ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.06.2005 Справа N 16/239-04-6499
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 25.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Плахотнюк С.О.
суддів: Панченко Н.П., Черкащенка М.М.
розглянувши матеріали касаційної скарги СПД - ФО М.В.Н.
на постанову від 26.01.2005 Одеського апеляційного
господарського суду
у справі N 16/239-04-6499
за позовом
1. МП "Милосердя"
2. Білгород-Дністровського міського товариства інвалідів
до СПД - ФО М.В.Н.
про визнання договорів оренди недійсними,
та за позовом МП "Милосердя"
до
1. СПД - ФО М.В.Н.
2. Білгород-Дністровського міського товариства інвалідів
про визнання договорів оренди недійсними та повернення майна,
за участю представників:
- позивача 1 - не з'явився,
- позивача 2 - не з'явився,
- відповідача - не з'явився,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 11.11.2004 господарського суду Одеської області
(суддя Железна С.П.) в позові Білгород-Дністровського міського
товариства інвалідів і МП "Милосердя" до СПД - ФО М.В.Н. - про
визнання договорів оренди недійсними та в позові МП "Милосердя" до
СПД - ФО М.В.Н. і Білгород-Дністровського міського товариства
інвалідів - про визнання договорів оренди недійсними та усунення
перешкод у користуванні майном - відмовлено. З МП "Милосердя"
стягнуто до держбюджету України держмито в сумі 85,00 грн. та
118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу на користь ДП "Судовий інформаційний центр".
Рішення суду мотивовано тим, що доводи МП "Милосердя" про
належність йому спірного кіоску на праві власності є
необґрунтованими та декларативними, так як у суду виникають
сумніви щодо дійсності пред'явлених договорів дарування від
14.10.1999 і від 05.01.2000, а тому суд оцінює зазначені угоди, як
таки, що не мають юридичної сили та не можуть бути віднесені до
належних доказів у розумінні вимог ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
; а
також тим, що оскільки при укладенні договорів оренди
СПД - ФО М.В.Н. та керівник Білгород-Дністровського міського
товариства інвалідів діяли в межах наданих їм повноважень та
укладені угоди виконані сторонами у повному обсязі, то підстави
для задоволення позовних вимог - відсутні.
Постановою від 26.01.2005 Одеського апеляційного
господарського суду у справі N 16/239-04-6499 рішення від
11.11.2004 господарського суду Одеської області у цій справі
скасовано; позов МП "Милосердя" до СПД - ФО М.В.Н. та
Білгород-Дністровського міського товариства інвалідів про визнання
догорів оренди недійсними та зобов'язання повернення майна
задоволено повністю; визнано недійсними договори оренди металевого
кіоску площею 8 кв. м., розташованому у секторі N 7 під N 80 на
території ринку КП "Асорті" в м. Білгород-Дністровський, вул.
Первомайська, 75, Одеської області, з правом наступного викупу від
12.04.2001, від 27.04.2001 та від 03.02.2004, що укладені між
СПД - ФО М.В.Н. та Білгород-Дністровським міським товариством
інвалідів; зобов'язано СПД - ФО М.В.Н. звільнити та повернути
МП "Милосердя" металевий кіоск площею 8 кв. м., розташований у
секторі N 7 під N 80 на території ринку КП "Асорті"
в м. Білгород-Дністровський, вул. Первомайська, 75, Одеської
області.
Стягнуто з Білгород-Дністровського міського товариства
інвалідів на користь СПД - ФО М.В.Н. - 2496,00 грн.; стягнуто з
СПД - ФО М.В.Н. 127,50 грн. держмита до державного бюджету України
та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу на користь ДП "Судовий інформаційний центр".
В позові Білгород-Дністровського міського товариства
інвалідів до СПД - ФО М.В.Н. - відмовлено.
Постанова господарського суду апеляційної інстанції
мотивована тим, що спірне майно належить на праві власності МП
"Милосердя" відповідно до договору дарування від 05.01.2000,
вказаний договір дарування у встановленому законом порядку не був
визнаний недійсним, а також тим, що МП "Милосердя" не
уповноважувало Білгород-Дністровського міське товариство інвалідів
на укладення договорів оренди.
Не погоджуючись з постановою від 26.01.2005 Одеського
апеляційного господарського суду у справі N 16/239-04-6499,
СПД - ФО М.В.Н. звернулася до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, у якій просить скасувати вказану постанову
господарського суду апеляційної інстанції та залишити в силі
рішення від 11.11.2004 господарського суду Одеської області у
справі N 16/239-04-6499. Касаційна скарга мотивована тим, що судом
апеляційної інстанції порушено норми матеріального та
процесуального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування
судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду
України дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає
задоволенню, виходячи з наступного.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
встановлено, що 12.04.2001 між Білгород-Дністровського міського
товариства інвалідів та СПД - ФО М.В.Н. був укладений договір
оренди спірного, вищевказаного кіоску терміном дії до 30.04.2004.
