ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.06.2005 Справа N 24/932
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 18.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі: суддя
Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за
цінами в місті Києві, м. Київ (далі - Інспекція)
на рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2004
та постанову Київського апеляційного господарського суду від
18.04.2005
зі справи N 24/932
за позовом Санітарно-епідеміологічної станції Святошинського
району міста Києва, м. Київ (далі - Санітарно-епідеміологічної
станції)
до Інспекції
за участю третіх осіб:
Державна податкова адміністрація України, м. Київ (далі - ДПА
України),
Міністерство охорони здоров'я України, м. Київ (далі - МОЗ
України),
Київська міська санітарно-епідеміологічна станція, м. Київ,
про визнання недійсним рішення.
Судове засідання проведено за участю представників:
Санітарно-епідеміологічної станції - Вісневського В.А.,
Машталєр І.С.,
Інспекції - Сотнікової О.В., Новікової О.Г.,
ДПА України - Бахмач С.О.,
МОЗ України - Ковальчука О.П.,
Київської міської санітарно-епідеміологічної станції -
Оботніної О.В., Вісневського В.А.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий
господарський суд України В С Т А Н О В И В:
Санітарно-епідеміологічна станція звернулася з позовом про
визнання недійсним рішення Інспекції про застосування до
відповідача економічних санкцій за порушення державної дисципліни
цін.
Рішенням господарського суду міста Києва від 14.12.2004
(суддя Смілянець В.В.), залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 18.04.2005 (колегія суддів у
складі: Григорович О.М. - головуючий, судді Рябуха В.І.,
Гольцова Л.А.), позов задоволено. Названі судові акти мотивовано
правомірним включенням позивачем податку на додану вартість до
складу цін на платні послуги, затверджених постановою Кабінету
Міністрів України від 27.08.2003 N 1351 ( 1351-2003-п ) (1351-2003-п)
"Про
затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що
виконуються і надаються за плату установами та закладами державної
санітарно-епідеміологічної служби" (далі - Постанова), що виключає
можливість застосування до позивача заходів майнової
відповідальності за порушення дисципліни ціноутворення.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
Інспекція просить скасувати названі судові акти місцевого та
апеляційного господарських судів та відмовити у задоволенні
позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм
матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає,
що затверджені Постановою ( 1351-2003-п ) (1351-2003-п)
фіксовані тарифи
враховують обов'язкові платежі, у тому числі й податок на додану
вартість, в зв'язку з чим завищення позивачем таких тарифів на
суму цього податку є неправомірним. До того ж, на думку Інспекції,
посилання господарських судів на роз'яснення Державної податкової
адміністрації України від 15.09.2003 N 8101/5/15-2416 (далі -
Роз'яснення) у вирішенні даного спору є необґрунтованим, оскільки
висновки податкового органу спростовуються документами, які
складалися на стадії підготовки Постанови, зокрема, пояснювальною
запискою та калькуляцією до проекту Постанови.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає про
необґрунтованість касаційних вимог скаржника, оскільки податок на
додану вартість як економічна категорія є складовою вартості
послуг та підлягає включенню до тарифів, затверджених Постановою
( 1351-2003-п ) (1351-2003-п)
, та просить залишити оскаржувані судові акти без
змін.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду
скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування
ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши
пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України
дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення
касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- в ході проведеної Інспекцією перевірки дотримання позивачем
державної дисципліни цін при формуванні і застосуванні тарифів на
роботи і послуги за період з вересня 2003 року по вересень
2004 року було виявлено, зокрема, факт завищення затверджених
Постановою ( 1351-2003-п ) (1351-2003-п)
тарифів на відповідні послуги на 20%,
внаслідок чого Санітарно-епідеміологічною службою було додатково
одержано 149723,09 грн. виручки;
- виявлене правопорушення зафіксовано в акті від 14.10.2004;
- за наслідками зазначеної перевірки Інспекцією прийнято
рішення від 15.10.2004 N 237 про застосування до позивача
економічних санкцій, а саме: вилучення в доход державного бюджету
149 723,09 грн. необґрунтовано одержаної виручки та
299 446,18 грн. штрафу;
- зазначена сума завищення тарифів є по суті податком на
додану вартість, який в установленому порядку було перераховано
позивачем до бюджету;
- у Роз'ясненні ДПА України зазначає про необхідність
включення податку на додану вартість при наданні
санітарно-епідемічних послуг до ціни таких послуг, оскільки тарифи
визначено Постановою ( 1351-2003-п ) (1351-2003-п)
без урахування цього податку.
