ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.06.2005 Справа N 25/374-25/264
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 04.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Усенко Є.А.
суддів: Бакуліної С.В., Глос О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
касаційної скарги Державної податкової інспекції у Оболонському
районі м. Києва
на постанову від 22.02.2005 року Київського апеляційного
господарського суду
у справі N 25/374-25/264 господарського суду міста Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Петрівка-Центр"
до ДПІ у Оболонському районі м. Києва
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача:
Атанасов Н.Г. (довіреність від 16.06.2005 р. N 101);
Приходько М.М. (довіреність від 03.06.2005 р. N 90)
від відповідача:
Медвецька Г.І. (довіреність від 14.04.2005 р. N 3136/9/10-12)
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Морозов С.М.)
від 07.12.2004 року, залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Мартюк А.І.,
судді - Алданова С.О., Мачульський Г.М.) від 22.02.2005 року, по
справі N 25/374-25/264 позовні вимоги задоволено; визнано
недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі
м. Києва N 372304/0-644/10-7444 від 29.07.2002 року; стягнуто з
відповідача на користь позивача 203,00 грн. судових витрат.
В касаційній скарзі ДПІ у Оболонському районі м. Києва
просить скасувати ухвалені по справі судові акти повністю та
прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог
"Петрівка-Центр" відмовити, посилаючись на порушення норм
матеріального права, а саме: ст. 30 Земельного кодексу України
( 561-12 ) (561-12)
від 13.03.1992 року N 2196-XII ( 2196-12 ) (2196-12)
.
У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує
викладені в ній доводи.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника
відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на
касаційну скаргу представників позивача, перевіривши повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Податковим повідомленням-рішенням Державної податкової
інспекції у Оболонському районі м. Києва N 372304/0-644/10-7444
від 29.07.2002 року позивачу визначено суму податкового
зобов'язання по податку за землю в розмірі 80 852,61 грн. та
застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 40 766,30 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі
акту N 1346/10/23-403 від 23.07.2002 року про результати перевірки
дотримання вимог законодавства про оподаткування за період з
01.01.1999 року по 01.04.2002 року.
В пункті 2.6 акта перевірки зазначено, що позивачу належить
майновий комплекс, а саме: нежилий будинок площею 13 718,9 кв. м.
в м. Києві по вул. Червоних козаків, 6. Згідно технічного звіту
земельно-кадастрової інвентаризації земельної ділянки позивачу
встановлений розмір земельної ділянки, що складає 0,68 га.
Відповідно до ст. 30 Земельного кодексу України N 561-XII
( 561-12 ) (561-12)
від 18.12.1990 року та ст. 120 Земельного кодексу
України N 2768-III ( 2768-14 ) (2768-14)
від 25.10.2001 року при передачі
підприємствам, установам і організаціям будівель та споруд іншим
підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до
них переходить право користування земельною ділянкою, на якій
знаходяться зазначені будівлі і споруди.
Відповідач в акті документальної перевірки робить висновок
про необхідність донарахування позивачеві земельного податку в
розмірі 80852,61 грн., оскільки він, в порушення вимог
законодавства, в 1999-2001 роках до податкового органу не подавав
відповідних розрахунків та не сплачував земельний податок.
Судами встановлено, що позивачу належить майновий комплекс, а
саме: нежилий будинок площею 13 718,9 кв. м. в м. Києві по
Московському проспекту, 6 (колишній проспект Червоних Козаків),
згідно Свідоцтва про право власності на майновий комплекс,
виданого 12.08.1999 року Київською міською державною
адміністрацією (т.1 а.с.104). Право власності на зазначений
майновий комплекс було передано до статутного фонду позивача одним
із його учасників (засновників), а саме - ВАТ "Промзв'язок".
Згідно із ст. 2 Закону України "Про плату за землю" від
03.07.1992 року N 2535-XII ( 2535-12 ) (2535-12)
в редакції Закону України
від 19.09.1996 року N 378/96-ВР ( 378/96-ВР ) (378/96-ВР)
(із змінами та
доповненнями) використання землі в Україні є платним. Плата за
землю справляється у вигляді земельного податку або орендної
плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та
землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди
про розподіл продукції, сплачують земельний податок.
