ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.06.2005 Справа N 17/130
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 22.09.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...]
розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного
науково-виробничого підприємства "Світ"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 15.11.2004
у справі господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Приватного науково-виробничого підприємства "Світ"
до Західно-Донбаської ОДПІ
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 16.08.2004 господарського суду Дніпропетровської
області відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення Західно-Донбаської ОДПІ
від 31.03.2003 за N 000022342/0, яким донараховано податок на
додану вартість в сумі 185634,67 грн.
Постановою від 15.11.2004 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду рішення від 16.08.2004 господарського суду
Дніпропетровської області залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що сума податку на додану
вартість в розмірі 122358,78 грн. віднесена позивачем до
податкового кредиту за квітень 2002 року з порушенням ч. 3 п. 4.8
ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, відповідно до якої векселі отримані, але не
оплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником
податку, не змінюють сум податкових зобов'язань або податкового
кредиту такого платника податку, незалежно від видів операцій, за
якими такі векселі використовуються.
Не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного
господарського суду, приватне науково-виробниче підприємство
"Світ" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського
суду України і просить її скасувати, мотивуючи тим, що судами
невірно застосовані норми матеріального та процесуального права,
зокрема: п.п. 4.4.1 п. 4.1 ст. 4, п. 6.1 ст. 6 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
; п. 1.19 ст. 1 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
;
п. 7 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.
Предметом даного спору є податкове повідомлення-рішення
Західно-Донбаської ОДПІ N 0000922342/0 від 31.03.2003, яким
позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем
податок на додану вартість в розмірі 185634,64 грн. з ним
123756,45 - основний платіж, 61878,22 грн. - штрафні (фінансові)
санкції.
Господарським судом встановлено, що ПНВП "Світ" та ТОВ
"Моноліт" 10.04.2002 уклали угоду N 49 на поставку дизельного
палива.
Дизельне паливо оприбутковано в квітні 2002 року на загальну
суму 734152,68 грн. в тому числі ПДВ 122358,78 грн. (податкова
накладна N 27 від 16.04.2002). Сума податку на додану вартість в
розмірі 122358,78 віднесена до податкового кредиту на підставі
уточненої декларації з податку на додану вартість за квітень
2002 року.
В рахунок отриманого палива ПНВП "Світ" видало переказний
вексель ТОВ "Моноліт" на суму 134152,687 грн., який наданий до
сплати 26.06.2003.
У відповідності до ст. 4 Закону України від 05.04.01 за
N 2374-III ( 2374-14 ) (2374-14)
"Про обіг векселів в Україні" видавати
перевідні чи прості векселі можна тільки для оформлення грошового
боргу за фактично поставлені товари, виконані послуги. Ст. 4
вищевказаного Закону України "Про обіг векселів в Україні" також
встановлено, що у випадку передачі векселів на підставі договору
зупиняються грошові зобов'язання відносно платежу за даним
договором і виникають грошові зобов'язання відносно платежу по
векселю. Тобто у покупця - емітента векселя виникають зобов'язання
сплатити визначену суму, вказану у векселі, по закінченню
зобов'язань за договором купівлі-продажу.
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, податковий кредит
звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Датою
виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно з
п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість", вважається дата здійснення першої з подій або дата
списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату
товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідно до рахунку
(товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних
дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання
податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником
податку товарів (робіт, послуг).
Отже господарський суд обґрунтовано дійшов висновку, що сума
податку на додану вартість в розмірі 122358,78 грн. віднесена
позивачем до податкового кредиту за квітень 2002 з порушенням
частини третьої п. 4.8 ст. 4 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, відповідно до якої векселі отримані, але
не оплачені платником податку, або видані, але не оплачені
платником податку, не змінюють сум податкових зобов'язань або
податкового кредиту такого платника податку, незалежно від видів
операцій, по яких такі векселі використовуються.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що
господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам
справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству
України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 15.11.2004 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду зі справи N 17/130 залишити без змін.