ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.06.2005 Справа N 9/22-10/478
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 18.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...]
розглянувши касаційну скаргу і додані до неї матеріали ТОВ
"Торговий Дім "Насіння"
на постанову від 29.03.2005 року Київського апеляційного
господарського суду
у справі N 9/22-10/478 господарського суду міста Києва
за позовом Підприємства "Харвест"
до ТОВ "Торговий Дім "Насіння"
про стягнення 102198 грн.
В судовому засіданні взяли участь представники: [...]
В С Т А Н О В И В:
Підприємство "Харвест" у грудні 2003 року звернулося до
господарського суду міста Києва з позовом до товариства з
обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Насіння" про стягнення
102198 грн., з яких: 72466,01 грн. - заборгованість за договором
N 21-КР, 24998,76 грн. - неустойка, 4733,23 грн. - 3% річних з
простроченої суми.
Рішенням господарського суду міста Києва від 23.01.2004 року
у справі N 9/22 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ
"Торговий Дім "Насіння" на користь підприємства "Харвест"
72466,01 грн. основного боргу, 4733,23 грн. річних.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
02.03.2004 року рішення господарського суду міста Києва від
23.01.2004 року скасовано, в позові відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від
10.06.2004 року рішення господарського суду міста Києва від
23.01.2004 року та постанову Київського апеляційного
господарського суду від 02.03.2004 року у справі N 9/22 скасовано,
справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням господарського суду міста Києва від 31.01.2005 р. у
справі N 9/22-10/478 у позові відмовлено з огляду на недоведення
позивачем обставин, на які він посилався в обґрунтування своїх
позовних вимог.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
29.03.2005 р. рішення господарського суду міста Києва від
31.01.2005 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким позов
задоволено частково, стягнуто з товариства з обмеженою
відповідальністю "Торговий Дім "Насіння" на користь підприємства
"Харвест" 72466,01 грн. основного боргу, 4733,23 грн. річних, в
решті позову відмовлено. Постанова мотивована тим, що факт
отримання відповідачем від позивача вирощеного насіння в кількості
16,24 тонн підтверджується накладною N 25 від 31.10.2001 р. і що
заборгованість відповідача за це отримане насіння становить
72466,01 грн.
ВАТ "Торговий Дім "Насіння" у своїй касаційній скарзі просить
скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду
від 29.03.2005 р., а рішення господарського суду м. Києва від
31.01.2005 р. у справі N 9/22-10/478 залишити без змін. Скаржник
вважає, що постанова від 29.03.2005 р. прийнята з порушенням норм
матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 526, 837
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст. 43, 84 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
. Скаржник посилається на те, що за змістом ст. 837
Цивільного кодексу України та п. 1 підрядного договору N 21-Кр від
15.08.2000 р. предметом укладеного сторонами договору є виконання
робіт з вирощування насіннєвого матеріалу та оплата зазначених
робіт в залежності від їх фактичних кількісних та якісних
показників, погоджених сторонами. На думку скаржника, суд
апеляційної інстанції дав невірну юридичну оцінку обставинам
справи, дійшовши хибного висновку щодо передачі позивачем
(виконавцем) і прийняття відповідачем (замовником) підрядних робіт
з вирощування 16,24 тонн насіннєвого технологічного матеріалу
вартістю 122467,61 грн. та відповідно - виникнення у відповідача
обов'язку з оплати підрядних робіт, оскільки вищезгадана накладна
N 25 від 31.10.2001 підтверджує лише факт передачі відповідачеві
для проведення кількісних та якісних аналізів певної кількості
насіннєвого матеріалу (а не підрядних робіт) без зазначення ціни
та якості. Скаржник посилається на те, що апеляційним
господарським судом не враховано, що розрахунок від 30.11.2001 р.
є лише внутрішнім бухгалтерським документом відповідача, на
підставі інформаційних даних якого сторони погодили вартість робіт
з вирощування 6,63 тонн насіннєвого матеріалу в сумі
50043,24 грн., що стверджується актом приймання-передачі робіт за
підрядним договором N 21-Кр від 15.08.2000 р., додатком до якого є
вказаний розрахунок, про що зазначено в самому акті приймання -
передачі. У касаційній скарзі зазначено, що суд апеляційної
інстанції в порушення ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України
проігнорував ту обставину, що розрахунок від 30.11.2001 р.
складений бухгалтерією відповідача, а не органами юридичної
особи - відповідача, уповноваженими набувати для нього цивільних
прав та обов'язків, і дійшов внаслідок зазначеного порушення
помилкового висновку про виникнення у відповідача на підставі
вказаного розрахунку обов'язку перед позивачем щодо сплати
вартості підрядних робіт в сумі, зазначеній у розрахунку.
