ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.06.2005 Справа N 3/347
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 04.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Усенко Є.А.
суддів: Глос О.І., Бакуліної С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Рівненської ОДПІ
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
24.02.2005
у справі N 3/347 господарського суду Рівненської області
за позовом ТОВ "Алеан"
до Рівненської ОДПІ
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Шевчук Б.Б.
від відповідача: не з'явився.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Рівненської області від
22.11.2004 у справі N 3/347 (суддя Шандалюк М.П.) позов
задоволено: визнані недійсними з моменту прийняття податкові
повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне від 12.10.2004
N 0000052344/3/23-417, яким ТОВ "Алеан" визначено податкове
зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 645 076,3 грн. та
N 0000202344/3/23-418, яким зменшено бюджетне відшкодування з
податку на додану вартість на суму 941 600 грн., від 21.10.2004
N 0000142344/3/23-417, яким застосовані штрафні санкції на суму
58 643,3 грн. В частині позовних вимог про визнання недійсними
податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Рівне від 22.04.2004
N 0000052344/0/23-417 та N 0000052344/0/23-418 провадження у
справі припинено. Стягнуто з Рівненської ОДПІ на користь позивача
203 грн. судових витрат.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Рівненською ОДПІ було
подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного
господарського суду.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
24.02.2005 у справі N 3/347 (судді Марко Р., Мирутенко О.,
Бонк Т.) апеляційну скаргу Рівненської ОДПІ залишено без
задоволення. Рішення господарського суду Рівненської області від
22.11.2004 у справі N 3/347 частково скасовано. Визнано недійсними
з моменту прийняття податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне
від 22.04.2004 N 0000052344/0/23-417 та N 0000052344/0/23-418. В
решті рішення господарського суду Рівненської області від
22.11.2004 у справі N 3/347 залишено без змін.
У касаційній скарзі Рівненська ОДПІ просить скасувати
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
24.02.2005 у справі N 3/347 та прийняти нове рішення, яким у
задоволенні позову відмовити, посилаючись на неправильне
застосування господарським судом апеляційної інстанції п.п. 5.2.1
п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
від 22.05.1997 N 283/97-ВР
( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
(зі змінами і доповненнями), п.п. 7.2.3 п. 7.2,
п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" від 03.04.1997 N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(зі змінами і
доповненнями).
В засіданні господарського суду було оголошено перерву до
16.06.2005 до 14 год. 30 хв.
Після перерви відповідач не скористався своїм процесуальним
правом на участь свого представника у судовому засіданні
касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши
матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених в них
фактичних обставин правильність застосування господарським судом
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція виходить із обставин, встановлених у справі
господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
встановлено, що ДПІ у м. Рівне було проведено позапланову
документальну перевірку підприємства позивача з питань
правильності проведення встановленого порядку відшкодування
податку на додану вартість за період з 01.02.2004 по 01.03.2004,
за результатами якої складено акт від 20.04.2004 б/н, яким
встановлено, що позивач включив до складу податкового кредиту за
лютий 2004 р. витрати по сплаті податку на додану вартість у сумі
482 700 грн. на підставі податкової накладної ТОВ "Марш" від
19.02.2004 N 27 та витрати по сплаті податку на додану вартість у
сумі 1 045 333 грн. на підставі податкових накладних ТОВ "Богема"
від 06.02.2004 N 3, від 09.02.2004 N 4 по факту попередньої оплати
товарів при відсутності факту поставки товарів, що (на думку
відповідача) свідчить про порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п 7.4.1
п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м. Рівне були
прийняті податкові повідомлення-рішення від 22.04.2004
N 0000052344/0/23-417, яким позивачу визначено податкове
зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 645 076,3 грн.
та NN 0000202344/3/23-418, яким позивачу зменшено суму бюджетного
відшкодування з податку на додану вартість 941 600 грн.
Не погоджуючись з даним податковим повідомленням-рішенням,
позивач оскаржив його в адміністративному порядку до ДПА України.
