ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.06.2005 Справа N 20-6/338-11/179-3/297-9/005
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 25.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Шульги О.Ф. - головуючий, Козир Т.П., Семчука В.В. розглянувши
касаційну скаргу приватного підприємства "Вече" на рішення
господарського суду м. Севастополя від 25.02.-01.03.2005 р. та
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
12.04.2005 р. у справі N 20-6/338-11/179-3/297-9/005 за позовом
державного підприємства "Бахчисарайська пересувна механізована
колона N 2" до приватного підприємства "Вече", відкритого
акціонерного товариства "Севастополь-Бакалея" про визнання
договору недійсним та зустрічним позовом приватного підприємства
"Вече" до державного підприємства "Бахчисарайська пересувна
механізована колона N 2", відкритого акціонерного товариства
"Севастополь-Бакалея", 3-тя особа: товариство з обмеженою
відповідальністю "Торгівельна фірма "Росава", товариство з
обмеженою відповідальністю "Торгінвест"
про визнання недійсним доповнення до договору
за участю представників позивача - Козирєва К.Ю., відповідачів -
Шаповалова Г.В., Шкиперова О.В.
Рішенням господарського суду м. Севастополя від
25.02.-01.03.2005 р. позов задоволено; визнано недійсною угоду від
02.06.2003 р., укладену ВАТ "Севастополь-Бакалея" та ПП "Вече" про
уступку права вимоги за договором на капітальне будівництво N 46
від 09.08.2002 р.; у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 12.04.2005 р. рішення господарського суду м. Севастополя від
25.02.-01.03.2005 р. залишене без змін.
У касаційній скарзі приватне підприємство "Вече" просить
скасувати рішення господарського суду м. Севастополя від
25.02.-01.03.2005 р. та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 12.04.2005 р., посилаючись на те, що вони
прийняті з порушенням норм законодавства, та прийняти нове рішення
про відмову в позові ДП "Бахчисарайська пересувна механізована
колона N 2" та задоволення зустрічного позову. В судовому
засіданні представник приватного підприємства "Вече" змінив вимоги
касаційної скарги та просив передати справу на новий розгляд до
суду першої інстанції.
У відзивах на касаційну скаргу ДП "Бахчисарайська пересувна
механізована колона N 2", ВАТ "Севастополь-Бакалея", ТОВ
"Торгінвест" просять рішення господарського суду м. Севастополя
від 25.02.-01.03.2005 р. та постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 12.04.2005 р. залишити без
змін, а скаргу - без задоволення.
Вивчивши справу, заслухавши пояснення представників сторін,
суд встановив наступне.
У листопаді 2003 р. ДП "Бахчисарайська пересувна механізована
колона N 2" звернулося до господарського суду з позовом про
визнання недійсною угоди від 02.06.2003 р. про уступку права
вимоги за договором на капітальне будівництво N 46 від
09.08.2002 р.
У вересні 2004 р. ПП "Вече" звернулося до господарського суду
із зустрічним позовом про визнання недійсним додатку від
16.08.2002 р. до договору на капітальне будівництво N 46 від
09.08.2002 р.
Верховний Суд України в ч. 2, 3 п. 1 Постанови Пленуму від
29.12.1976 р. N 11 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
з наступними змінами "Про
судове рішення" роз'яснив, що рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і
всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України, а обґрунтованим визнається рішення,
в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної
справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки
є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються
достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Місцевий та апеляційний суди при вирішенні спору не
дотримались наведених роз'яснень Верховного Суду України та в
порушення ст.ст. 38, 43, 65, п. 3 ст. 84, п. 7 ст. 105 ГПК
( 1798-12 ) (1798-12)
не забезпечили повного, об'єктивного та всебічного
розгляду справи.
За приписами ст.ст. 197, 198 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
уступка
вимоги кредитором іншій особі допускається, якщо вона не
суперечить закону чи договору або коли вимога не пов'язана з
особою кредитора. До набувача вимоги переходять права, що
забезпечують виконання зобов'язання. Первісний кредитор відповідає
перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але
не відповідає за невиконання цієї вимоги боржником.
