580/2365/22 Про визнання протиправною бездіяльність військової частини щодо не виплати особі середнього заробітку за весь час затримки розрахунку із грошового забезпечення, та зобов`язання військової частини виплатити особі середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за весь період затримки - 31.01.2024 Прийняття

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 року

м. Київ

справа № 580/2365/22

адміністративне провадження № К/990/35838/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Жука А. В., Мартинюк Н. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, дій і зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2023 (колегія суддів у складі: Кузьменка В. В., Ганечко О. М., Василенка Я. М.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст обставин справи і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність щодо не виплати йому середнього заробітку за весь час затримки розрахунку із грошового забезпечення з 24.12.2020 до 03.05.2022 та зобов`язання відповідача виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.12.2020 до 03.05.2022; визнати протиправними дії щодо несвоєчасної виплати індексації грошового забезпечення та зобов`язання виплатити йому компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення відповідно до Порядку № 159 з січня 2016 року до дня фактичного розрахунку.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 04.04.2023 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо повного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 з військової служби. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 03.11.2021 до 03.05.2022 у сумі, пропорційній виплаченим із затримкою коштам індексації до загальної суми для належного повного розрахунку при його звільненні. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 24.12.2020. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з несвоєчасною виплатою вказаної індексації грошового забезпечення відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (159-2001-п) , з січня 2016 року до дня фактичного розрахунку щодо неї. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, військова частина НОМЕР_1 03.05.2023 подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2023 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, шляхом сплати судового в розмірі, відповідно до Закону України "Про судовий збір" (3674-17) , у сумі 1488,60 грн.

Вищезазначену ухвалу суду апелянтом отримано 13.06.2023, відповідно до зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення.

27.06.2023 на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання апелянта про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2023 клопотання військової частини НОМЕР_1 про продовження строку на усунення недоліків залишено без задоволення. Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.04.2023 у справі № 580/2365/22 повернуто скаржнику.

Такий висновок апеляційного суду вмотивований тим, що з метою виконання процесуального обов`язку сплати судового збору особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії. Це стосується і суб`єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ. Суд зазначив, що апелянту судом надано максимальний строк, визначений Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ) для усунення недоліків апеляційної скарги. Однак, у встановлений строк апелянтом не було виконано повністю вимоги ухвали судді Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2023 та не було усунуто недоліки апеляційної скарги.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2023 апелянтом отримано 14.07.2023, відповідно до зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення.

31.07.2023 військовою частиною НОМЕР_1 повторно подано апеляційну скаргу на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.04.2023, тобто після закінчення встановленого процесуальним законом строку на її подання. Подаючи апеляційну скаргу вдруге апелянт просив поновити строк для подачі апеляційної скарги.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.08.2023 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.04.2023 залишено без руху та надано апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом надання до суду обґрунтованого клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, у випадку наявності підстав та доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії зі звернення до суду з апеляційною скаргою у строк, визначений законом.

Оцінюючи наведені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що оформлення апеляційної скарги у відповідності до вимог КАС України (2747-15) , дотримання строків оскарження при первинному зверненні до суду та бажання заявника реалізувати своє право на апеляційне оскарження судового рішення у цій справі після постановлення Шостим апеляційним адміністративним судом ухвали про повернення апеляційної скарги не є підставою для поновлення пропущеного строку та відкриття апеляційного провадження. Недотримання порядку оформлення та подання апеляційної скарги вперше не є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення. Передбачена законом можливість повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, передбачає, в тому числі, і дотримання процесуальних строків. Тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин. Також суд зазначив, що статтею 44 КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги і документів, що до неї повинні бути додані, в тому числі докази сплати судового збору.

Ухвалу суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху отримано відповідачем 05.09.32023, відповідно до зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення.

На виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.08.2023 відповідачем 08.09.2023 подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому апелянт указує про поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, а саме: на час залишення поданої вперше апеляційної скарги без руху були відсутні кошти для сплати судового збору, а також вказано на обставину введення воєнного стану на території України.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2023 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.04.2023 у справі № 580/2365/22.

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд апеляційної інстанції виходив з того, що підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж. Отже, неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб, а так само відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивними причинами, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такими причинами є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду. Відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку. Відповідач, який діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних чи фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо забезпечення неухильного виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту, а також сплати судового збору. Отже, невиконання вимог щодо сплати судового збору при поданні апеляційної скарги, що зумовило повернення вперше поданої апеляційної скарги, не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначив, що сам по собі факт введення воєнного стану, за існуючих обставин, не є поважною причиною для пропуску строку оскарження, позаяк скаржник не надав доказів існування істотних обставин, які б унеможливили звернення з апеляційною скаргою представників у встановлені строки.

У підсумку Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що зазначені в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.08.2023 недоліки апеляційної скарги щодо обґрунтування причин пропуску строку подання скарги - належно не усунуті, однак, як зазначив суд, минуло достатньо часу з моменту постановлення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Отже, суд визнав неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження та заначив, що апелянт не указав інші поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2023 та направити справу для продовження розгляду до Шостого апеляційного адміністративного суду.

