ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.06.2005 Справа N 5/28
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 08.09.05
відмовлено в допуску до провадження
за винятковими обставинами)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...]
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
"Пиво-безалкогольний комбінат "Славутич"
на постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 30 вересня 2004 року
за позовом Відкритого акціонерного товариства
"Пиво-безалкогольний комбінат "Славутич"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у м. Запоріжжя
третя особа Акціонерне товариство закритого типу
"Моноліт-Інфо"
про Визнання частково недійсним рішення ДПІ від 24.12.2001
року N 129-32/04-00377511-19869
в судовому засіданні взяли участь представники сторін: [...]
В судовому засіданні оголошувалась перерва до 16.06.2005.
Відкритим акціонерним товариством "Пиво-безалкогольний
комбінат "Славутич" у грудні 2003 р. заявлений позов про визнання
недійсним рішення ДПІ у м. Запоріжжі від 24.12.2001 р.
N 129-32/04-00377511-19869 в частині донарахування податку на
додану вартість за липень 2000 р. в розмірі 16753,35 грн. і
4188,34 грн. штрафних санкцій за несплату донарахованої суми цього
податку; за січень 2001 р. в розмірі 5884,96 грн. і 1471,24 грн.
штрафних санкцій за несплату цього податку; податку на репатріацію
за III квартал 2000 р. та I квартал 2001 р. в сумі 12329,47 грн.
та 24058,94 грн. штрафних санкцій за несплату донарахованої суми
цього податку. Позовні вимоги обґрунтовані неправомірністю
здійсненого відповідачем донарахування, з огляду на неприпущення з
боку позивача порушень приписів підпунктів 7.4.1,7.4.4 пункту 7.4
статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та приписів пункту 13.2 статті 13 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від
23.04.2004, ухваленим суддею позов задоволено частково. Визнано
недійсним рішення ДПІ у м. Запоріжжі N 129-32/04-00377522-19869
від 24.12.2001 р. в частині донарахування 16753,35 грн. податку на
додану вартість за липень 2000 р. і 4188,34 грн. штрафних санкцій
з цього податку; та податку на репатріацію за III квартал
2000 року та I квартал 2001 року в розмірі 12329,47 грн. і
24058,94 грн. штрафних санкцій за несплату донарахованої суми
податку на репатріацію. Рішення господарського суду вмотивоване
правомірністю віднесення позивачем до складу податкового кредиту
16753,35 грн. податку на додану вартість за липень 2000 р. з
огляду на приписи пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4
статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Господарський суд дійшов висновку про
безпідставність донарахування відповідачем 12329,47 грн. податку
на репатріацію, оскільки здійснені ВАТ "Пиво-безалкогольний
комбінат "Славутич" платежі на користь АТЗТ "Моноліт-Інфо" не
підпадають під визначення "роялті", і тому не підлягають
оподаткуванню згідно приписів пункту 13.2 статті 13 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
. В частині
нарахування 5884,96 грн. податку на додану вартість та
1471,24 грн. санкцій за його несплату у позові відмовлено. При
цьому суд виходив з того, що до податкового кредиту можна віднести
85% вартості контракту, сплаченого нерезиденту з офшорної зони,
оскільки лише така сума відноситься до валових витрат.
Запорізький апеляційний господарський суд постановою від
30.09.2004 перевірене рішення Господарського суду Запорізької
області змінив. Погодився з судом першої інстанції в частині
визнання недійсним рішення ДПІ у м. Запоріжжі
N 129-32/04-00377522-19869 від 24.12.2001 р. про донарахування
16753,35 грн. податку на додану вартість за липень 2000 р. та
4188,34 грн. штрафних санкцій з цього податку і в частині відмови
у позові з підстав, якими вмотивоване рішення суду. Щодо
донарахування позивачеві податку на репатріацію за III квартал
2000 р. та I квартал 2001 р. в сумі 12329,47 грн. та 24058,94 грн.
штрафних санкцій за несплату донарахованої суми цього податку з
огляду на приписи статті 28, пункту 1 статті 31 Закону України
"Про авторське право і суміжні права" ( 3792-12 ) (3792-12)
та приписи
пункту 1.30 статті 1, підпункту "в" пункту 13.1, 13.2 статті 13
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
рішення змінив. І в цій частині у позові відмовив.
