1995 р. N 114/38(15-36-18)
( z0055-95 ) (z0055-95)
.
Отже, господарський суд обґрунтовано поклав в основу рішення
протокол про адміністративне правопорушення, складений
компетентним органом, стосовно Черкасова С.Н. (водія автомобіля
страхувальника), який містив дані, що проба по результатам огляду
вказаної особи, із застосуванням індикаторної трубки "Контроль
тверезості", була негативна.
Цим та іншим доказам в їх сукупності, у порядку виконання
припису ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд першої інстанції дав
належне юридичне обґрунтування і ухвалив рішення відповідно до
встановленого та вимог діючого законодавства.
Суд другої інстанції цих обставин не врахував, а тому
ухвалена ним постанова підлягає скасуванню, а рішення суду першої
інстанції, як законне і обґрунтоване, залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу
"Страхова компанія "ВЕЛТА" задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 20.04.2005 р. скасувати, а рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 10.02.2005 р. залишити без змін.