Згідно частин 3 та 4 Земельного кодексу України N 561-XII
( 561-12 ) (561-12)
від 18.12.1990 року при передачі підприємствами,
установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам,
установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить
право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться
зазначені будівлі та споруди; право власності або право
користування земельною ділянкою у перелічених випадках
посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог
статті 23 цього Кодексу.
Право власності або право постійного користування землею
посвідчується державними актами, які видаються і реєструються
сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних
депутатів (ч. 1 ст. 23 вищенаведеного Кодексу ( 561-12 ) (561-12)
).
Згідно договору оренди земельної ділянки від 20.11.2001 року,
укладеного позивачем із Київською міською Радою, до позивача
перейшло право користування земельною ділянкою, площею 0,6847 га
(т.1 а.с.101).
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
підставою для нарахування земельного податку є дані
державного земельного кадастру, який згідно з п. 2 Положення про
порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 року N 15
( 15-93-п ) (15-93-п)
(із змінами та доповненнями), включає дані реєстрації
права власності, права користування землею та договорів на оренду
землі, обліку кількості та якості земель, бонітування ґрунтів,
зонування територій населених пунктів, економічної та грошової
оцінки земель.
Позивачем надано довідку N 07-05/14646 від 29.07.2003 року
(т.1 а.с.208), яка видана Головним управлінням земельних ресурсів
Київської міської державної адміністрації, зі змісту якої
вбачається, що 31.01.2002 року за ТОВ "Петрівка-Центр" в
земельному кадастрі за N 78-6-00040 зареєстрована земельна ділянка
(кадастровий N 78:142:0012, площа 6847 - кв. м.) за адресою:
м. Київ, проспект Червоних козаків,6; підстава - договір оренди
земельної ділянки, який укладено Київською міською Радою і ТОВ
"Петрівка-Центр".
Колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що
обов'язок щодо сплати земельного податку виник у позивача з
31.01.2002 року, тобто з дати внесення даних про земельну ділянку
до земельного кадастру.
Із доданих до матеріалів справи документів вбачається, що до
моменту передачі до Статутного фонду позивача адміністративного
корпусу у власності ВАТ "Промзв'язок" знаходився цілісний майновий
комплекс, що складався із декількох нежитлових будівель, що були
розташовані на земельній ділянці загальною площею більше 4 га,
якою користувався ВАТ "Промзв'язок".
Судами встановлений той факт, що до моменту внесення даних до
земельного кадастру про земельну ділянку площею 0,68 га, що
перейшла в оренду до позивача, сплату податку за землю за всю
земельну ділянку площею більше ніж 4 (чотири) га, включаючи і
період з 1998 року по 2001 рік, здійснювало ВАТ "Промзв'язок", як
фактичний землекористувач всієї земельної ділянки, площею більше
ніж 4 (чотири) га, що знаходилась за адресою: м. Київ, проспект
Червоних козаків, 6 (на даний час - Московський проспект, 6)
(т.2 а.с.64-153). Жодних звернень і зауважень від ДПІ у
Оболонському районі м. Києва до ВАТ "Промзв'язок" з приводу
неправильного визначення ним ставок і розміру земельного податку,
який сплачувався ВАТ "Промзв'язок" за зазначену земельну ділянку
площею більше ніж 4 (чотири) га, до ВАТ "Промзв'язок" не
надходило.
Отже, вірним є і те, що до 31.01.2002 року саме ВАТ
"Промзв'язок" було законним землекористувачем всієї земельної
ділянки, площею більше ніж 4 (чотири) га, що знаходилась за
адресою: м. Київ, проспект Червоних козаків, 6.
Враховуючи наведене, постанова Київського апеляційного
господарського суду є такою, що відповідає вимогам чинного
законодавства та фактичним обставинам справи, а касаційна скарга
не підлягає задоволенню, оскільки ґрунтується на довільному та
неправильному тлумаченні положень чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9,
ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у Оболонському районі м. Києва від
21.03.2005 року N 2207/9/10-12 на постанову Київського
апеляційного господарського суду від 22.02.2005 року у справі
N 25/374-25/264 залишити без задоволення, а постанову Київського
апеляційного господарського суду від 22.02.2005 року у справі
N 25/374-25/264 - без змін.