ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.06.2005 Справа N 16/364
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 25.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого - судді Кузьменка М.В.
Суддів: Васищака І.М., Палій В.М.
розглянувши у відкритому засіданні матеріали касаційної
скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбікруп" (далі -
ТОВ "Комбікруп")
на рішення господарського суду Запорізької області від
04.08.2004 р. та постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 04.11.2004 р.
у справі господарського суду Запорізької області N 16/364
за позовом Приватного підприємця В.В.С.
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбікруп"
третя особа Закрите акціонерне товариство "Запоріжжя-Млин"
про стягнення 98,120 тон пшениці на суму 4 906 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явилися;
від відповідача - Северин Л.І.;
від третьої особи - Северин Л.І.
В С Т А Н О В И Л А:
ПП В.В.С. звернувся до ТОВ "Комбікруп" з позовом про
стягнення 98,120 тонн пшениці на суму 4 906 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від
04.08.2004 р. (суддя Мойсеєнко Т.В.) позов задоволено. Рішення
суду мотивовано тим, що відповідно до ст. 953 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
відповідач зобов'язаний на вимогу, пред'явлену
позивачем 27.04.2004 р., повернути прийняте на зберігання майно.
При цьому, належних доказів повернення зі зберігання майна
відповідач не надав.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
04.11.2004 р. апеляційна скарга ТОВ "Комбікруп" була залишена без
задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області у
справі N 16/364 - без змін.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та
постановою апеляційної інстанції, ТОВ "Комбікруп" звернулося до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить
дані судові акти скасувати і провадження у справі припинити.
У поданій касаційній скарзі ТОВ "Комбікруп" посилається на
неправильне застосування та порушення норм матеріального і
процесуального права, враховуючи наступне.
У постанові Запорізького апеляційного господарського суду
вказано, що ст. 951 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено
відшкодування збитків, разом з тим даною статтею передбачена
відповідальність зберігача у разі втрати майна. Скаржник вважає,
що судом першої та апеляційної інстанції неправильно зроблено
висновок щодо накладних позивача, які є нібито оригіналом, а також
безпідставно не було застосовано ст. 79 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
де вказано, що господарський суд зупиняє провадження у справі в
разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаного з
нею питання компетентним органом. У справі N 16/364 є довідка
Запорізького РВ УМВС України в Запорізькій області від
21.08.2004 р. про порушення кримінальної справи відносно позивача
ПП В.В.С. згідно ст. 190 Кримінального кодексу України ( 2341-14 ) (2341-14)
щодо спірної пшениці.
Приватний підприємець В.В.С. відзив на касаційну скаргу не
надав.
ЗАТ "Запоріжжя-Млин" - третя особа на стороні відповідача,
яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, відзив на
касаційну скаргу не надало.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну
скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи до уваги, що зобов'язання повернути товар, відносно
якого стався спір, виникло після пред'явлення позивачем
відповідної вимоги (26.04.2004 р.), тобто після набрання чинності
Цивільним кодексом України ( 435-15 ) (435-15)
, колегія суддів погоджується
з висновком господарського суду щодо застосування до спірних
правовідносин норм Цивільного кодексу України, який набрав
чинності з 01.01.2004 р.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами склалися
правовідносини за договором зберігання.
Відповідно до ст. 936 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
за договором
зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ,
яка передана їй іншою стороною (поклажодавцем), і повернути її
поклажодавцеві у схоронності.
Частиною 2 ст. 938 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що якщо
строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може
бути визначений, зберігач зобов'язаний зберігати річ до
пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.
Відповідно до ст. 953 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зберігач
зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть
якщо строк її зберігання не закінчився.
Враховуючи, що в договорі зберігання від 01.07.2003 р.,
укладеного між сторонами, строк зберігання не встановлений,
позивач претензією від 26.04.2004 р. звернувся до ТОВ "Комбікруп"
з вимогою видати протягом 10 днів з моменту отримання вимоги
передану 02.07.2003 р. на зберігання пшеницю у кількості
98,120 тонн. Судами встановлено, що 27.04.2004 р. претензію
отримано відповідачем. Належних доказів повернення товару
ПП В.В.С. зі зберігання ТОВ "Комбікруп" не надано.
