ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.06.2005 Справа N 2/22
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 25.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі: суддя
Селіваненко В.П. - головуючий, судді Джунь В.В. і Львов Б.Ю.
розглянувши касаційну скаргу Перевальського районного центру
зайнятості, м. Перевальськ Луганської області
на рішення господарського суду Луганської області від
11.03.2005
та постанову Луганського апеляційного господарського суду від
12.04.2005
зі справи N 2/22
за позовом Перевальського районного центру зайнятості (далі -
Центр зайнятості)
до підприємства Комісарівської виправної колонії N 22
управління державного департаменту України з питань виконання
покарань у Луганській області (далі - Виправна колонія),
смт Комісарівка Перевальського району Луганської області,
про стягнення 32 788,18 грн.,
В С Т А Н О В И В:
Центр зайнятості звернувся до господарського суду Луганської
області з позовом про стягнення з Виправної колонії 26 979,64 грн.
заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду
загальнообов'язкового державного соціального страхування України
на випадок безробіття (далі - Фонд) та 5 808,54 грн. пені, а разом
32 788,18 грн.
До прийняття місцевим судом рішення зі справи позивач уточнив
позовні вимоги, відповідно до яких заборгованість відповідача за
внесками утворилася за період з 2000 по 30.09.2004.
Рішенням названого суду від 11.03.2005 (суддя Седляр О.О.),
залишеним без змін постановою Луганського апеляційного
господарського суду від 12.04.2005 (колегія суддів у складі:
Семендяєва І.В. - головуючий суддя, судді Баннова Т.М.,
Медуниця О.Є.), позов задоволено частково: стягнуто на користь
Центру зайнятості 2 640,16 грн. боргу та 1 509,29 грн. пені, а
разом 4 149,45 грн.; провадження в частині стягнення
28 638,73 грн. припинено на підставі пункту 2 частини першої
статті 80 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України).
Прийняті судові рішення мотивовані невиконанням Виправною
колонією обов'язку зі сплати страхових внесків, наявністю у нього
боргу та правомірністю нарахування пені з січня 2004 по вересень
2004.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
Центр зайнятості просить судові рішення місцевого і апеляційного
господарських судів скасувати через неправильне застосування норм
матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і місце
розгляду касаційної скарги.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку про відсутність належних підстав для
задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:
- Виправна колонія є платником страхових внесків до Фонду;
- станом на 30.09.2004 заборгованість відповідача зі сплати
внесків становить 32 788,18 коп., що підтверджується актами
перевірок від 21.10.2002 N 105, від 18.11.2003 N 63, від
24.11.2004 N 96, актом звірки від 10.12.2004 та розрахунковою
відомістю про нарахування і перерахування страхових внесків до
Фонду за III квартал 2004;
- в суму 32 788,18 грн. входить заборгованість у сумі
28 638,73 грн., яка була предметом стягнення у справі N 20/186;
- рішенням господарського суду Луганської області від
24.05.2004 зі справи N 20/186 Центру зайнятості відмовлено у
стягненні з Виправної колонії заборгованості зі сплати страхових
внесків станом на 01.01.2004 в сумі 28 894,83 грн. (а.с. 37-38);
- рішення господарського суду Луганської області від
24.05.2004 зі справи N 20/186 не оскаржувалося, набрало законної
сили і є обов'язковим до виконання;
- спір у даній справі (N 2/22) в частині стягнення
28 638,73 грн. за сторонами справи, предметом та підставами позову
співпадає зі спором у справі N 20/186, внаслідок чого провадження
в цій частині підлягає припиненню відповідно до пункту 2 частини
першої статті 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Причиною даного спору є питання щодо правомірності стягнення
з відповідача повної суми заборгованості зі сплати страхових
внесків до Фонду.
В частині задоволення позову рішення попередніх судових
інстанцій є обґрунтованим, правомірним і сторонами не оспорюється.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 80 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд припиняє провадження у справі, якщо
є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах
своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами,
про той же предмет і з тих же підстав.
Попередніми судовими інстанціями встановлено факт наявності
чинного рішення господарського суду Луганської області від
24.05.2004 зі справи N 20/186, яке в частині стягнення
28 638,73 грн. за сторонами справи, предметом та підставами позову
співпадає з даним спором. Цей факт позивачем не спростовано.
Рішення господарського суду Луганської області від 24.05.2004
зі справи N 20/186 про відмову Центру зайнятості в задоволенні
позову мотивовано тим, що він не є належним позивачем у розумінні
приписів Закону України "Про проведення у Запорізькій, Луганській
та Львівській областях експерименту з підвищення ефективності
роботи державних цільових фондів" ( 2057-14 ) (2057-14)
та Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
За таких обставин посилання скаржника на закінчення в даний
час проведення експерименту, передбаченого Законом України "Про
проведення у Запорізькій, Луганській та Львівській областях
експерименту з підвищення ефективності роботи державних цільових
фондів" ( 2057-14 ) (2057-14)
(який був лише однією з підстав для відмови
позивачеві в позові), та фактичну несплату Виправною колонією
страхових внесків не спростовує факту наявності в частині
стягнення 28 638,73 грн. рішення господарського суду зі справи
N 20/186, який в межах своєї компетенції вирішив господарський
спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав,
що свідчить про відсутність з боку попередніх судових інстанцій
порушень норм матеріального і процесуального права при прийнятті
ними рішень по суті даного спору (зі справи N 2/22).
Таким чином, Вищий господарський суд України дійшов висновку
про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Луганської області від 11.03.2005
та постанову Луганського апеляційного господарського суду від
12.04.2005 зі справи N 2/22 залишити без змін, а касаційну скаргу
Перевальського районного центру зайнятості - без задоволення.