ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.06.2005 Справа N А-04/192-04
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової –головуючого
Н.О. Волковицької
Г.М. Фролової
за участю представників:
Позивача - Гордеюк О.В. –дов. від 25.05.2004 року
Відповідача - не з’явились (про час і місце слухання
справи повідомлені належним чином)
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні Червонозаводському районі м. Харкова
касаційну скаргу
на постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 18.10.2004 року
у справі № А-04/192-04 господарського суду
Харківської області
за позовом Громадської організації “Харківський
обласний комітет товариства сприяння
обороні України”
до Державної податкової інспекції у
Червонозаводському районі м. Харкова
Про визнання недійсними рішень
В С Т А Н О В И В:
У судовому засіданні 31.05.2005 року було оголошено перерву на
21.06.2005 року на 12 год. 05 хв. У даному судовому засіданні
були присутні:
- від позивача –Пулькін Ю.П. –дов. від 15.06.2004 року, Гордеюк
О.В.–дов. від 25.05.2004 року; - від відповідача –Дягілева І.В.
–дов. від 05.04.2005 року.
В червні 2004 року Громадська організація “Харківський обласний
комітет товариства сприяння обороні України” звернулася до
господарського суду Харківської області з позовом до Державної
податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про
визнання недійсними податкових повідомлень рішень Державної
податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова від
22.12.2003 року № 0002432602/0, яким позивачу відповідно до
статті 11 Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий
податок з громадян” ( 13-92 ) (13-92)
, підпункту 17.1.9 пункту 17.1
статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, визначено суму податкового зобов’язання з
прибуткового податку з сум заробітків, одержаних громадянами у
розмірі 31 200, 00 грн. (у тому числі: основний платіж у сумі 10
400, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції 20 800, 00 грн.) та
від 22.12.2003 року № 0002442602/0, яким позивачу відповідно до
пункту 1 Указу Президента України “Про застосування штрафних
санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”
( 436/95 ) (436/95)
, визначено суму податкового зобов’язання у вигляді
штрафних санкцій за порушення законодавства у розмірі 52 000, 00
грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта
від 18.12.2003 року про результати позапланової документальної
перевірки дотримання вимог податкового законодавства
неприбутковим підприємством Харківським обласним комітетом
“Товариство сприяння обороні України” за період з 01.10.2001
року по 01.10.2003 року, яким встановлені порушення позивачем
вимог статті 11 розділу ІІІ Декрету Кабінету Міністрів України
“Про прибутковий податок з громадян” ( 13-92 ) (13-92)
, підпункту 2.15
пункту 2 “Положення про порядок ведення касових операцій у
національній валюті України”, затвердженого постановою правління
Національного банку України № 72 від 19.02.2001 року
( z0237-01 ) (z0237-01)
.
Позовні вимоги мотивовані тим, що тренер не їздила у відрядження
з поважних причин, тренер мала право отримати кошти на
відрядження спортсмена. Висновки перевіряючих про те, що тренер
не мала права отримувати кошти на відрядження спортсмена не
грунтуються на законі.
Рішенням господарського суду Харківської області від 18.08.2004
року (суддя Григоров А.М.), залишеним без змін постановою
Харківського апеляційного господарського суду від 18.10.2004
року (судді: Бабакова Л.М. –головуючий, Івакіна В.О., Погребняк
В.Я.), позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у
Червонозаводському районі м. Харкова № 0002432602/0 від
22.12.2003 року. В іншій частині провадження по справі
припинено. Стягнуто з Державної податкової інспекції у
Червонозаводському районі м. Харкова на користь Громадської
організації “Харківського обласного комітету товариства сприяння
обороні України” 85, 00 грн. державного мита та 118, 00 грн.
витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Повернуто Громадської організації “Харківського обласного
комітету товариства сприяння обороні України” зайво сплачене
державне мито у сумі 85, 00 грн.
Мотивуючи судові рішення, господарські суди з посиланням на
статтю 11 Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий
податок з громадян” ( 13-92 ) (13-92)
, преамбулу, пункт 1.9 статті 1,
статтю 5, підпункт 16.2 статті 16, підпункту 17.1.9 пункту 17.1
статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, зазначили, що окремим листом з
повідомленням рішення по скарзі на податкове повідомлення
рішення № 0002442602/0 не направлялося, під розписку не вручено,
тому скарга платника податків на податкове повідомлення-рішення
є задоволеною згідно вимог підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5
Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”
( 2181-14 ) (2181-14)
, в зв’язку з не надісланням мотивованого рішення по
скарзі платнику податків в передбаченому законом порядку у
встановлений законом термін, а тому на час розгляду справи
спірне податкове повідомлення-рішення є скасованим, предмет
спору відсутній, провадження по справі в цій частині підлягає
припиненню на підставі підпункту 11 статті 80 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Крім того, суд
зазначив, що Державна податкова інспекція у Червонозаводському
районі м. Харкова безпідставно враховує всі отримані працівником
Глуховою Т.О. кошти як доход і не враховує суми витрат,
проведені спортсменом та підтверджені документально (квитки до
Італії, чеки, інше).
