ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.06.2005 Справа N Б24/119/03
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 25.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Удовиченка О.С.
суддів: Панової І.Ю., Яценко О.В.
розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Кодек-Фактор" в особі
ліквідатора Талана Р.Г.
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 24.03.2005 р.
у справі N Б24/119/03 господарського суду Дніпропетровської
області
за заявою ВАТ "ДХК "Донбасшахтобуд"
до ТОВ "Кодек-Фактор"
про визнання грошових вимог
в судовому засіданні взяли участь представники:
ліквідатора: Князєва Є.Г., Талан Л.Г.
ВАТ "ДХК "Донбасшахтобуд": Логвин З.М.
В С Т А Н О В И В:
ВАТ "ДХК "Донбасшахтобуд" 09.04.2004 р. звернулось до
ліквідатора та господарського суду Дніпропетровської області з
заявою про включення до реєстру вимог кредитора на суму
955 326,37 грн.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від
02.12.2004 р. (суддя Калиниченко Л.М.) у прийнятті заяви ВАТ "ДХК
"Донбасшахтобуд" про визнання кредитором у справі N Б24/119/03 про
банкрутство ТОВ "Кодек-Фактор" відмовлено з посиланням на те, що
вимоги кредиторів, що заявлені після закінчення строку,
встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не
розглядаються і вважаються погашеними.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 24.03.2005 р. (судді Виноградник О.М. - головуючий,
Коршун А.О., Джихур О.В) ухвалу господарського суду
Дніпропетровської області від 02.12.2004 р. скасовано, справу
передано на розгляд місцевого господарського суду.
Звертаючись до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, ТОВ "Кодек-Фактор" в особі ліквідатора
Талана Р.Г. просить постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 24.03.2005 р. скасувати, ухвалу
господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2004 р.
залишити без змін.
В обгрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те,
що судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної
постанови порушені норми процесуального та матеріального права,
зокрема: ч. 1 ст. 101, ч. 1 ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ст. 51
Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи,
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування судом апеляційної інстанції норм
матеріального та процесуального права дійшла висновку, що
касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Під час розгляду справи, судом першої інстанції встановлено,
що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від
29.10.2003 р. порушено провадження у справі N Б24/119/03 про
банкрутство ТОВ "Кодек-Фактор".
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від
04.11.2003 р. підприємство боржника визнано банкрутом, відкрито
ліквідаційну процедуру.
15.11.2003 р. в газеті "Голос України" N 217 (3217)
опубліковано оголошення про визнання підприємства банкрутом.
Відповідно до вимог п. 3 ст. 51 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
кредитори мають право заявити свої
претензії до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня
публікації оголошення про визнання боржника, який ліквідується,
банкрутом.
Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ "ДХК "Донбасшахтобуд"
звернулось з заявою до ліквідатора та господарського суду
Дніпропетровської області 09.04.2004 р., тобто за межами
встановленого Законом України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
строку.
Таким чином, після опублікування оголошення про порушення
справи про банкрутство ТОВ "Кодек-Фактор" ВАТ "ДХК
"Донбасшахтобуд" не подало в установлений строк заяву з вимогами
до боржника.
Згідно п. 2 статті 14 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після
закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені
взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними, про що
господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог
кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, Дніпропетровський
апеляційний господарський суд виходив з того, що кредитор
звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з
заявою в строк, встановлений ч. 3 ст. 51 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
мотивуючи це тим, що кредитор - ВАТ "ДХК
"Донбасшахтобуд" звернувся до суду першої інстанції з заявою
N 03/99-557 від 12.12.2003 р. про включення його до реєстру вимог
кредиторів, що підтверджується зазначеною заявою та оригіналом
поштової квитанції N 203 від 12.12.2003 р., яку було надано тільки
про розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Однак з таким висновком Дніпропетровського апеляційного
господарського суду не можна погодитись з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у процесі
перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у
справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував
неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не
залежали від нього.
Як вбачається з матеріалів справи, кредитором - ВАТ "ДХК
"Донбасшахтобуд" не було надано ніяких доказів в обґрунтування
неможливості подання заяви та квитанції від 12.12.2003 р. суду
першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом
апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови
порушено вимоги ч. 1 ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Статтею 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що
господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням,
що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись
законом.
Однак, в порушення зазначеної норми, судом апеляційної
інстанції не було надано належної правової оцінки заяві кредитора
від 09.04.2004 р., направленої та отриманої судом першої
інстанції.
Слід також зазначити, що приймаючи як доказ направлення заяви
про включення до реєстру вимог кредиторів поштову квитанцію N 203
від 12.12.2003 р. суд апеляційної інстанції не врахував, що вона
не може вважатись належним доказом відправлення заяви кредитора до
господарського суду першої інстанції, оскільки із зазначених в ній
відомостей неможливо дійти висновку про відправлення
господарському суду Дніпропетровської області саме заяви про
включення до реєстру вимог кредиторів.
Відповідно до п. 36 "Правил надання послуг поштового
зв'язку", затверджених Постановою КМ України від 17 серпня 2002 р.
( 1155-2002-п ) (1155-2002-п)
, касовий чек або розрахункова квитанція видається
відправникові з додержанням вимог Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
і підтверджує лише факт
надання послуги відділенням зв'язку, у зв'язку з чим за
відсутності опису вкладення або списку відправлень, засвідчених
підписами працівника пошти та відбитком календарного штемпеля, не
може вважатися належним доказом надіслання заяви про включення до
реєстру вимог кредиторів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що оскаржувана постанова
винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права,
у зв'язку з чим підлягає скасуванню, а ухвала господарського суду
Дніпропетровської області від 02.12.2004 р. - залишенню без змін.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ "Кодек-Фактор" в особі ліквідатора
Талана Р.Г. задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 24.03.2005 р. у справі N Б24/119/03 скасувати.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від
02.12.2004 р. у справі N Б24/119/03 залишити без змін.