За наслідками адміністративного оскарження, ДПІ у м. Рівне
були прийнятті податкові повідомлення-рішення від 12.10.2004
N 0000052344/3/23-417, яким позивачу визначено податкове
зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі
645 076,3 грн., N 0000202344/3/23-418, яким позивачу зменшено суму
бюджетного відшкодування з податку на додану вартість 941 600 грн.
та від 21.10.2004 N 0000142344/3/23-417, яким до позивача
застосовані штрафні санкції на суму 58 643,3 грн.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
господарський суд апеляційної інстанції всебічно і повно дослідив
всі обставини справи і прийшов до правильного висновку щодо
законності і обгрунтованості вимог позивача з огляду на наступне.
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит
звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до складу
валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених
(нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою,
організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт,
послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання
електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень,
установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.
Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не дозволяється включення до
податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не
підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при
імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи
банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в
оплату вартості таких робіт (послуг).
Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначено дату виникнення права
платника податку на податковий кредит - дату здійснення першої з
подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника
податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки
відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з
використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт
придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Господарськими судами встановлено, матеріалами справи
підтверджено і відповідачем не заперечується, що позивач на
виконання умов договору від 17.11.2003 N МА/17/11/03 та додаткової
угоди від 05.01.2004 N 5 до вказаного договору сплатив ТОВ "Марш"
попередню оплату вартості товару на загальну суму 2 896 200 грн.
(в т.ч. податок на додану вартість - 482 700 грн.), про що
свідчать платіжні доручення від 11.02.2004 N 91 та від 19.02.2004
N 97. Згідно з п. 4 додаткової угоди від 05.01.2004 N 3 ТОВ "Марш"
(постачальник) зобов'язувалось передати ТОВ "Алеан" товари на
протязі 100 днів з моменту оплати покупцем вартості товару.
На виконання договору від 20.12.2003 N 20/12-БА та додаткової
угоди від 05.02.2004 N 2 до цього договору ТОВ "Алеан"
перерахувало на рахунок ТОВ "Богема" (продавець) попередню оплату
вартості товару на загальну суму 6 272 000 грн. (в т.ч. податок на
додану вартість - 1 045 333 грн.) про що свідчать платіжні
доручення від 06.02.2004 N 85, від 09.02.2004 N 88 та N 89. Згідно
з п. 3 додаткової угоди від 05.02.2004 N 2 ТОВ "Богема"
(продавець) зобов'язувалось поставити ТОВ "Алеан" (покупець) товар
на протязі 180 днів з моменту підписання цієї додаткової угоди.
Таким чином, на день проведення перевірки підприємства
позивача (20.04.2004) термін поставки товару, передбачений
вищезазначеними угодами, не настав.
Господарськими судами встановлено, що податкові накладні (на
підставі яких позивачем були включені суми податку на додану
вартість до податкового кредиту) видані ТОВ "Марш" та ТОВ
"Богема", які зареєстровані як платники податку на додану вартість
в установленому законом порядку.
Крім того, господарськими судами встановлено, що витрати
позивача по придбанню нафтопродуктів (суми попередньої оплати, які
перераховані на виконання умов договорів поставки) відносяться до
складу валових витрат, оскільки згідно зі статутом позивача і
довідкою про включення до ЄДРПОУ одним із видів діяльності
позивача є оптова торгівля нафтопродуктами.
Доводи відповідача щодо неможливості включення до податкового
кредиту сум податку на додану вартість, сплачених позивачем у
зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу
валових витрат виробництва, до їх фактичної поставки не можуть
бути взяті до уваги, оскільки спростовуються нормами ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
За таких обставин, постанова Львівського апеляційного
господарського суду від 24.02.2005 у справі N 3/347 відповідає
вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у
зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1
ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Рівненської ОДПІ залишити без задоволення, а
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
24.02.2005 у справі N 3/347 - без змін.