Водночас, в порушення вимог ст.ст. 43, 84 ГПК України суд
апеляційної інстанції не надав належної оцінки залученому до
матеріалів справи акту приймання-передачі робіт з вирощування 6,63
тонн насіннєвого технологічного матеріалу згідно з підрядним
договором N 21-Кр від 15.08.2000 р., вартістю 50043,24 грн.,
підписаного уповноваженими представниками сторін і скріпленого їх
печатками. Проте саме зазначений акт оформлений відповідно до ч. 1
ст. 92 Цивільного кодексу України, ст. 9 Закону України "Про
бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ) (996-14)
,
є належним доказом здійснення господарської операції з
передачі-приймання підрядних робіт з вирощування 6,63 тонн
насіннєвого матеріалу і визначення їх вартості в сумі
50043,24 грн.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників
сторін, перевіривши правильність застосування Київським
апеляційним господарським судом норм матеріального і
процесуального права, юридичну оцінку обставин справи та повноту
їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів
попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню
з таких підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що
між сторонами у справі 15.08.2000 р. укладено підрядний договір
N 21-Кр, відповідно до якого відповідач доручив, а позивач прийняв
на себе зобов'язання посіяти для відповідача влітку 2000 року
маточний буряк на площі 50 га, а в 2001 році зібрати на цій площі
насінники та передати відповідачеві увесь вирощений насіннєвий
технологічний матеріал. При цьому договором було встановлено, що
вирощування насіннєвого технологічного матеріалу здійснюється
позивачем з насіння базисних технологічних компонентів
відповідача, право власності на яке, як і на увесь вирощений
насіннєвий технологічний матеріал, належить відповідачеві. Умовами
договору передбачений обов'язок відповідача щодо оплати позивачеві
вартості вирощування насіннєвого технологічного матеріалу з
розрахунку, обумовленого договором.
Суди попередніх інстанцій вірно визначили юридичну природу
спірного договору саме як договору підряду (ст. 332 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, чинного на час укладення договору).
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи
нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, що
ґрунтуються на спірному договорі, суд апеляційної інстанції
мотивував свою постанову посиланням на те, що позивач на підставі
накладної N 25 від 31.10.2001 р. передав відповідачу насіння
цукрового буряка у кількості 16,245 т, а відповідач 30.11.2001 р.
особисто зробив розрахунок вартості з урахуванням боніфікації та
рефакції насіння фабричної репродукції, отриманого від позивача у
кількості 16,24 т, визначивши його вартість з урахуванням вимог,
передбачених сторонами в договорі, у розмірі 122467,61 грн.
Обґрунтовуючи оскаржувану постанову, суд апеляційної
інстанції зазначив, що акт здачі-приймання робіт згідно з
договором підряду N 21-Кр від 15.08.2000 р. без номера і дати не
спростовує факт отримання відповідачем від позивача насіння в
кількості 16,24 т, оскільки такий факт повністю підтверджується
накладною N 25 від 31.10.2001 р. та розрахунком відповідача від
30.11.2001 р.
Проте наведені висновки суду апеляційної інстанції є
суперечливими і зроблені судом без урахування норм матеріального
права, що регулює спірні відносини сторін, та положень укладеного
сторонами договору.
Встановивши, що предметом спірного договору є оплатне
виконання позивачем за замовленням відповідача підрядних робіт
(ст. 332 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, суд не надав належної оцінки тому,
що роботи за вказаним договором передані позивачем і прийняті
відповідачем лише в частині вирощування 6,63 т насіннєвого
технологічного матеріалу цукрових буряків та оцінені в
50043,24 грн. При цьому апеляційний господарський суд не навів
жодних мотивів в обґрунтування висновку про факт передачі
позивачем відповідачеві решти робіт з вирощування 9,61 т
(16,24 т - 6,63 т) насіннєвого технологічного матеріалу та
визначення їх вартості, оскільки в матеріалах справи відсутній акт
приймання-передачі робіт в цій частині, а накладна N 25 від
31.10.2001 р. не містить відомостей про ціну та якість насіння.
Водночас, суд першої інстанції оцінюючи наявні у справі
докази дійшов вірного висновку про те, що роботи за договором
підряду N 21-Кр передані позивачем і прийняті відповідачем лише в
частині вирощування 6,63 т насіннєвого технологічного матеріалу
цукрових буряків та оцінені в 50043,24 грн. Решта насіннєвого
технологічного матеріалу цукрових буряків у власність відповідачу
не передавалась. Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив як
доказ передачі 9,61 тонн насіннєвого технологічного матеріалу
цукрових буряків у власність відповідача накладну N 25 від
31.10.01. Однак судом першої інстанції в мотивувальній частині
рішення було допущено описку - замість 9,61 тонн було зазначено
"16,24 тонн".
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла висновку, що постанова суду
апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як така, що прийнята з
неправильним застосуванням норм матеріального права. Скасоване нею
законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції підлягає
залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ТОВ "Торговий Дім "Насіння" на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2005 року у
справі N 9/22-10/478 задовольнити.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
29.03.2005 року у справі N 9/22-10/478 скасувати, рішення
господарського суду міста Києва від 31.01.2005 року у справі
N 9/22-10/478 залишити в силі.