27.04.2001 між тими ж сторонами був укладений договір про той
самий предмет оренди з терміном дії до 27.04.2004, а 15.05.2001
сторонами до зазначеного договору внесені зміни стосовно пунктів
договору щодо умов викупу орендованого майна. 03.02.2004 між тими
ж сторонами була укладена ще одна угода про той самий предмет
оренди, терміном дії до 31.01.2007. Договором передбачено право
орендаря на викуп орендованого майна до закінчення строку дії
договору оренди за умови повної сплати остаточної вартості майна.
15.04.2004 СПД - ФО М.В.Н. перерахувала на рахунок
Білгород-Дністровського міського товариства інвалідів 2496,00 грн.
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволені позову МП
"Милосердя" встановив, що оскільки на тексті договору дарування
від 05.01.2000 повинна була знаходитися печатка
Білгород-Дністровського міського товариства інвалідів старого
зразка, яка знищена 26.10.2001, а на тексті договору міститься
печатка Білгород-Дністровського міського товариства інвалідів
нового зразка, яка ще не була виготовлена на час підписання угоди,
то наданий договір дарування від 05.01.2000 не може бути прийнятий
судом до уваги як безспірний та належний доказ права власності МП
"Милосердя" на спірний об'єкт.
Отже суд правомірно зробив висновок, що доводи МП "Милосердя"
про належність йому спірного кіоску на праві власності є
необґрунтованими та декларативними, оскільки у суду виникають
сумніви щодо дійсності пред'явлених договорів дарування від
05.01.2000, а тому суд оцінює зазначені угоди, як таки, що не
мають юридичної сили та не можуть бути віднесені до належних
доказів у розумінні вимог ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Посилання господарського суду апеляційної інстанції на те, що
вказаний договорів дарування від 05.01.2000, в установленому
законом порядку не визнаний недійсним, а тому цей договір має
юридичну силу і є належним доказом у справі, невмотивоване та не
відповідає нормам права, оскільки судом не взято до уваги вимоги
ст. 244 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Отже господарський суд апеляційної інстанції дійшов
необґрунтованого висновку про те, що власником спірного кіоску з
05.01.2000 р. є МП "Милосердя", а тому невірно застосував до
спірних правовідносин норми ст.ст. 48, 256 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
ст.ст. 215, 761 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 4 Закону України "Про
власність" ( 697-12 ) (697-12)
.
Крім того, рішенням господарського суду Одеської області від
09.07.2004, постановою Одеського апеляційного господарського суду
від 12.10.2004, які залишені без змін постановою Вищого
господарського суду України від 24.05.2005 у справі
N 17/127-04-3752, право власності на спірний кіоск визнано за
СПД - ФО М.В.Н.
Вищевказані судові рішення мотивовані тим, що СПД - ФО М.В.Н.
повністю виконала умови договору оренди з правом викупу
орендованого майна. Договори оренди, в установленому законом
порядку, не визнано недійсними та з такими вимогами до суду ніхто
не звертався, а тому СПД - ФО М.В.Н. є власником спірного кіоску,
відповідно до укладеного договору оренди.
Вказані судові рішення були досліджені судом апеляційної
інстанції, проте колегія суддів в порушення вимог ст. 35
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, дійшла необґрунтованого висновку про те,
що визнання права власності за СПД - ФО М.В.Н. рішенням
господарського суду Одеської області від 09.07.2004 у справі
N 17/127-04-3752 не перешкоджає визнанню недійсними спірних
договорів оренди, що були предметом розгляду у іншій справі між
тими ж сторонами.
Таким чином постанова від 26.01.2005 Одеського апеляційного
господарського суду у справі N 16/239-04-6499 підлягає скасуванню,
як необґрунтована та така що прийнята з порушенням норм
матеріального та процесуального права.
Рішення від 11.11.2004 господарського суду Одеської області у
справі N 16/239-04-6499 прийняте з дотриманням норм матеріального
та процесуального права, а тому підстави для зміни чи скасування
вказаного судового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу СПД - ФО М.В.Н. на постанову від 26.01.2005
Одеського апеляційного господарського суду у справі
N 16/239-04-6499 задовольнити.
Постанову від 26.01.2005 Одеського апеляційного
господарського суду у справі N 16/239-04-6499 скасувати.
Рішення від 11.11.2004 господарського суду Одеської області
залишити без змін.