ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.06.2005 Справа N 11/147
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 18.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...]
за участю представників: [...]
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
18 січня 2005 року
у справі N 11/147 господарського суду міста Києва
за позовом Дочірнього підприємства "Київське
пусконалагоджувальне управління N 427" Закритого акціонерного
товариства "Електромонтаж"
до Державної податкової інспекції у Печерському районі
м. Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та
стягнення збитків
В С Т А Н О В И В:
В вересні 2004 року Дочірнє підприємство "Київське
пусконалагоджувальне управління N 427" Закритого акціонерного
товариства "Електромонтаж" звернулося до господарського суду міста
Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському
районі м. Києва про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення від 30.07.2004 року N 732357/0, яким позивачу
згідно з підпунктом "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та
відповідно до статті 11 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами", підпункту 5.6.1
пункту 5.6 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
визначено суму податкового зобов'язання
з податку на прибуток у розмірі 7 320,00 грн. (в тому числі:
основний платіж 5 300,00 грн., штрафні (фінансові) санкції
2 020,00 грн.) та стягнення з держави в особі Державної податкової
інспекції у Печерському районі м. Києва майнової шкоди, завданої
органом влади (його посадовою особою) Дочірньому підприємству
"Київське пусконалагоджувальне управління N 427" Закритого
акціонерного товариства "Електромонтаж" прийняттям незаконного
рішення, у розмірі 2 400,00 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі
акта від 28.07.2004 року N 96/23-5-01417452 про результати
позапланової документальної перевірки з питання заборгованості із
заробітної плати Дочірнього підприємства "Київське
пусконалагоджувальне управління N 427" Закритого акціонерного
товариства "Електромонтаж" за період з 01.01.2003 року по
28.07.2004 року, яким встановлено порушення позивачем
підпункту 5.6.1 пункту 5.6 статті 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, в результаті
чого не донараховано та не сплачено податок на прибуток за
2003 рік в сумі 5 300,00 грн. по невиплаченій станом на
01.04.2004 року заробітній платі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач не порушив вимог
чинного законодавства, зокрема підпункту 5.6.1 пункту 5.6 статті 5
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, оскільки даний підпункт тільки визначає особливості
визначення складу витрат на оплату праці і, відповідно до якого,
"з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових
витрат платника податку відносяться витрати по оплаті праці
фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким
платником податку (далі - працівники), які включають витрати на
виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів
заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій,
виплату авторських винагород та заохочень, відшкодувань вартості
товарів (робіт, послуг), витрати на виконання робіт (послуг),
згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші
виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за
домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які
звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює
питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що
встановлює правила оподаткування прибутковим податком з
громадян)". Враховуючи викладене та відповідно до пунктів 5.1, 5.2
статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств",
позивач вважає, що він мав право відносити до складу валових
витрат, витрати на заробітну плату своїх працівників як виплачену,
так і нараховану. Оскільки всі працівники, які працюють на
підприємстві, надають результати своєї роботи протягом місяця, за
який нараховується заробітна плата, то позивач здійснив збільшення
валових витрат на суму нарахованої заробітної плати вірно,
а саме - з дати фактичного отримання робіт від своїх працівників.
Рішенням господарського суду міста Києва від 09.11.2004 року
(суддя [...]), залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 18.01.2005 року (судді:
[...]), позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському
районі м. Києва від 30.07.2004 року N 732357/0. В решті позову
відмовлено. Стягнуто з Державної податкової інспекції у
Печерському районі м. Києва на користь Дочірнього підприємства
"Київське пусконалагоджувальне управління N 427" Закритого
акціонерного товариства "Електромонтаж" судові витрати в сумі
203,00 грн.
Мотивуючи судові рішення, господарські суди з посиланням на
частину 2 статті 22 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
частину 2 статті 224, частину 1 статті 225 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
, Закон України "Про оплату праці"
( 108/95-ВР ) (108/95-ВР)
, пункти 5.1, 5.2, підпункт 5.6.1 пункту 5.6
статті 5, підпункт 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, пункт 1.3
"Інструкції зі статистики заробітної плати", затвердженої наказом
Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року N 5
( z0114-04 ) (z0114-04)
і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України
27.01.2004 року за N 114/8713, зазначають, що беручи до уваги всі
наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що дії
позивача з віднесення до валових витрат, пов'язаних з нарахуванням
заробітної плати (навіть без її виплати), є правомірними, а тому
прийняте Державною податковою інспекцією у Печерському районі
м. Києва податкове повідомлення-рішення від 30.07.2004 року
N 732357/0 є таким, що не відповідає податковому законодавству і
підлягає визнанню недійсним. Крім того, суд зазначає, що положення
статті 22 Цивільного кодексу України, статей 224, 225
Господарського кодексу України не передбачають віднесення до
збитків витрат на правове обслуговування, оскільки такі витрати не
мають обов'язкового характеру, не є такими, що їх неможливо
уникнути, і факт їх наявності та розмір не знаходяться у
необхідному зв'язку з оспорюваною шкодою.