Вирішуючи питання про визнання недійсною на підставі ст. 48
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
угоди про уступку права вимоги від
02.06.2003 р. суди виходили з того, що на момент укладення спірної
угоди договір на капітальне будівництво N 46 від 09.08.2002 р. був
розірваний на підставі угоди від 29.05.2003 року, укладеної між
ВАТ "Севастополь-Бакалея" та ДП "Бахчисарайська пересувна
механізована колона N 2". При цьому, суд не зазначив, вимогам
якого саме нормативного акту не відповідає угода від 02.06.2003 р.
В оскаржуваному рішенні судом було лише вказано про порушення
сторонами при укладенні названої угоди вимог ст.ст. 153, 197, 198,
201, 202 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
. Однак, судом
належним чином не досліджувалось, в чому саме полягають ці
порушення і яким чином вони впливають на дійсність угоди про
уступку права вимоги від 02.06.2003 р.
До того ж, при вирішенні спору суд не з'ясував, чи виконані
належним чином сторонами зобов'язання за договором на капітальне
будівництво N 46 від 09.08.2002 р. до або після розірвання ними
угоди, проте вказав на те, що цедентом передана неіснуюча
(недійсна) вимога та визнав недійсною спірну угоду про уступку
права вимоги.
Судом не було враховано, що порушення кредитором, який
уступив вимогу іншій особі (цедентом), обов'язку передати
документи, що свідчать про право вимоги, не впливає на юридичну
силу угоди про цесію, не тягне відповідальності цедента за
неможливість виконання зобов'язання, що виникла внаслідок
непередачі таких документів.
Отже, суд належним чином не обгрунтував висновку про те, що
недійсність уступленої вимоги тягне недійсність самої угоди та
залишив поза увагою приписи ч. 2 ст. 198 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, за
змістом якої недійсність уступленого права тягне відповідальність
цедента, а не недійсність угоди про уступку вимоги.
Висновок суду першої інстанції про недоведеність ПП "Вече"
своїх вимог за зустрічним позовом недостатньо мотивований.
Викладені у зустрічній позовній заяві доводи суд залишив без
будь-якої оцінки. Зазначивши лише, що додаток від 16.08.2002 р. до
договору на капітальне будівництво N 46 від 09.08.2002 р. не
протирічить нормам діючого на момент його укладення законодавства,
суд ухилився від повного, об'єктивного та всебічного розгляду
справи, чим порушив вимоги ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Апеляційний суд при розгляді справи на наведені недоліки
рішення місцевого суду уваги не звернув та їх не виправив.
Крім того, суд апеляційної інстанції в порушення вимог пункту
1 ст. 77 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно якого суд відкладає
розгляд справи у разі нез'явлення представників сторін у судове
засідання, розглянув справу за відсутності представника ПП "Вече",
відхиливши клопотання названого підприємства про відкладення
розгляду справи у зв'язку з участю представника Варемчука М.А. в
судовому розгляді іншої справи у Вищому господарському суді
України. При цьому суд зазначив, що підприємство має інших
працівників, які можуть прийняти участь у розгляді справи. Однак,
за штатом ПП "Вече" має лише одного працівника, що підтверджується
формою 1ДФ ( z0960-03 ) (z0960-03)
і додатком 23 (звіт до Пенсійного фонду)
за I квартал і березень місяць 2005 р. відповідно.
Судом не було враховано, що Господарський процесуальний
кодекс України ( 1798-12 ) (1798-12)
зобов'язує суд забезпечувати сторонам
рівність перед законом і судом (ст. 4-2), змагальність сторін
(ст. 4-3), а Закон України "Про судоустрій в Україні" ( 3018-14 ) (3018-14)
(п.п. 1, 4 ст. 6) гарантує усім суб'єктам правовідносин захист
прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом
та участь сторони при розгляді її справи.
Враховуючи викладене, ухвалені у справі судові рішення
підлягають скасуванню, а справа - передачі для розгляду суду
першої інстанції.
При новому розгляді справи господарському суду належить
врахувати викладене в цій постанові, вжити заходів щодо повного,
об'єктивного, всебічного з'ясування обставин справи, дійсних прав
та обов'язків сторін і залежно від установленого прийняти законне
і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 111-9 - 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу приватного підприємства "Вече"
задовольнити.
2. Рішення господарського суду м. Севастополя від
25.02.-01.03.2005 р. та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 12.04.2005 р. у справі
N 20-6/338-11/179-3/297-9/005 скасувати.
3. Справу N 20-6/338-11/179-3/297-9/005 передати для розгляду
господарському суду м. Севастополя.