ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.06.2005 Справа N 5/2430-2/225
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 31.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Кравчука Г.А.
суддів: Грейц К.В., Уліцького А.М.
розглянувши касаційну скаргу ДПІ у Франківському районі
м. Львова
на постанову від 23.02.2005 Львівського апеляційного
господарського суду
та на рішення від 27.10.2004
у справі N 5/2430-2/225 господарського суду Львівської
області
за позовом ТОВ "Сіріус-Техно"
до ДПІ у Франківському районі м. Львова
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
за участю представників сторін
від позивача: у засідання не прибули
від відповідача: у засідання не прибули
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 27.10.2004 господарського суду Львівської
області (суддя Зварич О.В.) задоволено позов ТОВ "Сіріус-Техно",
визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у
Франківському районі м. Львова від 27.03.2004 N 5563/10/23-2.
Постановою від 23.02.2005 Львівського апеляційного
господарського суду (колегія суддів у складі: Орищин Г.В. -
головуючий, Бобеляка О.М., Дубник О.П.) рішення суду першої
інстанції залишено без змін.
Ухвалою від 28.04.2005 Вищого господарського суду України
порушено касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача,
в якій заявлені вимоги про скасування рішення і постанови у справі
як таких, що не відповідають вимогам процесуального та
матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача Уліцького А.М., перевіривши
матеріали справи, Вищий господарський суд України вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За результатами проведеної ДПІ у Франківському районі
м. Львова планової документальної перевірки дотримання ТОВ
"Сіріус-Техно" вимог податкового та валютного законодавства за
період з 01.01.2000 до 01.10.2002 складено акт
N 154/23-2/239/30649706 від 25.03.2003, яким встановлено порушення
позивачем п. 4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, в результаті чого ним завищено суму
податкового кредиту на суму 10888 грн., в тому числі за квітень
2001 року на 6128 грн. та за квітень 2002 року на 4760 грн.;
порушення пп. 7.2.1, 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону:
віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість
в сумі 46670 грн. по неналежно оформлених податкових накладних.
ДПІ у Франківському районі м. Львова прийнято податкове
повідомлення-рішення N 5563/10/23-2 від 27.03.2004, яким позивачу
визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану
вартість в сумі 86262 грн., у тому числі 57508 грн. основного
платежу та 28754 грн. штрафних санкцій.
Суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору
керувались п. 4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, згідно з яким у разі, коли після поставки
товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми
компенсації за поставку товарів (робіт, послуг), включаючи
перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права
власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням
боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством
України, податок, нарахований у зв'язку з такою поставкою,
перераховується відповідно до зміни бази оподаткування. При цьому
продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно
нарахованого податку, а покупець, відповідно, збільшує суму
податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого
була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотньому порядку
відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні
суми компенсації продавцю. Правила, визначені цим пунктом,
застосовуються також при збільшенні суми валових витрат або
валового доходу платника цього податку внаслідок проведення
процедур врегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості
відповідно до положень статті 12 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
чи визнання боргу покупця
безнадійним з інших причин, визначених законом.
При цьому суди встановили обставини включення залишку боргу
перед МП "Скорпіон" в сумі 52639,2 грн. в оподаткування прибутку в
червні та у серпні 2000 року.
Доводи відповідача щодо обставин, які свідчать про наявність
безповоротної (поворотної) фінансової допомоги, відсутність
підстав для віднесення до валових витрат у II кв. 2001 р. операцій
з ПП "Техрезерв", належної правової оцінки при розгляді справи не
отримали і були відхилені без визначення правомірності валових
витрат позивача при заборгованості перед особами, які знято з
податкового обліку: ПП "Олет-2000" або боржник у судовій процедурі
банкрутства - МП "Скорпіон".
Проте висновок судів у цій частині ґрунтується на наявності у
позивача зобов'язання перед кредиторами, за яким строк позовної
давності не закінчився.
Касатор, посилаючись на п. 1.23 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
доводив, що заборгованість позивача є безповоротною
фінансовою допомогою.
Такі доводи є безпідставними, оскільки судами не встановлено
обставин укладання договорів на безкомпенсаційних засадах,
встановлено існування заборгованості, а підстав визнати борг
безнадійним згідно зі ст. 12 цього ж Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
відповідач не довів.
Не доведено відповідачем обставин відмови кредиторів від
стягнення з позивача заборгованості у період дії строку позовної
давності або визнання угод з кредиторами недійсними.
За недоведеністю обставин безнадійної заборгованості з боку
кредиторів або визнання угод недійсними відповідач не мав підстав
виключати валові витрати позивача згідно зі ст. 3, 11 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Зважаючи на викладене, судова колегія не вбачає підстав для
скасування постанови суду апеляційної інстанції у справі та
задоволення касаційної скарги.
Керуючись, ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
23.02.2005 у справі N 5/2430-2/225 залишити без змін, а касаційну
скаргу без задоволення.