ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.06.2005 Справа N 12/472
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 11.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М.,
Палій В.М., за участю представників сторін Н.Добрової (дов. від
21.06.05) та О. Негоди (дов. від 01.11.04), розглянувши у
відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого
акціонерного товариства "Київський річковий порт" на рішення від
28 грудня 2004 року господарського суду м. Києва та постанову від
22 лютого 2005 року Київського апеляційного господарського суду у
справі N 12/472 за позовом відкритого акціонерного товариства
"Київський річковий порт" до товариства з обмеженою
відповідальністю "Нафтоінвест"
про визнання недійсним інвестиційного договору
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 28 грудня 2004 року господарського суду м. Києва
(суддя Л. Прокопенко), залишеним без змін постановою від 22 лютого
2005 року Київського апеляційного господарського суду, в позові
відмовлено з мотивів недоведеності.
Позивач просить судові рішення у справі скасувати з підстав
неправильного застосування господарськими судами приписів статей
92, 203, 241 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, статті 207
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, та ухвалити нове
рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтоінвест" проти
доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить
відмовити.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступного.
До господарського суду подано позов про визнання недійсним
договору з підстав порушення представництва і господарськими
судами встановлено, що 20 липня 2004 року сторони уклали
інвестиційний договір за N 11-16/04, відповідно до умов якого
позивач зобов'язався від свого імені та за дорученням відповідача
і за його кошти, вчинити одну або кілька угод з метою будівництва
нежилого приміщення в будинку на вул. Юрківській, 28 в м. Києві, а
відповідач зобов'язався забезпечити фінансування об'єкту і в
подальшому прийняти об'єкт у власність. Відповідач зобов'язання
щодо внесення інвестицій виконав, що підтверджено відповідними
платіжними дорученнями.
Згідно частини 3 статті 92 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
орган або особа, яка відповідно до установчих
документів чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в
інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не
перевищувати своїх повноважень, проте у відносинах із третіми
особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи
не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе,
що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про
такі обмеження.
Відповідно до приписів статті 241 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
правочин, вчинений представником з перевищенням
повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки
особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення
правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема у
разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать
про прийняття його до виконання.
Оскільки позивач не довів, що в момент укладання спірного
договору відповідач знав або міг знати про наявність обмежень
повноважень у представника позивача на укладання спірного
договору, який в подальшому був схвалений шляхом прийняття до
виконання особою, яку представляли у спірних правовідносинах, та
ухваленням рішення про збільшення повноважень голови правління, у
господарських судів були відсутні правові підстави для задоволення
позову.
За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті
обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, а
також обставини справи, які відповідно до законодавства повинні
бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть
підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції,
колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її
обставини були встановлені господарськими судами на підставі
всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів,
висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна
юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і
процесуального права.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до намагань позивача
надати перевагу його доказам над іншими, що суперечить вимогам
статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, тому судовою колегією до уваги не приймаються.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 28 грудня 2004 року господарського суду м. Києва
та постанову від 22 лютого 2005 року Київського апеляційного
господарського суду у справі N 12/471 залишити без змін, а
касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Київський
річковий порт" без задоволення.