ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.06.2005 Справа N 2-18/16943-04
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плахотнюк С.О. (головуючий),
Панченко Н.П.
(доповідач),
Кочерової Н.О.
розглянувши касаційну АТЗТ “Канон”
скаргу і додані до неї
матеріали
на постанову від 08.02.2005
Севастопольського апеляційного господарського суду
у справі № 2-18/16943-04
господарського суду Автономної Республіки
Крим
за позовом підприємства “Легар ЛТД”
до АТЗТ “Канон”
третя особа Сімферопольська міська рада
Про спонукання відповідача усунути перешкоди у користуванні АЗС
та стягнення збитків у розмірі 4547,20 грн.
В судовому засіданні взяв участь представник:
АТЗТ “Канон” Нікітін В.А. (дов. № 72/06 від
16.06.2005р.)
В С Т А Н О В И В:
Підприємство “Легар ЛТД” у грудні 2004 року звернулося до
господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до
акціонерного товариства закритого типу “Канон”, 3-тя особа
–Сімферопольська міська рада про спонукання відповідача усунути
перешкоди у користуванні АЗС та стягнення збитків у розмірі
4547,20 грн. Позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в
якій збільшив суму збитків до 16077,04 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
20.12.2004р. у справі № 2-18/16943-04 позов задоволено.
Зобов’язано АТЗТ “Канон” усунути перешкоди в користуванні
підприємством “Легар ЛТД” АЗС, розташованої по вул.Київська,4 у
м. Сімферополі, зобов’язавши АТЗТ “Канон” звільнити проїзд і
надати вільний доступ транспорту до АЗС підприємства “Легар
ЛТД”. Стягнуто з АТЗТ “Канон” на користь підприємства “Легар
ЛТД” 16077,04 грн. збитків.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 08.02.2005р. рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 20.12.2004р. у справі № 2-18/16943-04
залишено без змін.
Акціонерне товариство закритого типу “Канон” у своїй касаційній
скарзі просить рішення господарського суду Автономної Республіки
Крим від 20.12.2004р. та постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 08.02.2005р. у справі № 2-
18/16943-04 скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові
відмовити. Скаржник вважає, що вказані рішення та постанова
прийняті з порушенням та неправильним застосуванням норм
матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 156
Земельного кодексу України, ст. 27 Закону України “Про оренду
землі” ( 161-14 ) (161-14)
, ст.ст. 22,77,104 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
ст.ст. 11,16,22,1166,1192 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
. Скаржник
посилається на те, що суд апеляційної інстанції, незважаючи на
заявлене клопотання відповідача розглянув справу без його
участі, чим порушив його процесуальні права; що у діях АТЗТ
“Канон” відсутня вина в заподіянні збитків позивачу, оскільки
АТЗТ “Канон” виконувало ремонтні роботи не зі своєї ініціативи,
ці роботи велися з ініціативи, за дорученням, від імені, в
інтересах та на території іншої юридичної особи, АТЗТ “Канон” не
було відомо кому належать об’єкти, розташовані на території
автостанції, що належить підприємству-замовнику робіт, АТЗТ
“Канон” не припускало, що організатор робіт не врегулював їх
проведення із зацікавленими особами, власниками розташованих на
його території будівель або суміжних з ними. Скаржник зауважує,
що судом не прийнято до уваги ст. 1172 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
пунктом 2 якої передбачено, що замовник відшкодовує шкоду,
заподіяну іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням
замовника, а тому скаржник вважає, що АТЗТ “Канон” є неналежним
відповідачем у даній справі. Скаржник вважає, що при розгляді
цієї справи суди попередніх інстанцій повинні були керуватися
нормами Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
. Скаржник зауважує, що якщо б суд відповідно до
закону керувався б нормами ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, а також повно
й всебічно розглянув справу, включаючи матеріали, які є в справі
та документи, які суд, не залучив до справи (відхилив клопотання
відповідача), суд дійшов би висновку, що в даному випадку
повинні бути застосовані передбачені статтею 219 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
норми про звільнення відповідача від відповідальності
у зв'язку з неправомірними діями самого позивача (порушення
правил розміщення та експлуатації АЗС), а також у зв'язку з
надзвичайним характером обставин, за яких здійснювались роботи
(затоплення і т.інш.).