На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що військовою частиною НОМЕР_1 вживались всі можливі заходи щодо оскарження рішення суду першої інстанції, що свідчить про намір скористатися правом на доступ до правосуддя. Так, скаржник зазначає, що первинна апеляційна скарга була подана в межах строків, передбачених КАС України (2747-15) ; вдруге апеляційна скарга подана відповідачем у короткий строк з моменту повернення попередньо поданої апеляційної скарги; 26.06.2023 відповідачем був сплачений судовий збір та 04.07.2023 платіжне доручення було направлено до Шостого апеляційного адміністративного суду, проте ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2023 було відмовлено у продовженні процесуальних строків та повернуто апеляційну скаргу.

Отже, скаржник уважає, що матеріалами справи підтверджується, що і при первинному зверненні з апеляційною скаргою, і вдруге, в діях відповідача вбачається сумлінне добросовісне ставлення до наявних у нього прав і обов`язків, встановлених законом або судом та вчинено усі можливі та залежні від нього процесуальні дії для вчасного подання апеляційної скарги.

Позиція інших учасників справи

Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.

Рух справи у суді касаційної інстанції

26.10.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2023.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2023 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 580/2365/22.

Ухвалою Верховного Суду від 14.12.2023 відкрито касаційне провадження за скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2023.

Ухвалою Верховного Суду від 29.01.2024 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права та акти їхнього застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Надаючи правову оцінку встановленим апеляційним судом обставинам справи щодо подання апеляційної скарги та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд зазначає таке.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 6 частини третьої статті 2 КАС України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частинами першою, другою статті 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Статтею 295 КАС України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

При цьому за приписами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За правилом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник). КАС України (2747-15) передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Такий підхід до визначення категорії поважності причин пропуску процесуального строку окреслено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 9901/546/19, у якій акцентувалась увага й на тому, що нормами статті 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Проаналізувавши вищенаведені приписи процесуального закону, Велика Палата Верховного Суду підкреслювала, що ними чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документу повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Колегія суддів Верховного Суду відзначає, що питання поновлення процесуального строку, у тому числі й строку на апеляційне оскарження, є процедурним і вирішується шляхом постановлення судом апеляційної інстанції відповідної ухвали, яка повинна бути належним чином мотивована й містити, зокрема, мотиви, з яких суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення цього строку або для відмови у такому поновленні, норми закону, якими керувався суд, постановляючи ухвалу.

Верховний Суд в постанові від 24.07.2023 у справі № 200/3692/21, зважаючи на зміст норм процесуального права, якими врегульовано питання строків апеляційного оскарження та їх поновлення, вимоги до процедурних рішень суду апеляційної інстанції, ухвалених з цього питання, а також беручи до уваги продемонстровані національними судами та Європейським судом з прав людини підходи до поновлення процесуальних строків, правові позиції Верховного Суду з цього приводу, вважав, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

У справі, яка розглядається, військова частина НОМЕР_1 при повторному поданні апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції посилалась на те, що строк апеляційного оскарження та строк, встановлений апеляційним судом для усунення недоліків первісної скарги, було пропущено у зв`язку з затримкою фінансування.

Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку скаржника є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

При цьому, в цій справі скаржник продемонстрував добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжив усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою.

Так, з матеріалів справи встановлено, що копія ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2023 про повернення первинної апеляційної скарги отримана відповідачем 14.07.2023, що підтверджується зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 95). 31.07.2023, тобто, через шістнадцять днів військова частина НОМЕР_1 повторно подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, долучивши до неї документ про сплату судового збору у розмірі, встановленому законом.

Ураховуючи встановлені у цій справі обставини та докази на їх підтвердження, а саме: недопущення тривалого зволікання з поданням другої апеляційної скарги та сплату судового збору (тобто, усунення недоліку, який слугував підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги), колегія суддів уважає, що в цьому конкретному випадку в діях апелянта не вбачається ознак невиправданої бездіяльності чи зловживання процесуальними правами та обов`язками. При цьому пропуск строку на апеляційне оскарження був незначним і перегляд судового рішення суду першої інстанції не порушив би принципу res judicata.

Зважаючи на вимоги процесуального закону, практику Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач вжив усіх можливих та залежних від нього дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.

Отже Верховний Суд указує на передчасність висновків апеляційного суду про неповажність причин пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження.

Поряд з цим Верховний Суд зауважує, що підставами для скасування ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження є неврахування судом апеляційної інстанції обставин усунення недоліків попередньо поданої апеляційної скарги та вжиття заходів щодо звернення до суду із скаргою у короткий строк повторно, а не обставин введення воєнного стану при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За наведеного правового регулювання та обставин справи Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

Висновки щодо судових витрат

Ураховуючи результат касаційного перегляду питання щодо розподілу судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2023 в цій справі скасувати, а справу направити до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

СуддіЖ.М. Мельник-Томенко Н.М. Мартинюк А.В. Жук