Причиною виникнення спору з даної справи стало питання щодо
фактичного завищення позивачем тарифів на платні послуги,
затверджених Постановою ( 1351-2003-п ) (1351-2003-п)
.
Статтею 6 Закону України "Про ціни і ціноутворення"
( 507-12 ) (507-12)
передбачено, що в народному господарстві застосовуються
вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і
тарифи. Відповідно ж до статті 7 цього Закону вільні ціни і тарифи
встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за
винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і
тарифів.
Згідно зі статтею 8 Закону України "Про ціни і ціноутворення"
( 507-12 ) (507-12)
державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом
встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів
цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін
і тарифів та іншими методами, введеними Кабінетом Міністрів
України.
За змістом статті 35 Закону України "Про забезпечення
санітарного та епідемічного благополуччя населення" ( 4004-12 ) (4004-12)
оплата послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного
благополуччя, що не відносяться до медичної допомоги населенню
здійснюється за тарифами та прейскурантами, затвердженими
Кабінетом Міністрів України.
Так, Постановою ( 1351-2003-п ) (1351-2003-п)
визначено тарифи на роботи і
послуги, що виконуються і надаються за плату установами та
закладами державної санітарно-епідеміологічної служби.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 92 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
виключно законами України встановлюються
система оподаткування, податки і збори. Принципи побудови системи
оподаткування в Україні, види податків і зборів (обов'язкових
платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також
права, обов'язки і відповідальність платників визначаються Законом
України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, яким передбачено,
що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових
платежів) і пільги щодо оподаткування можуть встановлюватись або
змінюватись тільки законами про оподаткування (частина 3
статті 1).
Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки
оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від
оподаткування операцій тощо визначаються Законом України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(далі - Закон).
Згідно з пунктом 3.1 Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
операції платників
податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території
України є об'єктом оподаткування.
За пунктом 6.1 Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
об'єкти оподаткування,
визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених
від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова
ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою
20 відсотків.
Пунктом 4.1 статті 4 Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що
база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг)
визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості,
визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з
урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших
загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових) платежів, за
винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів
(робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які
суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що
передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через
будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів
(робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником
податку.
Таким чином, з огляду на наведені приписи законодавства
господарські суди дійшли вірного висновку про те, що при
справлянні плати за надання послуг у сфері забезпечення
санітарного та епідемічного благополуччя розмір цієї плати
збільшується на суму податку на додану вартість, а тому відсутні
передбачені законом підстави для застосування до позивача
фінансових санкцій за порушення дисципліни ціноутворення.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного
Суду України від 30.03.2004 N 04/133 зі справи N 4/603
( v_603700-04 ) (v_603700-04)
.
Крім того, за змістом підпункту 4.4.2 Закону України "Про
порядок погашень зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
податковими
роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу
на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування. Роз'яснення
окремих положень податкового законодавства надаються контролюючими
органами у порядку, визначеному відповідним центральним (керівним)
органом контролюючого органу, виходячи із положень підпункту 4.4.1
цього пункту, принципів оподаткування, викладених у Законі України
"Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, та економічного змісту
податку, збору (обов'язкового платежу), який розглядається.
Оскільки порядок та розмір сплати позивачем податку на додану
вартість при наданні платних санітарно-епідемічних послуг є
питанням оподаткування, ДПА України було надано Роз'яснення, за
змістом якого при здійсненні операцій з надання зазначених послуг
до законодавчо визначеної ціни необхідно додавати податок на
додану вартість.
Посилання скаржника на пояснювальну записку та калькуляцію до
проекту Постанови не можуть бути взяті до уваги Вищим
господарським судом України, оскільки названі документи не є
джерелами права та не мають обов'язкового характеру.
За таких обставин, на думку Вищого господарського суду
України, оскаржувані судові рішення прийнято місцевим та
апеляційним господарськими судами з дотриманням норм матеріального
та процесуального права, а тому передбачених законом підстав для
скасування названих судових актів не вбачається.
Керуючись статтями 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2004 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
18.04.2005 зі справи N 24/932 залишити без змін, а касаційну
скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в місті Києві -
без задоволення.