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представника
відповідача, перевіривши правильність застосування
господарськими судами попередніх інстанцій при прийнятті
постанови від 08.02.2005р. та рішення від 20.12.2004р. у справі
№ 2-18/16943-2004 норм матеріального та процесуального права,
колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла
висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з
таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.02.2001 року
виконкомом Сімферопольської міської ради прийнято рішення № 258
«Про припинення ВАТ «АТП-14327 права користування часткою
земельної ділянки площею 0,0739 га, розташованої по вул.
Київська, 4 (район автовокзалу), і наданні його малому
приватному підприємству «Легар»в довгострокове користування на
умовах оренди строком на 10 років під будівництво стаціонарної
АЗС», згідно з яким виконкомом Сімферопольської міської ради
затвердив проект відводу земельної ділянки площею 0,0739 га,
розташованої по вул. Київська, 4, і зобов'язав мале приватне
підприємство «Легар»укласти з виконкомом Сімферопольської
міської ради договір оренди земельної ділянки строком на 10
років.
20 листопаду 2001 року між позивачем і виконкомом
Сімферопольської міської ради був укладений договір оренди
земельної ділянки площею 0,0739 га, розташованої за адресою: м.
Сімферополь, вул. Київська, 4.
Згідно з пунктом 4.1 договору на земельній ділянці розташована
стаціонарна автозаправна станція малого приватного підприємства
“Легар”, правонаступником якого є підприємство “Легар ЛТД”.
Право власності підприємства “Легар ЛТД” на АЗС підтверджується
свідоцтвом про право власності, яке було видане на підставі
рішення виконкому Сімферопольської міської ради від 25.10.2002.
Функціонування АЗС, розташованої по вул. Київська,4 у місті
Сімферополі, підтверджується дозволом № 65 виконкому
Сімферопольського міської ради, діючого до 25.12.2004.
19 листопаду 2004 року відповідачем самовільне був
перегороджений в'їзд на АЗС, що належить позивачу, з боку вулиці
Київської з метою виробництва будівельних робіт. Даний факт не
оспорювався самим відповідачем в ході судового розгляду у суді
першої інстанції.
Підставою для початку будівельних робіт послужив лист відкритого
акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Кримавтотранс»№
981/1 від 17.11.2004 «Про очищення і ремонт зливної
каналізації», який був направлений на ім'я голови правління АОЗТ
«Канон» .
Судами попередніх інстанцій не дано повної оцінки доказів для
встановлення наявності чи відсутності обставин, на яких
ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, у зв'язку з чим не
повністю з’ясовані обставини справи, зокрема, щодо вини
відповідача у завданні позивачу шкоди; чи є відповідач належним
відповідачем у даній справ; чи є необхідність залучити до участі
у справі в якості відповідача підприємство, яке було замовником
робіт, які проводило АТЗТ “Канон” як підрядник.
Згідно зі ст. 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
основними
засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу
перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні
ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх
переконливості.
Як вбачається зі змісту Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, зокрема, ст. 77 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, у
разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших
учасників судового процесу господарський суд відкладає розгляд
справи.
Враховуючи викладене та беручи до уваги, що господарськими
судами попередніх інстанцій в порушення ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
не були всебічно і повно розглянуті всі обставини
справи та виходячи з повноважень касаційної інстанції щодо
перевірки повноти встановлення обставин справи у рішенні або
постанові господарського суду, передбачених частиною 2 ст. 111
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
відсутність якої унеможливлює правильність застосування норм
матеріального права при вирішенні спору, колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла висновку, що прийняте у
справі судові рішення та постанова підлягають скасуванню, а
справа - передачі на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду першої інстанції слід взяти до
уваги викладене, всебічно і повно встановити обставини справи та
в залежності від встановленого і відповідно до чинного
законодавства вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу АТЗТ “Канон” на постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 08.02.2005 року у справі №
2-18/16943-04 задовольнити частково.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 08.02.2005 року у справі № 2-18/16943-04 та рішення
господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.12.2004р.
у справі № 2-18/16943-04 скасувати. справу передати на новий
розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.
Головуючий Плахотнюк С.О.
С у д д я Панченко Н.П.
С у д д я Кочерова Н.О.