Не погоджуючись з постановою, Державна податкова інспекція у
Червонозаводському районі м. Харкова звернулась до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою на постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 18.10.2004
року по справі № А-04/192-04, в якій просить рішення та
постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в
задоволенні позовних вимог, мотивуючи касаційну скаргу доводами
про неправильне застосування судами норм матеріального та
процесуального права, а саме: статті 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, статті 11 Декрету
Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян”
( 13-92 ) (13-92)
, пункту 5 “Інструкції Про прибутковий податок з
громадян” ( 13-92 ) (13-92)
, підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону
України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Зокрема, заявник вважає, що при ухваленні рішення та постанови
судами в порушення принципу всебічного, повного і об’єктивного
розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності
взагалі не було надано належної правової оцінки щодо вимог
“Інструкції Про прибутковий податок з громадян” ( 13-92 ) (13-92)
та
відповідно не були спростовані доводи відповідача про
відсутність у позивача документів, які б підтверджували витрати
грошових коштів тренером Глуховою Т.О. Крім того, відповідач
зазначає, що в законі відсутні будь-які обмеження щодо кількості
відправлених рішень одним листом.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить
залишити рішення господарського суду Харківської області від
18.08.2004 року та постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 18.10.2004 року по справі № А-04/192-04
без змін, а касаційну скаргу без задоволення та зазначає, що всі
доводи відповідача по відношенню до предмета господарського
спору по суті були спростовані в судових засіданнях судів першої
та апеляційної інстанцій, в той же час відповідач не спростував
доводи позивача.
Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представників
сторін, присутніх у судових засіданнях, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та
постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню частково з таких підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України переглядає за
касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського
суду та постанови апеляційного господарського суду.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у даній справі судом першої та
апеляційної інстанції.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної
інстанцій та вбачається з матеріалів, справи позивач звернувся
до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-
рішень Державної податкової інспекції у Червонозаводському
районі м. Харкова від 22.12.2003 року № 0002432602/0, яким
позивачу визначено суму податкового зобов’язання з прибуткового
податку з сум заробітків, одержаних громадянами у розмірі 31
200, 00 грн. (у тому числі: основний платіж у сумі 10 400, 00
грн., штрафні (фінансові) санкції 20 800, 00 грн.) та від
22.12.2003 року № 0002442602/0, яким позивачу визначено суму
податкового зобов’язання у вигляді штрафних санкцій за порушення
законодавства у розмірі 52 000, 00 грн. Спірні податкові
повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 18.12.2003
року, яким встановлені порушення позивачем вимог статті 11
розділу ІІІ Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий
податок з громадян” ( 13-92 ) (13-92)
, підпункту 2.15 пункту 2
“Положення про порядок ведення касових операцій у національній
валюті України”, затвердженого постановою Правління
Національного банку України № 72 від 19.02.2001 року
( z0237-01 ) (z0237-01)
.
Відповідно до вказаного вище акта перевірки позаштатний тренер
позивача Глухова Т.О. отримала кошти на витрати по відрядженням
до Італії у розмірі 52 000, 00 грн. Відрядження були оформлені
наказами Громадської організації “Харківський обласний комітет
товариства сприяння обороні України”. Згідно наказів Глухова
R.О. повинна була відбути у відрядження зі спортсменом, їй були
видані посвідчення про відрядження. Глуховою Т.О. були надані
авансові звіти із первинними документами (білети, контракти,
квитанції, інше), які були оформлені на її сина Глухова Е.В. В
акті також зазначено, що сама Глухова Т.О. у відрядження не
їздила, в Італії знаходився її син.
