ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.06.2005 Справа N 5/2557-12/302
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової –головуючого
Н.О. Волковицької
Г.М. Фролової
за участю представників:
Позивача - не з’явились (про час і місце слухання
справи повідомлені належним чином)
Відповідача - не з’явились (про час і місце слухання
справи повідомлені належним чином)
Розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні Франківському районі м. Львова
касаційну скаргу
на постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 02.02.2005 року
у справі № 5/2557-12/302 господарського суду
Львівської області
за позовом Державної податкової інспекції у
Франківському районі м. Львова
До Відкритого акціонерного товариства
“Універмаг “Львів”
Про стягнення 2 895, 40 грн.
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2004 року Державна податкова інспекція у Франківському
районі м. Львова звернулася до господарського суду Львівської
області з позовом до Відкритого акціонерного товариства
“Універмаг “Львів” про стягнення заборгованості в розмірі 2 895,
40 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Відкрите акціонерне товариство
“Універмаг “Львів”, в порушення Закону України “Про державне
регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і
плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
здійснювало роздрібну торгівлю алкогольними
напоями без ліцензії, а саме: згідно накладної від 03.07.2003
року № 000767 здійснило продаж алкогольних напоїв Товариству з
обмеженою відповідальністю “Фенсі Тойз” на загальну суму 1 447,
70 грн.
Рішенням господарського суду Львівської області від 26.10.2004
року (суддя Запотічняк О.Д.) по справі № 5/2557-12/302, позовні
вимоги задоволено повністю. Звернено стягнення на активи та
основні засоби Відкритого акціонерного товариства “Універмаг
“Львів” на користь державного бюджету на суму 2 895, 40 грн.
Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Універмаг “Львів”
на користь державного бюджету 51, 00 грн. державного мита.
Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Універмаг “Львів”
на користь ДП “Судовий інформаційний центр” 118, 00 грн. витрат
на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Мотивуючи судове рішення, господарський суд з посиланням на
статтю 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і
обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних
напоїв та тютюнових виробів” ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
, статтю 3 Закону
України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
,
зазначає, що суб’єкт підприємницької діяльності у 3-денний строк
після сплати штрафу повинен письмово повідомити орган виконавчої
влади, який прийняв рішення про застосування фінансових санкцій,
вказавши номери та дати платіжних доручень, за якими сплачено
штраф. Відкритим акціонерним товариством “Універмаг “Львів”
штраф добровільно сплачено не було, тому позовні вимоги
підлягають задоволенню повністю.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
02.02.2005 року (судді: Дубник О.П. –головуючий, Бобеляк О.М.,
Орищин Г.В.) рішення господарського суду Львівської області від
26.10.2004 року у справі № 5/2557-12/302 скасовано. В позові
Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова
до Відкритого акціонерного товариства “Універмаг “Львів” про
стягнення податкового боргу в сумі 2 895, 40 грн. відмовлено.
Стягнуто з позивача на користь відповідача судові витрати за
розгляд справи в апеляційному порядку.
Постанова апеляційного господарського суду, з посиланням на
статтю 14 Закону України “Про систему оподаткування”
( 1251-12 ) (1251-12)
, підпункт 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункт 7.4.3
пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, вмотивована тим, що порушення
позивачем вимог Закону України “Про державне регулювання
виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового,
алкогольних напоїв та тютюнових виробів” ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
, не є
порушенням вимог податкового законодавства, а штраф в цьому
випадку не є фінансовою санкцією за порушення строків сплати
податкових платежів, визначених статтею 14 Закону України “Про
систему оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
. Крім того, суд зазначає, що
18.12.2003 року господарським судом Львівської області винесено
ухвалу у справі № 7/305-7/153, якою введено процедуру
розпорядження майном боржника –Відкритого акціонерного
товариства “Універмаг “Львів”, призначено розпорядника майна,
введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, задоволено
клопотання ініціюючого кредитора про вжиття заходів щодо
забезпечення вимог кредиторів, накладено арешт на усе належне
Відкритому акціонерному товариству “Універмаг “Львів” майно,
акції та грошові кошти, зобов’язано ініціюючого кредитора подати
оголошення до офіційних друкованих органів, зобов’язано
розпорядника майна подати суду реєстр вимог кредиторів.
Не погоджуючись з постановою, Державна податкова інспекція у
Франківському районі м. Львова звернулась до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 02.02.2005 року
по справі № 5/2557-12/302 господарського суду Львівської
області, в якій просить постанову скасувати та залишити в силі
рішення господарського суду Львівської області від 26.10.2004
року по справі № 5/2557-12/302, мотивуючи касаційну скаргу
доводами про неправильне застосування судом норм матеріального
та процесуального права, а саме: статті 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, підпункту 3.1.1
пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, статті 17 Закону України “Про
державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,
коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
. Зокрема, заявник зазначає, що відповідно до
Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”
( 2181-14 ) (2181-14)
активи платника податків можуть бути примусово
стягнені виключно за рішенням суду.
Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав.
Заслухавши доповідь судді –доповідача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та
постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню частково з таких підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України переглядає за
касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського
суду та постанови апеляційного господарського суду.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у даній справі судом першої та
апеляційної інстанції.
