ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.06.2005 Справа N 8/151-04-3935
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 25.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі:
суддя Селіваненко В.П. - головуючий,
судді Джунь В.В. і Львов Б.Ю.
за участю представників сторін:
позивача - Федосєєвої Н.В.,
відповідача - не з'яв.,
розглянувши касаційну скаргу Головного Одеського управління у
справах захисту прав споживачів, м. Одеса (далі - Управління)
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від
09.03.2005
зі справи N 8/151-04-3935
за позовом Управління
до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи
К.Р.О., м. Одеса (далі - СПД К.Р.О.)
про стягнення 510 грн.,
В С Т А Н О В И В:
Управління подало до господарського суду Одеської області
позов про стягнення з СПД К.Р.О. штрафних санкцій в сумі 510 грн.
за порушення законодавства про рекламу.
Рішенням названого суду від 24.06.2004 (суддя Атанова Т.О.)
позов задоволено: з СПД К.Р.О. стягнуто на користь державного
бюджету 510 грн. штрафу та на нього віднесено судові витрати у
справі. У прийнятті зазначеного рішення суд виходив з того, що
Управлінням згідно з рішенням від 29.03.2004 N 17 правильно
застосовано до СПД К.Р.О. штраф за порушення вимог законодавства
України щодо розповсюдження реклами, визначених статтею 16 Закону
України "Про рекламу" ( 270/96-ВР ) (270/96-ВР)
.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
09.03.2005 (колегія суддів у складі: Воронюк О.Л. - головуючий,
судді Єрімілов Г.А. і Лашин В.В.) рішення суду першої інстанції
скасовано, у позові відмовлено. У прийнятті відповідної постанови
суд виходив з того, що згадане рішення Управління від 29.03.2004
N 17 скасовано рішенням загального суду, яке має преюдиціальну
силу у розгляді даної справи.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
Управління просить зазначену постанову апеляційної інстанції
скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без
змін. Скаргу мотивовано неправомірністю судового рішення
загального суду, на яке посилався у прийнятті оскаржуваної
постанови Одеський апеляційний господарський суд, та оскарженням
цього рішення в апеляційному порядку.
Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України)
належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної
скарги.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
СПД К.Р.О. у листі до Вищого господарського суду України від
13.06.2005 повідомив, що касаційну скаргу він "заперечує і просить
не задовольняти", а також просив здійснити розгляд цієї скарги без
його участі.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими
інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення
касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- Управління здійснило перевірку з питань дотримання СПД
К.Р.О. вимог Закону України "Про рекламу" ( 270/96-ВР ) (270/96-ВР)
у сфері
захисту прав споживачів на території м. Одеси;
- за результатами перевірки, оформленими актом від 15.03.2004
N ОР0252, встановлено порушення СПД К.Р.О. визначених статтею 16
названого Закону ( 270/96-ВР ) (270/96-ВР)
вимог щодо розповсюдження реклами,
а саме - відсутність відповідного дозволу Одеського міськвиконкому
та з засвітленням вікон мешканців будинку;
- у зв'язку з цим Управлінням прийнято рішення від 29.03.2004
N 17 про накладення на СПД К.Р.О. передбаченого пунктом 7
статті 27 Закону України "Про рекламу" ( 270/96-ВР ) (270/96-ВР)
штрафу в сумі
510 грн. (30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян);
- у судовому засіданні суду першої інстанції представником
відповідача у справі надано рішення Приморського місцевого
районного суду м. Одеси від 28.05.2004, яким скасовано рішення
Управління від 29.03.2004 N 17;
- представником позивача у справі, в свою чергу, було надано
господарському суду копію апеляційної скарги на зазначене рішення
місцевого районного суду, надіслане на адресу Одеського
апеляційного суду, у зв'язку з чим господарський суд першої
інстанції дійшов висновку про те, що рішення суду з цивільної
справи на день розгляду справи N 8/151-04-3935 місцевим
господарським судом не мало преюдиціальної сили.
Господарським судом апеляційної інстанції, крім того,
встановлено, що у згаданому рішенні Приморського місцевого
районного суду м. Одеси від 18.05.2004 зазначалося про
необґрунтованість рішення Управління від 29.03.2004 N 17, про
припинення провадження по справі і про те, що судове рішення в
апеляційному порядку оскарженню не підлягає.
Відповідно до частини четвертої статті 35 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
рішення суду з цивільної справи, що набрало законної
сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які
встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Із з'ясованих попередніми судовими інстанціями обставин
справи вбачається, що підставою й обґрунтуванням позовних вимог
Управління до СПД К.Р.О. про стягнення суми 510 грн. стало рішення
цього Управління від 29.03.2004 N 17. Водночас зазначені обставини
свідчать про те, що рішенням загального суду встановлено факт
необґрунтованості згаданого рішення від 29.03.2004 N 17, в зв'язку
з чим останнє й скасовано.
З огляду на наведений припис ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
встановлений загальним судом у розгляді справи факт має
преюдиціальне значення для вирішення спору господарським судом.
Господарський суд у вирішенні спору не вправі перевіряти у
будь-який спосіб законність та обґрунтованість рішення загального
суду, в тому числі правильність встановлення ним обставин, що
мають значення для розгляду справи.
Таким чином, господарський суд апеляційної інстанції у
розгляді даної справи правильно застосував частину четверту
статті 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Доводи касаційної скарги щодо оскарження Управлінням рішення
загального суду в апеляційному порядку не можуть бути підставою
для скасування постанови Одеського апеляційного господарського
суду, тому що зазначене рішення є остаточним і оскарженню в
апеляційному порядку не підлягає, про що зазначено в частині
другій статті 248 Цивільного процесуального кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
. Одеським апеляційним господарським судом обґрунтовано
не взято до уваги лист Управління, адресований голові апеляційного
суду Одеської області "з проханням про розгляд скарги управління
та винесення протесту щодо незаконно прийнятого рішення від
28.05.2004 р. Приморським районним судом м. Одеси", оскільки
можливість опротестування такого рішення головою апеляційного суду
чинним законодавством не передбачена.
Керуючись статтями 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
09.03.2005 зі справи N 8/151-04-3935 залишити без змін, а
касаційну скаргу Головного Одеського управління у справах захисту
прав споживачів - без задоволення.