ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.06.2005 Справа N 28/349
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 18.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Добролюбової Т.В.
суддів Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
за участю представників сторін котрі
позивача - Філозоп О.В. (довіреність від 28.10.2004 р.
N 437-НЮ)
відповідача - Дяченко Ю.В. (довіреність від 01.11.2004 р.
N 4520/9/10-004)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Шевченківському районі
міста Києва у справі N 29/349
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
14.02.2005 року
за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання
"Південно-західна залізниця"
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі
міста Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
За правилами ст. 77 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні оголошувалась перерва до
16 червня 2005 року.
Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-західна
залізниця" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної
податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва
N 03012308 від 19.03.2004 року, яким позивачу визначено податкове
зобов'язання за платежем фінансові санкції у сумі 6625 грн.
відповідно до пункту 6 статті 3 Закону України "Про патентування
деяких видів підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
. Позовні
вимоги мотивовані тим, що операції позивача з продажу квитків не є
торгівельною діяльністю, оскільки це продаж права на користування
послугами залізниці, та такі операції не вимагають наявності
торгового патенту, а тому підстави для застосування до позивача
фінансових санкцій за порушення пункту 6 статті 3 Закону України
"Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" у
відповідача відсутні.
Господарський суд міста Києва рішенням від 18.11.2004 року
(суддя Борисенко І.В.) позовні вимоги задовольнив, визнавши
недійсним повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі міста Києва N 03012308 від 19.03.2004 року,
судові витрати покладено на відповідача. Рішення вмотивоване тим,
що здійснюючи оформлення та продаж проїзних квитків, позивач не
здійснює продаж товару, а видає розрахункові документи, що
засвідчують укладення договору та підтверджують право особи, що
придбала проїзний квиток, на користування послугами залізничного
транспорту, які надає позивач; проїзні квитки для позивача не є
товаром, їх продаж не є торгівельною діяльністю залізниці, а тому
не потребує придбання пільгового торгового патенту.
Київський апеляційний господарський суд постановою від
14.02.2005 року (судді Коваленко В.М., Вербицька О.В.,
Малетич М.М.) рішення господарського суду міста Києва від
18.11.2004 року залишив без змін з тих самих підстав.
Державна податкова інспекція у Шевченківському районі
міста Києва звернулась з касаційною скаргою до Вищого
господарського суду України в якій просить скасувати рішення
господарського суду міста Києва та постанову Київського
апеляційного господарського суду у даній справі, мотивуючи
касаційну скаргу доводами про неправильне застосування судами
попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме пункту 6
статті 3 Закону України "Про патентування деяких видів
підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
.
Позивач не скористався своїм правом на надання відзиву на
касаційну скаргу податкової інспекції.
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., присутніх в засіданні
суду представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на
предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх
встановлення в рішенні господарського суду м. Києва та постанові
Київського апеляційного господарського суду у даній справі, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи в
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції
норм матеріального і процесуального права.
Під час розгляду справи господарським судом міста Києва
з'ясовано та підтверджено під час здійснення апеляційного
провадження, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському
районі міста Києва була проведена планова документальна перевірка
дотримання вимог податкового та валютного законодавства Державним
територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця"
за період з 01.10.2001 року по 01.07.2003 року, за результатами
якої складено акт від 16.03.2004 року N 126/23-1/94713033. В акті
перевірки зазначено, що підприємство в порушення вимог частини 6
статті 3 Закону України "Про патентування деяких видів
підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
на залізничних станціях
(зупиночних платформах) здійснювало торгівельну діяльність
проїзними квитками без придбання пільгових торгових патентів.
На підставі акта перевірки податковою інспекцією було
прийняте податкове повідомлення-рішення N 03012308 від
19.03.2004 року, яким позивачу визначено суму податкового
зобов'язання за платежем фінансові санкції у сумі 6625 грн.
відповідно до пункту 6 статті 3 Закону України "Про патентування
деяких видів підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
.
Попередні судові інстанції також встановили, що Державне
територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця"
згідно з його Статутом є основною організаційною ланкою на
залізничному транспорті, що забезпечує перевезення пасажирів і
вантажів у визначеному регіоні транспортної мережі. Позивач
оформляє та продає проїзні квитки (розрахункові документи)
фізичним особам, через свої каси на зупиночних станціях, що
засвідчують укладення договору перевезення з особою, яка їх
придбала.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про залізничний
транспорт" ( 273/96-ВР ) (273/96-ВР)
перевезення вантажів, пасажирів, багажу,
вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального
користування організовується на договірних засадах. Наказом
Міністерства транспорту України від 28.07.1998 р. N 297
( z0620-98 ) (z0620-98)
затверджені Правила перевезень пасажирів, багажу,
вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України. Ці Правила
поширюються і на осіб, які користуються послугами залізничного
транспорту.
За приписами п. 1.8 вказаних Правил ( z0620-98 ) (z0620-98)
, пасажир -
це фізична особа, яка користується залізничним транспортом на
підставі проїзного документа.
Відповідно до Порядку оформлення розрахункових і звітних
документів при здійсненні продажу проїзних і перевізних документів
на залізничному транспорті, затвердженого наказом Міністерства
транспорту України, Державної Податкової Адміністрації України від
24.10.2001 р. N 712/431 ( z0116-02 ) (z0116-02)
, проїзний (перевізний)
документ - це розрахунковий документ установленої форми,
оформлений відповідно до вимог цього порядку, що засвідчує
укладення договору між залізницею і пасажиром (вантажовласником)
на проїзд (перевезення вантажу, вантажобагажу, багажу) і видається
пасажиру (відправнику, одержувачу багажу).
Як вбачається із змісту вказаних норм, одним із видів
проїзного документа є проїзний квиток.
Таким чином, позивач, реалізуючи на станціях через свої каси
проїзні квитки фактично здійснював укладення з фізичними особами
договори на перевезення залізничним транспортом. Отже, в даному
випадку проїзний квиток не є товаром, продаж якого потребує
придбання відповідного торгового патенту, а відтак, відсутні
підстави для застосування до Державного територіально-галузевого
об'єднанням "Південно-західна залізниця", штрафних (фінансових)
санкцій, передбачених статтею 8 Закону України "Про патентування
деяких видів підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
.
З огляду на зазначене, попередні судові інстанції, вірно
застосували приписи чинного законодавства, що регулює спірні
правовідносини у відповідності до встановлених обставин справи, а
відтак у касаційної інстанції немає підстав для скасування
ухвалених у справі судових рішень. Доводи викладені в касаційній
скарзі з цих же підстав, видаються не переконливими.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2004 року
та постанову Київського апеляційного господарського суду від
14.02.2005 року у справі N 28/349 - залишити без змін.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі міста Києва - залишити без задоволення.