ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.06.2005 Справа N 2-23/14840-2004
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 25.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М. - головуючого, Бур'янової С.С. (доповідач),
Ткаченко Н.Г.
розглянувши касаційну скаргу Красноперекопського міського
районного центру зайнятості
на постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 22.02.2005 р.
у справі N 2-23/14840-2004 господарського суду АР Крим
за позовом ВАТ "Сільськогосподарське підприємство "Кримський
виробничий рибокомбінат"
до Красноперекопського міського районного центру зайнятості
про спонукання до списання заборгованості у сумі 29000,74 грн.
За участю представників сторін
від позивача - не з'явилися,
від відповідача - не з'явилися
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
07.12.2004 року (суддя Іщенко Г.М.) у справі N 2-23/14840-2004 в
позові ВАТ "Сільськогосподарське підприємство "Кримський
виробничий рибкомбінат" до Красноперекопського міськрайонного
центру зайнятості про спонукання до списання заборгованості у сумі
29000,74 грн. відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 22.02.2005 року зазначене рішення суду першої інстанції
змінено: зобов'язано відповідача здійснити списання заборгованості
позивача зі внеску на загальнообов'язкове державне соціальне
страхування на випадок безробіття в сумі 29000,74 грн.; в іншій
частині рішення господарського суду АР Крим від 07.12.2004 року у
справі N 2-23/14840-2004 залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою Севастопольського апеляційного
господарського суду від 22.02.2005 року, відповідач звернувся до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить постанову апеляційного господарського суду від
22.02.2005 року у справі N 2-23/14840-2004 скасувати, а рішення
господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.12.2004 року
залишити без змін, посилаючись на не вірне застосування
апеляційним судом норм матеріального і процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу, позивач заперечує проти
доводів викладених в ній, вважає їх безпідставними і такими, що не
відповідають чинному законодавству, і тому просить постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
22.02.2005 року залишити без змін, а касаційну скаргу без
задоволення.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає
залишенню без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій,
позивач має заборгованість перед Фондом загальнообов'язкового
державного соціального страхування на випадок безробіття, яка вже
існувала 10.10.2003 року в розмірі 29000,74 грн. і даний факт не
оспорюється відповідачем.
Господарські суди встановили, що відповідно до висновку про
форс-мажорні обставини від 20.01.2004 року N 235/05-4 позивач
включено в перелік сільськогосподарських виробників, постраждалих
від надзвичайної ситуації. Крім того, Торгово-промислова палата
України підтверджує, що несприятливі погодні умови є
форс-мажорними обставинами по стану на 09-10.10.2003 року
відповідно до п. 18.2 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" від 21.12.2000 року N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
(далі по тексту - Закон).
Норми преамбули зазначеного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
розділяють та
відрізняють зобов'язання перед державними цільовими фондами і
зборів та зобов'язання із внесків на загальнообов'язкове державне
соціальне страхування.
Проте, згідно преамбули Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття" від 02.03.2000 року N 1533-III ( 1533-14 ) (1533-14)
(далі по
тексту - Закон N 1533), цей Закон, розроблений відповідно до
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та Основ законодавства України
про загальнообов'язкове державне соціальне страхування
( 16/98-ВР ) (16/98-ВР)
, визначає правові, фінансові та організаційні засади
загальнообов'язкового державного соціального страхування на
випадок безробіття.
Виходячи з положень зазначених нормативних актів, апеляційний
суд підставно дійшов висновку про те, що внески на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття є внесками на загальнообов'язкове державне соціальне
страхування у розумінні норм преамбули Закону України від
21.12.2000 року N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
.
З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції вірно зробив
висновок про те, що форс-мажорні обставини безпосередньо вплинули
на своєчасне виконання податкових зобов'язань та спричинили
неможливість сплати позивачем податкового боргу в розмірі
29000,74 грн., відповідно до п. 18.2 ст. 18 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
податковий борг позивача в розмірі 29000,74 грн. є безнадійним та
підлягає списанню.
Відповідно до п.п. 18.2.3 п. 18.2 ст. 18 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
податкові органи здійснюють щоквартальне списання безнадійного
податкового боргу. Порядок такого списання визначається
центральним податковим органом за узгодженням з Міністерством
фінансів України.
Порядок списання безнадійного податкового боргу платників
податків затверджено Наказом ДПА України від 14.03.2001 року N 103
( z0016-02 ) (z0016-02)
. Зазначений порядок передбачає випадки списання
безнадійного податкового боргу, коли контролюючий орган не є
податковим.
Згідно ст. 2 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
контролюючими органами є,
зокрема, органи фондів загальнообов'язкового державного
соціального страхування - стосовно внесків на загальнообов'язкове
державне соціальне страхування, у межах компетенції цих органів,
встановленої законом.
Виходячи з положень ст. 12 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
N 1533
( 1533-14 ) (1533-14)
, апеляційний суд вірно зазначив, що відповідач є
контролюючим органом стосовно внесків на загальнообов'язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття, зокрема,
стосовно заборгованості позивача в розмірі 29000,74 грн., а тому
останній на підставі судового рішення повинен зробити дії,
передбачені Порядком списання безнадійного податкового боргу
платників податків ( z0016-02 ) (z0016-02)
, зокрема п. 5 цього Порядку.
Судова колегія погоджується з висновками апеляційного суду
щодо порушень прав позивача через несписання відповідачем
безнадійного податкового боргу в розмірі 29000,74 грн.
Крім того, колегія підтримує доводи апеляційного суду
стосовно припинення провадження по справі, відповідно до п. 1
ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, в частині позовних вимог про
скасування наказу господарського суду АР Крим від 25.06.2003 року.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд
апеляційної інстанції повно дослідив обставини справи і прийняв
законне та обгрунтоване рішення.
За таких обставин, судова колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла до висновку, що постанова
Севастопольського апеляційного господарського суду від
22.02.2005 року у справі N 2-23/14840-2004 підлягає залишенню без
змін, а касаційна скарга без задоволення.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, п. 3 ч. 1
ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Красноперекопського міського районного
центру зайнятості залишити без задоволення.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 22.02.2005 р. залишити без змін.