ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.06.2005 Справа N 11-03/3049
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 08.09.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді [...], розглянувши у відкритому судовому
засіданні касаційну скаргу виконавчого комітету Черкаської міської
ради на рішення від 18 листопада 2004 року господарського суду
Черкаської області та постанову від 7 лютого 2005 року Київського
міжобласного апеляційного господарського суду у справі
N 11-03/3049 за позовом відкритого акціонерного товариства
"Черкаське АТП-17127" до виконавчого комітету Черкаської міської
ради
про стягнення 190 519 грн.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 18 листопада 2004 року господарського суду
Черкаської області [...], залишеним без змін постановою від
7 лютого 2005 року Київського міжобласного апеляційного
господарського суду, позов задоволено з мотивів невиконання
зобов'язання.
Відповідач просить судові рішення скасувати з підстав
незастосування господарськими судами статті 51 Бюджетного кодексу
України ( 2542-14 ) (2542-14)
та неправильного застосування статей 161, 162
Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, частини 10
статті 78 Бюджетного кодексу України і ухвалити нове рішення, яким
в позові відмовити.
Позивач проти доводів касаційної скарги заперечує і в її
задоволенні просить відмовити.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
До господарського суду подано позов про стягнення
заборгованості за невиконання умов договору і господарськими
судами встановлено, що 1 січня 1999 року між сторонами було
укладено договір на перевезення пасажирів автомобільним
транспортом в м. Черкаси, відповідно до умов якого відповідач
надає позивачу право на перевезення пасажирів автобусами марок
Ікарус, ЛіАЗ, ЛАЗ, ПАЗ, КАВЗ, працюючих в режимі звичайних
перевезень на міських маршрутах, а перевізник зобов'язується
надавати транспортні послуги населенню на умовах, передбачених цим
договором.
На виконання умов цього договору позивач проводив передбачені
ним перевезення населення, в тому числі й пільгових категорій, і
протягом 2001 року позивачем було перевезено пільгових категорій
населення на суму 423 078 грн.
Пунктом 2.5. спірного договору встановлено, що замовник
сплачує розрахункову суму дотації, виходячи із умов додатку N 1 та
відповідно до акта фактично виконаної перевізником транспортної
роботи. При цьому дотація сплачується щомісячно до 5 числа місяця,
наступного за звітним (пункт 2.7 договору).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач розрахувався
частково на суму 232 559 грн. і сума боргу дорівнює 190 519 грн.
За таких обставин господарські суди правомірно застосували до
спірних правовідносин правила статей 161 і 162 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
і задовольнили позов.
До того ж апеляційний господарський суд обґрунтовано
зазначив, що правовідносини, які виникли між сторонами в період
дії спірного договору, відносяться до цивільно-правових, а не до
бюджетних відносин.
За змістом статей 33, 34 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті
обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, а
також обставини справи, які відповідно до законодавства повинні
бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть
підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції,
колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її
обставини були встановлені господарськими судами на підставі
всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів,
висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна
юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і
процесуального права.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до намагань
відповідача надати перевагу її доказам над іншими, що суперечить
вимогам статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, тому судовою колегією до уваги не приймаються.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 18 листопада 2004 року господарського суду
Черкаської області та постанову від 7 лютого 2005 року Київського
міжобласного апеляційного господарського суду у справі
N 11-03/3049 залишити без змін, а касаційну скаргу виконавчого
комітету Черкаської міської ради без задоволення.