Задовольняючи позовні вимоги господарські суди, зокрема
зазначають, що окремим листом з повідомленням рішення по скарзі
на податкове повідомлення-рішення від 22.12.2003 року №
0002442602/0 не направлялося, під розписку не вручено,
відправлення скарги на наведене повідомлення-рішення згідно
закону документально не підтверджено, тому суд приходить до
висновку, що скарга платника податків на податкове повідомлення-
рішення є задоволеною згідно вимог підпункту 5.2.2 статті 5
Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”
( 2181-14 ) (2181-14)
в зв’язку з не надісланням вмотивованого рішення по
скарзі платнику податків в передбаченому законом порядку у
встановлений законом термін. Таким чином на час розгляду справи
спірне податкове повідомлення-рішення від 22.12.2003 року №
0002442602/0 є скасованим і предмет спору відсутній, а тому
провадження по справі в цій частині підлягає припиненню на
підставі підпункту 11 статті 80 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Що стосується податкового
повідомлення-рішення від 22.12.2003 року № 0002432602/0, то
відповідно до підпункту “г” пункту 1 статті 5 Декрету Кабінету
Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” ( 13-92 ) (13-92)
до сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами в
період, за який здійснюється оподаткування, не включаються
компенсаційні виплати в грошовій i натуральній формі у межах
норм, передбачених чинним законодавством, за винятком
компенсації за невикористану відпустку при звільненні, а,
оскільки грошові кошти, отримані Глуховою Т.О. носили в момент
виплати компенсаційний характер, то позивач не повинен був при
їх виплаті утримувати податок.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками господарських
судів, вважає їх необґрунтованими та передчасними, виходячи з
наступного.
Відповідно до преамбули Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
цей Закон є спеціальним законом з
питань оподаткування, який установлює порядок погашення
зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та
державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових
платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне
страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне
страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що
застосовуються до платників податків контролюючими органами, у
тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності,
та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Згідно з пунктом 1.9 статті 1 Закону України “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
податкове повідомлення
–це письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок
платника податків сплатити суму податкового зобов'язання,
визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим
Законом.
Відповідно до підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України
“Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
у разі,
коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно
визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше
рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або
виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий
платник податків має право звернутися до контролюючого органу із
скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій
формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та
доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга
повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти
календарних днів, наступних за днем отримання платником податків
податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого
органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний
прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти
календарних днів від дня отримання скарги платника податків на
його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому
під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику
податків рішення про повне або часткове незадоволення його
скарги, такий платник податків має право звернутися протягом
десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді,
з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при
повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до
контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного
десятиденного строку для кожного випадку оскарження та
зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.
Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не
надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку
або протягом строку, продовженого за рішенням керівника
контролюючого органу (або його заступника), така скарга
вважається повністю задоволеною на користь платника податків з
дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга
вважається також повністю задоволеною на користь платника
податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його
заступника) про продовження строків її розгляду не було
надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного
строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту.
Згідно зі статтею 11 Декрету Кабінету Міністрів України “Про
прибутковий податок з громадян” ( 13-92 ) (13-92)
оподаткуванню
підлягають доходи громадян, одержувані ними від підприємств,
установ, організацій i фізичних осіб - суб'єктів підприємницької
діяльності не за місцем основної роботи, в тому числі за
сумісництвом, за виконання разових та інших робіт, здійснюваних
на основі договорів підряду та інших договорів цивільно-
правового характеру, та доходи фізичних осіб - суб'єктів
підприємницької діяльності, які разом з доходами за місцем
основної роботи (служби, навчання) одержують доходи від
здійснення підприємницької діяльності.
Відповідно до підпункту “г” пункту 1 статті 5 Декрету Кабінету
Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” ( 13-92 ) (13-92)
до сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами в
період, за який здійснюється оподаткування, не включаються
компенсаційні виплати в грошовій й натуральній формі у межах
норм, передбачених чинним законодавством, за винятком
компенсації за невикористану відпустку при звільненні.
Однак, судами не встановлено та не надано оцінки доказам, що
знаходяться в матеріалах справи та не досліджено коли, на які
саме відрядження надавались кошти тренеру, тривалість
відрядження, отримання коштів та, відповідно, їх використання
саме виходячи з розрахунку на одну особу; підстави, з яких
тренер не їздила у відрядження та дату виникнення цих підстав.
Крім того, припиняючи провадження у справі судами не звернуто
уваги на те, що відповідно до пункту 11 статті 80 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд
припиняє провадження у справі, саме тоді, якщо відсутній предмет
спору.
Виходячи з вказаного вище, враховуючи суть спору, матеріали
справи свідчать про не з’ясування судом всіх обставин та не
дослідження всіх доказів, які мають значення для правильного
вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд оцінює докази за своїм
внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і
об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в
їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для
господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання
однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона
обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду
не є обов'язковим.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду
України, від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши
всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши
всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Оскільки, передбачені процесуальним законом межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в
рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази,
рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа
–направленню на новий розгляд до господарського суду Харківської
області.
Враховуючи вищенаведене, керуючись статтями 43, 111-5, 111-7,
пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Харківської області від 18.08.2004
року та постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 18.10.2004 року у справі № А-04/192-04 господарського суду
Харківської області скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Харківської області.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Червонозаводському районі м. Харкова задовольнити частково.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н. Волковицька
Г. Фролова