Не погоджуючись з постановою, Державна податкова інспекція у
Печерському районі м. Києва звернулась до Вищого господарського
суду України з касаційною скаргою на постанову Київського
апеляційного господарського суду від 18.01.2005 року по справі
N 11/147, в якій просить скасувати постанову Київського
апеляційного господарського суду від 18.01.2005 року та рішення
господарського суду міста Києва від 09.11.2004 року по справі
N 11/147 господарського суду міста Києва в частині задоволення
позовних вимог, мотивуючи касаційну скаргу доводами про
неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме:
пунктів 5.1, 5.2, підпункту 5.6.1 пункту 5.6 статті 5 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Зокрема, заявник вважає, що результати перевірки відповідають
фактичним обставинам справи, оспорюване податкове
повідомлення-рішення винесено у відповідності з нормами чинного
законодавства, а позовні вимоги безпідставні і такі, що не
підлягають задоволенню в повному обсязі.
Позивач відзив на касаційну скаргу не надав.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника
відповідача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України переглядає за
касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського
суду та постанови апеляційного господарського суду.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
виходить з обставин, встановлених у даній справі судом першої та
апеляційної інстанції.
Як встановлено господарськими судами, підставою для прийняття
спірного податкового повідомлення-рішення став акт перевірки від
28.07.2004 року N 96/23-5-01417452, в якому міститься висновок про
порушення позивачем підпункту 5.6.1 пункту 5.6 статті 5 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
В акті зазначено, що порушенням є віднесення до складу валових
витрат за 2003 рік нарахованої та несплаченої працівникам
заробітної плати в сумі 31 600,00 грн. Позивачем за 2003 рік було
віднесено до складу валових витрат нараховану та несплачену
працівникам заробітну плату в сумі 31 600,00 грн. В I кварталі
2004 року частково погашено заборгованість по заробітній платі в
сумі 14 000,00 грн., таким чином підлягає включенню до валових
витрат в І кварталі 2004 року виплачена заробітна плата в сумі
14 000,00 грн. Станом на 01.04.2004 року заборгованість по виплаті
працівникам заробітної плати складала 17 600,00 грн., що призвело
до розбіжностей у визначенні об'єкта оподаткування за 2003 рік на
5 300,00 грн.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
- валові витрати
виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у
грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як
компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються
(виготовляються) таким платником податку для їх подальшого
використання у власній господарській діяльності.
Згідно пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до складу валових витрат
зокрема включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих)
протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією,
веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і
охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної
енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень,
установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.
Відповідно до підпункту 5.6.1 пункту 5.6 статті 5 вказаного
Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, де визначені особливості визначення складу
витрат на оплату праці, з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті
до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на
оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з
таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати
на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів
заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій,
заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати
на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт
(послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру,
будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі,
встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної
допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами
закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб
(законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим
податком з громадян).
Згідно з підпунктом 11.3.1. пункту 11.3 статті 11 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на
податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій,
що сталася раніше, або дата зарахування коштів від покупця
(замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату
товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу
товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі
платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки
у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата
відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного
надання результатів робіт (послуг) платником податку.
Відповідно пункту 1.3 "Інструкції зі статистики заробітної
плати", затвердженої наказом Державного комітету статистики
України від 13.01.2004 року N 5 ( z0114-04 ) (z0114-04)
і зареєстрованої в
Міністерстві юстиції України 27.01.2004 року за N 114/8713, для
оцінки розміру заробітної плати найманих працівників
застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці
включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та
натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за
відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або
за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат.
Враховуючи, що всі працівники, які працюють на підприємстві,
надають результати своєї роботи протягом місяця, за який
нараховується заробітна плата, колегія суддів вважає, що
господарські суди першої та апеляційної інстанції дійшли
правильного висновку, що позивач здійснив збільшення валових
витрат на суму нарахованої заробітної плати вірно, а саме з дати
фактичного отримання робіт від своїх працівників.
Матеріали справи свідчать про те, що господарські суди першої
та апеляційної інстанцій в порядку статей 43, 101 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і
об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх
сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку
обставинам, викладеним в акті перевірки, на підставі якого
прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, та дійшли
обґрунтованого висновку, про його невідповідність нормам чинного
законодавства, а тому правомірно визнали його недійсним.
Як наслідок, прийняті судами рішення та постанова
відповідають положенням статей 84, 105 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та вимогам, що
викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від
29.12.1976 року N 11 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
"Про судове рішення" зі
змінами та доповненнями.
Твердження заявника про порушення і неправильне застосування
судами норм матеріального права при прийнятті рішення та постанови
не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в
зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових
рішень колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2004 року
та постанову Київського апеляційного господарського суду від
18.01.2005 року у справі N 11/147 господарського суду міста Києва
залишити без змін, а касаційну скаргу Державної податкової
інспекції у Печерському районі м. Києва - без задоволення.