Як встановлено господарськими судами Державна податкова
інспекція у Франківському районі м. Львова, керуючись підпунктом
3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпунктом 7.4.3 пункту 7.4 статті 7
Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”
( 2181-14 ) (2181-14)
, звернулася до господарського суду Львівської
області з позовом до Відкритого акціонерного товариства
“Універмаг “Львів” про стягнення заборгованості в розмірі 2 895,
40 грн. Зазначена сума боргу є штрафними санкціями, які були
застосовані до відповідача на підставі абзацу 5 частини 2 статті
17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу
спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та
тютюнових виробів” ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
рішенням про застосування
фінансових санкцій від 21.06.2004 року № 12307/10/23-2/04635971.
Вказане вище рішення про застосування штрафних санкцій прийняте
на підставі акта від 04.06.2004 року № 195/23-239/04635971, яким
встановлено порушення позивачем частини 6 статті 15 Закону
України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту
етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та
тютюнових виробів” ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
.
Задовольняючи позовні вимоги господарський суд першої інстанції
з посиланням на статтю 15 Закону України “Про державне
регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і
плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
, статтю 3 Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, зазначив про те, що суб’єкт
підприємницької діяльності у 3-денний строк після сплати штрафу
повинен письмово повідомити орган виконавчої влади, який прийняв
рішення про застосування фінансових санкцій, вказавши номери та
дати платіжних доручень, за якими сплачено штраф. Позивачем
штраф добровільно сплачено не було, а тому позовні вимоги
підлягають задоволенню.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в
задоволенні позовних вимог, апеляційний господарський суд з
посиланням на преамбулу Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, Закон України “Про державне
регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і
плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
, Закон України “Про систему оподаткування”
( 1251-12 ) (1251-12)
, зазначає про те, що позивач просить стягнути з
відповідача штраф у розмірі 2 895, 40 грн., накладений згідно з
абзацом 5 частини 2 статті 17 Закону України “Про державне
регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і
плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
, а порушення позивачем вимог вказаного вище Закону
не є порушенням вимог податкового законодавства, штраф в даному
випадку не є фінансовою санкцією за порушення строків сплати
податкових платежів в розумінні статті 14 Закону України “Про
систему оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
.
Однак, враховуючи суть спору, матеріали справи свідчать про не
з’ясування господарськими судами всіх обставин та не дослідження
всіх доказів, які мають значення для правильного вирішення
господарського спору, виходячи з наступного.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
передбачає, що господарський суд оцінює докази за
своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному,
повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин
справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають
для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання
однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона
обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду
не є обов'язковим.
Відповідно до преамбули Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
цей Закон ( 2181-14 ) (2181-14)
є
спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює
порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед
бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів
(обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне
пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне
соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних
санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими
органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної
діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів
стягнення.
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України
“Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
активи
платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок
погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В
інших випадках платники податків самостійно визначають
черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок
активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У
разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом,
черговість задоволення претензій кредиторів визначається
законодавством про банкрутство.
Згідно з частинами 1, 6 статті 15 Закону України “Про державне
регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і
плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
імпорт, експорт і оптова торгівля алкогольними
напоями та тютюновими виробами можуть здійснюватися суб'єктами
підприємницької діяльності всіх форм власності за наявності
ліцензій. Роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими
виробами може здійснюватися суб'єктами підприємницької
діяльності всіх форм власності, в тому числі її виробниками, за
наявності у них ліцензій.
Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України “Про державне
регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і
плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
за порушення норм цього Закону ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
щодо
виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим,
спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим
ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-
сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами
посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності
згідно з чинним законодавством.
Враховуючи викладені вище положення законів, господарськими
судами при розгляді справи не надано належної оцінки тому, що
акт перевірки від 04.06.2004 року, складений на підставі пункту
3 Указу Президента України “Про деякі заходи з дерегулювання
підприємницької діяльності” ( 817/98 ) (817/98)
, спірне рішення винесено
на підставі абзацу 5 частини 2 статті 17 Закону України “Про
державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,
коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
, позивач просить стягнути борг на підставі
підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.4.3 пункту 7.4
статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, а також посилається на те, що відповідно
до статті 17 Закону України “Про державне регулювання
виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового,
алкогольних напоїв та тютюнових виробів” ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
у разі
невиконання суб”єктом підприємницької діяльності рішення про
застосування фінансових санкцій, сума штрафу стягується на
підставі рішення суду. Однак, судами не з”ясовані дійсні вимоги
позивача та підстави позовних вимог.
Крім того, господарськими судами не з’ясовано, на якій стадії
розгляду перебуває Справа N 7/305-7/153
господарського суду Львівської області про банкрутство
Відкритого акціонерного товариства “Універмаг “Львів”.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду
України, від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши
всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши
всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Оскільки, передбачені процесуальним законом межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в
рішенні та постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а
справа –направленню на новий розгляд до господарського суду
Львівської області.
При новому розгляді справи суду необхідно всебічно та повно
з’ясувати обставини справи в їх сукупності та вирішити спір
відповідно до закону.
Враховуючи вищенаведене, керуючись статтями 43, 111-5, 111-7,
пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Львівської області від 26.10.2004
року та постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 02.02.2005 року у справі № 5/2557-12/302 господарського суду
Львівської області скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Львівської області.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському
районі м. Львова задовольнити частково.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н.Волковицька
Г. Фролова