ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.06.2005 Справа N 11/36
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 08.09.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...]
розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства
"Дніпропетровського науково-виробничого комплексу
"Електровозобудування"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 12.04.2005 року
у справі за позовом ВАТ "Нижньодніпровський трубопрокатний
завод"
до Державного підприємства "Дніпропетровського
науково-виробничого комплексу "Електровозобудування"
про стягнення коштів
В С Т А Н О В И В:
у грудні 2004 р. ВАТ "Нижньодніпровський трубопрокатний
завод" звернулось до суду з позовом про стягнення з
ДП "Дніпровський науково-виробничий комплекс "Електровоз
будування" 38932,94 грн.
Позивач зазначив, що рішенням господарського суду
Дніпропетровської області від 05.11.2002 р. з відповідача стягнуто
135866,89 грн. заборгованості за поставлену продукцію відповідно
до умов договору від 26.01.1999 р., 31477,81 грн. на відшкодування
втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції та 2009,88 грн.
річних.
Проте, з вини відповідача рішення суду не виконано, борг не
погашено, а тому позивач просив стягнути на його користь
29888,29 грн. на відшкодування втрат від знецінення коштів
внаслідок інфляції за період з 01.09.2002 р. по 31.11.2004 р. та
9044,65 грн. річних.
Рішенням господарського суджу Дніпропетровської області від
27.01.2005 р. позов задоволено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 12.04.2005 р. рішення суду першої інстанції залишено без
змін, а апеляційна скарга відповідача - без задоволення.
У касаційній скарзі відповідач посилається на неправомірність
стягнення з нього додаткових сум, окрім тих, що визначені рішенням
господарського суду, і просить постановлені у справі судові
рішення скасувати та постановити нове рішення про відмову у
позові.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи скарги, судова колегія не вбачає підстав для її
задоволення, виходячи з наступного.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
05.11.2002 р. з відповідача стягнуто 135855,89 грн. заборгованості
за поставлену продукцію згідно умов договору N 730990189 від
26.01.1999 р., яке на час пред'явлення позову не виконано,
заборгованість перед позивачем не погашена.
Відповідно до ст. 598 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання
припиняється частково або у повному обсязі на підставах,
встановлених договором або законом.
Передбачених главою 50 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
підстав для
припинення зобов'язань відповідача по договору N 730990189 від
26.01.1999 р. немає, судове рішення щодо розгляду спору сторін по
цьому договору стосується прав і обов'язків сторін на час розгляду
спору і не припиняє зобов'язання відповідача по договору на
майбутнє, а тому, за таких обставин, та враховуючи, що часткові
платежі здійснені у не у розрахунковий період і не свідчать про
платежі по погашенню основної заборгованості, суд першої інстанції
і апеляційний суд правомірно постановили про задоволення позову і
підстав для скасування постановлених ними судових рішень з
наведених у касаційній скарзі мотивів судова колегія не вбачає.
Враховуючи наведене, Вищий господарський суд України,
керуючись ст.ст. 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
12.04.2005 року - без змін.