ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.06.2005 Справа N 11/192
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 18.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Усенко Є.А.
суддів: Бакуліної С.В., Глос О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
касаційної скарги Державної податкової інспекції у Печерському
районі м. Києва
на постанову від 23.02.2005 року Київського апеляційного
господарського суду
у справі N 11/192 господарського суду міста Києва
за позовом Дочірнього підприємства "Насіння України"
до ДПІ у Печерському районі м. Києва
про визнання недійсним розпорядження
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явились
від відповідача: Басалаєва А.В. (довіреність від
30.11.2004 р. N 14136/9/10-009)
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Євсіков О.О.)
від 30.11.2004 року, залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Мартюк А.І.,
судді - Дикунська С.Я., Мачульський Г.М.) від 23.02.2005 року, по
справі N 11/192 позов задоволено повністю; визнано недійсним
розпорядження ДПІ у Печерському районі м. Києва N 243 від
14.06.2002 року; стягнуто з відповідача на користь позивача судові
витрати в сумі 203,00 грн.
В касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі м. Києва просить
скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення,
яким відмовити в задоволенні позовних вимог ДП "Насіння України",
посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме:
пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника
відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши
повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної
оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія
суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами
тематичної документальної перевірки з питань достовірності
заявленого до відшкодування податку на додану вартість ДП "Насіння
України" за грудень 2001 року та на підставі Акту N 64/23-707 від
14.06.2002 року, ДПІ прийнято розпорядження N 243 від
14.06.2002 року, яким зменшено суму заявленого до відшкодування
ПДВ в розмірі 4 522 грн.
За результатами розгляду заперечень ДП "Насіння України" на
Акт N 64/23-707 від 14.06.2002 року, ДПІ та ДПА у м. Києві
прийнято рішення, якими скарги залишено без задоволення.
07.10.2004 року ДП "Насіння України" звернулось до
Господарського суду м. Києва з позовом до ДПІ про визнання
недійсним згаданого вище розпорядження. В обґрунтування своїх
вимог зазначило, що позивачем не порушено вимоги пп. 6.2.1 п. 6.2
ст. 6 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997 року
(далі Закон N 168/97), оскільки останнім експортовано зерно
еспарцету за межі митної території України на підставі контракту
N 9Д від 07.08.2001 року, вивезення товару підтверджено належно
оформленою вантажною митною декларацією N 10000/1/556526 від
13.12.2001 року. Крім цього, підтвердженням перетину товаром
митного кордону України є міжнародна транспортна накладна CMR
N 0305950 від 12.12.2001 року, в графі "вантаж одержано" якої
міститься відтиск печатки фірми "Медітерранеа семента срл" (Італія
м. Терамо) про отримання товару з зазначенням дати одержання,
тощо.
Позиція ДПІ полягає в тому, що пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлює,
що нульова ставка застосовується тільки до операцій з продажу
окремих товарів, а саме, товарів, які було дійсно вивезено за межі
митної території України та вивезення здійснено саме платником
податку.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про підставність й
обґрунтованість позовних вимог, а відтак задовольнив їх.
Так, на підставі пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податок за нульовою
ставкою обчислюється щодо операцій з продажу товарів, які було
вивезено (експортовано) платником податку за межі митної території
України.
Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником
податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення
(експортування) засвідчено належно оформленою митною вантажною
декларацією.
Судами встановлено, що вантажна митна декларація
N 10000/1/556526 від 13.12.2001 року відповідає вимогам Положення
про вантажну митну декларацію, яке затверджено Постановою Кабінету
Міністрів України N 574 ( 574-97-п ) (574-97-п)
від 09.06.1997 року,
Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, яку
затверджено наказом Державної митної служби України N 307
( z0443-97 ) (z0443-97)
від 09.07.1997 року та Порядку заповнення граф
вантажної митної декларації відповідно до митних режимів, який
затверджено наказом Державної митної служби України N 380
( z0469-98 ) (z0469-98)
від 30.06.1998 року. Крім цього, з наданої позивачем
міжнародної товарно-транспортної накладної CMR N 0305950 від
12.12.2001 року вбачається факт одержання вантажу 20.12.2001 року
фірмою "Медітерранеа семента срл" (Італія, м. Терамо), остання
також містить відтиск печатки інспектора Чопської митниці про
вивезення товару за межі митної території України 17.12.2001 року.
Колегія суддів погоджується з висновком попередніх судових
інстанцій про те, що законодавцем застосування нульової ставки ПДВ
при експорті товарів за межі митної території України не ставиться
в залежність від умов поставки товару за контрактом та Міжнародних
правил по тлумаченню термінів "Інкотермс", які полегшують ведення
міжнародної торгівлі.
Посилання на "Інкотермс" в договорі купівлі-продажу чітко
визначає відповідні обов'язки сторін та зменшує ризик юридичних
ускладнень.
Враховуючи наведене, постанова Київського апеляційного
господарського суду є такою, що відповідає вимогам чинного
законодавства та фактичним обставинам справи, а касаційна скарга
не підлягає задоволенню, оскільки ґрунтується на довільному та
неправильному тлумаченні положень чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9,
ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва від
23.03.2005 р. N 3907/9/10-309 на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 23.02.2005 року у справі N 11/192 залишити
без задоволення, а постанову Київського апеляційного
господарського суду від 23.02.2005 року у справі N 11/192 - без
змін.