Відкрите акціонерне товариство "Пиво-безалкогольний комбінат
"Славутич" звернулось з касаційною скаргою до Вищого
господарського суду України, в якій просить скасувати постанову
Запорізького апеляційного господарського суду в частині відмови у
позові, зокрема, визнання недійсним рішення ДПІ у м. Запоріжжі від
24.12.2001 р. N 129-32/04-00377511-19869 про донарахування податку
на додану вартість за січень 2001 р. в розмірі 5884,96 грн. і
1471,24 грн. штрафних санкцій за несплату цього податку та податку
на репатріацію за III квартал 2000 р. та I квартал 2001 р. в
розмірі 12329,47 грн. і 24058,94 грн. штрафних санкцій за несплату
донарахованої суми цього податку. Касаційна скарга обґрунтована
помилковим застосуванням судом апеляційної інстанції приписів
підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та пункту 18.3 статті 18
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
і незастосуванням пункту 8.2 статті 8 Закону України
"Про податок на додану вартість". При цьому товариство посилається
на те, що податок на додану вартість, сплачений за операціями
ввезення товарів та отримання робіт від нерезидентів, що
розташовані в офшорних зонах, включається до складу податкового
кредиту в повному обсязі, оскільки Закон України "Про податок на
додану вартість" не містить обмежень відносно 85%. На думку
заявника, судом також помилково застосовані приписи статті 28,
пункту 1 статті 31 Закону України "Про авторське право і суміжні
права" ( 3792-12 ) (3792-12)
, приписи пункту 1.30 статті 1, підпункту "в"
пункту 13.1, 13.2 статті 13 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств", пункту 3 статті 12 Угоди між Урядом України
та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного
оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати
податків від 08.02.95 р. ( 643_599 ) (643_599)
, статті 1 Закону України "Про
охорону прав на винаходи та корисні моделі" та пункту 2 Порядку
використання комп'ютерних програм в органах виконавчої влади,
затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.03
N 1433 ( 1433-2003-п ) (1433-2003-п)
. Товариство вважає, що здійснені ним
платежі на користь АТЗТ "Моноліт-Інфо" не підпадають під
визначення "роялті" і не підлягають оподаткуванню згідно приписів
пункту 13.2 статті 13 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств", оскільки позивач набув права володіння та
користування комп'ютерною системою, а не право користування нею.
Заявник посилається на порушення судом приписів процесуального
права, зокрема статей 33, 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Від Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі
з великими платниками податків у м. Запоріжжя судом отриманий
відзив на касаційну скаргу, в якому податкова інспекція просить
залишити без змін постанову апеляційної інстанції в частині
відмови у позові з мотивів у ній викладених. Від Акціонерного
товариства закритого типу "Моноліт-Інфо" відзив на касаційну
скаргу судом не отриманий.
Вищий господарський суд України, переглянувши матеріали
справи і касаційну скаргу, заслухавши доповідь судді пояснення
представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених
фактичних обставин справи правильність застосування апеляційним
господарським судом правових норм відзначає наступне.
Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та
підтверджено матеріалами справи, що ДПІ у м. Запоріжжі прийняте
рішення від 24.12.2001 р. N 129-32/04-00377511-19869 про
донарахування позивачеві податку на додану вартість за липень
2000 р. в розмірі 16753,35 грн. і 4188,34 грн. штрафних санкцій за
несплату донарахованої суми цього податку; за січень 2001 р. в
розмірі 5884,96 грн. і 1471,24 грн. штрафних санкцій за несплату
цього податку; податку на репатріацію за III квартал 2000 р. та
I квартал 2001 р. в сумі 12329,47 грн. та 24058,94 грн. штрафних
санкцій за несплату донарахованої суми цього податку. Підставою
для прийняття спірного рішення став акт перевірки за період з
01.04.2000 до 01.10.2001 N 144/32-04 від 14.12.2001, в якому
відбито порушення Відкритим акціонерним товариством
"Пиво-безалкогольний комбінат "Славутич" приписів підпунктів
7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та приписів пункту 13.2 статті 13
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
. Зокрема:
- до складу податкового кредиту у липні 2000 року віднесено
16753,35 грн. податку на додану вартість з вартості (перерахованої
у гривні) сплаченого семінару, проведеного нерезидентом на Кіпрі;
- до складу податкового кредиту у січні 2001 року віднесено
39233,09 грн. податку на додану вартість з вартості, у гривневому
еквіваленті, послуг з підвищення результатів виробництва за
договором з нерезидентом, без врахування 85% обмеження,
встановленого пунктом 18.3 статті 18 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
. Тобто на
5884,96 грн. більше.
Обидві суми сплачені за рахунок прибутку і не віднесені на
валові витрати заводу.
- підприємство не утримало з російського контрагента
12329,47 грн. податку на репатріацію при сплаті доходу із джерелом
його походження на Україні. При цьому перевіряючі у якості роялті
визначили вартість робіт з поставки ліцензій на право установки
системи "Управління продажами комплексу "Моноліт-NT" за угодою
N 12/2000 від 04.07.2000 з АТЗТ "Моноліт-Інфо".