Відмову від видачі товару відповідач обґрунтовує тим, що
прийнята від позивача на зберігання згідно вказаного договору
пшениця була відвантажена за його розпорядженням до ЗАТ
"Запоріжжя-Млин", про що свідчать штампи ТОВ "Комбікруп" на
накладних N 3 від 05.12.03 р., N 7 від 09.12.03 р., N 10 від
10.12.03 р., N 17 від 18.12.03 р., N 18 від 19.12.03 р., N 19 від
19.12.03 р., N 20, N 23 від 23.12.03 р.
В обгрунтування своїх доводів відповідач надав копії
накладних N 3 від 05.12.03 р., N 7 від 09.12.03 р., N 10 від
10.12.03 р., N 17 від 18.12.03 р., N 18 від 19.12.03 р., N 19 від
19.12.03 р., N 20, N 23 від 23.12.03 р.
На копіях цих накладних містяться печатки та підписи
ПП В.В.С., ЗАТ "Запоріжжя-Млин" та печатка ТОВ "Комбікруп". Між
тим, судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що на
оригіналах даних накладних, що надані позивачем, печатка ТОВ
"Комбікруп" відсутня.
В свою чергу третьою особою надано докази, а саме відповідні
відомості здачі та акти приймання зерна пшениці у грудні 2003 р.,
згідно яких ПП В.В.С. передано ЗАТ "Запоріжжя-Млин" 144 510 кг
пшениці, яку було перероблено відповідно до договору переробки,
укладеного між цими сторонами.
При цьому, накладні засвідчують передачу пшениці озимої ЗАТ
"Запоріжжя-Млин" від ПП В.В.С., а не від ТОВ "Комбікруп". Разом з
тим, доручення чи будь-які інші документи на розпорядження
пшеницею, яка зберігалась та передавалась за цими накладними, не
представлено.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком
судів першої та апеляційної інстанції про те, що відповідач не
надав належних доказів стосовно наявності розпорядження позивача
відвантажити передану за договором зберігання від 01.07.2003 р.
пшеницю ЗАТ "Запоріжжя-Млин".
Відповідно до ст. 33 і 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, кожна
сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як
на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які
відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними
засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами
доказування.
Оскільки вимогу, пред'явлену позивачем 27.04.2004 р.,
повернути прийняту на зберігання пшеницю, відповідач не виконав,
господарський суд Запорізької області правомірно визнав позов
ПП В.В.С. про стягнення з ТОВ "Комбікруп" 98,120 тонн пшениці
вартістю 4 906 грн. таким, що підлягає задоволенню, а апеляційною
інстанцією зазначене рішення залишено в силі.
У своїй касаційні скарзі ТОВ "Комбікруп" вказує на те, що
рішення суду щодо стягнення 98,120 тонн пшениці вартістю
4 906 грн. суперечить ст. 951 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, оскільки у
разі втрати речі зберігачем відшкодовується лише вартість речі.
При цьому, відповідачем не враховано, що ст. 951 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
передбачено відшкодування збитків, завданих
поклажодавцеві.
У даному випадку, предметом позову було стягнення з
відповідача на користь позивача майна - 98,120 тонн пшениці, а не
стягнення збитків, тому посилання відповідача на норму ст. 951 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
є безпідставними.
Також, рішення господарського суду Запорізької області не
ґрунтується на нормах ст. 951 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та не містить
прямої вказівки щодо стягнення з ТОВ "Комбікруп" лише вартості
пшениці. У резолютивній частині рішення вказано про стягнення
98,120 тонн пшениці вартістю 4 906 грн.
У своїй касаційні скарзі ТОВ "Комбікруп" посилається на те,
що суди першої та апеляційної інстанції безпідставно не
застосували ст. 79 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Проте, дана стаття не
містить вказівки про зупинення провадження у справі у разі
порушення кримінальної справи. Крім того, у разі підтвердження, по
закінченню розслідування кримінальної справи, факту шахрайського
заволодіння пшеницею, яка зберігалась ТОВ "Комбікруп", відповідач
не позбавлений можливості звернутися у встановленому законом
порядку до господарського суду з відповідним позовом.
Решта доводів оскаржувача зводиться до намагань надати
перевагу його доказам над іншими, що суперечить вимогам ст. 111-7
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, тому судовою колегією до уваги не
приймаються.
За таких обставин, оскаржувані судові акти прийняті з
додержанням вимог чинного законодавства та підстав для їх
скасування колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Рішення господарського суду Запорізької області від
04.08.2004 р. та постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 04.11.2004 р. у справі N 16/364 залишити
без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю "Комбікруп" - без задоволення.