Судами також встановлено та підтверджено матеріалами справи,
що позивач отримував консалтингові послуги, з організації
семінару, від нерезидента - "Емерджекс Бізнес Солушенз" (EBS),
Кіпр, за договором N SLAV 08000 від 18.08.2000. В частині визнання
недійсним рішення податкової інспекції про нарахування
16753,35 грн. судові акти не оскаржені касатором. В частині
нарахування 5884,96 грн. суди обох інстанцій дійшли вірного
висновку про відповідність чинному законодавству спірної суми.
Відповідно до приписів підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий
кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Згідно з
приписами підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 названого Закону у
разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких
не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не
підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким
придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до
складу податкового кредиту не включаються. Приписами підпунктів
5.1, 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
визначено, що валові витрати
виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у
грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як
компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються
(виготовляються) таким платником податку для їх подальшого
використання у власній господарській діяльності; до валових витрат
виробництва та обігу відносяться суми будь-яких витрат, сплачених
(нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою,
організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт,
послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, встановлених
пунктами 5.3-5.8 цієї статті. Приписами пункту 18.3 статті 18
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено,
що у разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати
товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що розташовані в
офшорних зонах чи при здійсненні таких розрахунків через таких
нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того
чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі)
безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати
платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг)
включаються до складу їх валових витрат у сумі, що становить 85%
від оплаченої вартості цих товарів (робіт, послуг). Зі змісту
наведених приписів вбачається, що право платника податку на
віднесення витрат, за операціями з нерезидентами розташованими в
офшорних зонах, до складу валових обмежено 85% від оплаченої
вартості цих товарів, робіт, послуг. Відхиляючи доводи позивача
про зміну судових актів в цій частині касаційна інстанція виходить
з того, що не вбачає зв'язку наведених витрат з виробничою
діяльністю. Таким чином, господарські суди дійшли правильного
висновку про підставність донарахування позивачеві податку на
додану вартість в розмірі 5884,96 грн. і 1471,24 грн. штрафних
санкцій за несплату цього податку за січень 2001 р.
Щодо спору навколо роялті. Відповідно до вимог статті 111-7
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній
справі судом апеляційної інстанції. Судом апеляційної інстанції
встановлено, що 04.07.2000 між Відкритим акціонерним товариством
"Пиво-безалкогольний комбінат "Славутич" та нерезидентом - АТЗТ
"Моноліт-Інфо" було укладено договір N 12/2000, предметом якого є
платна передача ліцензії на право установки комп'ютерної програми.
При цьому апеляційний суд встановив факт передачі ліцензії від
автора позивачеві за умовами договору N 12/2000 від 04.07.2000, що
засвідчує досягнення домовленості про використання комп'ютерної
програми "Управління продажами" комплексу "Моноліт-NT", а тому
виплати, здійснені позивачем на користь нерезидента за цим
договором підпадають під визначення "роялті" у розумінні Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Згідно приписів пункту 1.30 статті 1 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" роялті - це платежі будь-якого
виду, одержані як винагорода за користування або за надання права
на користування будь-яким авторським правом на літературні твори,
твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші
записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети,
кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного
мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака
на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного
креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо
промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).
Відповідно до приписів підпункту "в" пункту 13.1 статті 13 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" під доходами,
отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України слід
розуміти в тому числі роялті, послуги типу "інжиніринг", а також
доходи від фрахту. Приписами пункту 13.2 цієї ж норми встановлено,
що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють
на користь нерезидента будь-яку виплату з доходу з джерелом його
походження з України, отриманого таким нерезидентом від
провадження господарської діяльності, у тому числі на рахунки
нерезидента, що ведуться в гривнях, крім доходів, зазначених у
пунктах 13.3-13.7, зобов'язані утримувати під час виплати такого
доходу та додатково сплачувати податок на репатріацію доходів у
розмірі 15 відсотків від суми такого доходу за рахунок такої
виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які
набрали чинності. Угодою між Урядом України та Урядом Російської
Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна
та попередження ухилень від сплати податків від 08.02.1995
( 643_599 ) (643_599)
передбачено, що доходи можуть також оподатковуватись у
Договірній Державі, в якій вони виникають і відповідно до
законодавства цієї Держави, але податок, що сплачується, не може
перевищувати, і не перевищує у цій справі, 10% загальної суми
доходів. Наведене спростовує доводи касаційної скарги позивача про
безпідставність здійсненого донарахування податку на репатріацію.
Враховуючи викладене, не вбачається правових підстав для
скасування постанови апеляційної інстанції у справі та задоволення
касаційної скарги товариства.
З огляду на зазначене, керуючись статтями 108, 111-5, 111-7,
111-9 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
30.09.2004 р. у справі N 5/28 залишити без змін.
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
"Пиво-безалкогольний комбінат "Славутич" залишити без задоволення.