ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.06.2005 Справа N 5/1240-23/141
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кравчука Г.А.,
суддів : Грейц К.В., Мачульського Г.М.,
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції
судовому засіданні у Галицькому р-ні м. Львова
касаційну скаргу
на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 07.10.2004 р.
у справі № 5/1240-23/141
господарського суду Львівської області
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності
–фізичної особи Дрівко Наталії
Петрівни
до Державної податкової інспекції
у Галицькому р-ні м. Львова
Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
в судовому засіданні взяли участь представники :
позивача: —не з'явились;
відповідача: —не з'явились;
В С Т А Н О В И В:
У травні 2004 р. суб'єкт підприємницької діяльності –фізична
особа Дрівко Наталія Петрівна (далі –Підприємець) звернувся до
господарського суду Львівської області з позовом до Державної
податкової інспекції у Галицькому р-ні м. Львова (далі
–Інспекція) про визнання недійсними податкових повідомлень-
рішень № 1641710/04-17-1/2679808661 від 29.01.2004 р. та №
1641711/04-17-1/2679808661 від 29.01.2004 р., якими йому
визначено суми податкових зобов'язань у розмірі, відповідно,
13 153,00 грн. та 31,25 грн. за платежем “Фінансова санкція”.
Позовні вимоги Підприємець обґрунтовував тим, що Інспекція
здійснила його перевірку щодо контролю за здійсненням
розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового
обігу з порушенням норм Указу Президента України “Про деякі
заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” ( 817/98 ) (817/98)
,
податкові повідомлення-рішення, які є предметом спору, прийняті
з порушенням норм Законів України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
та “Про систему оподаткування”
( 1251-12 ) (1251-12)
.
Рішенням господарського суду Львівської області від
01.07.2004 р. (суддя Поліщук В.Ю.) позовні вимоги Підприємця
задоволено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
07.10.2004 р. (колегія суддів: Юрченко Я.О., Процик Т.С.,
Галушко Н.А.) рішення господарського суду Львівської області від
01.07.2004 р. залишено без змін.
Вказані судові акти мотивовані тим, що Інспекція при прийнятті
податкових повідомлень-рішень, які є предметом спору,
неправомірно застосувала процедуру, передбачену Законом України
“Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, оскільки
штрафні санкції, встановлені Законом України “Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, не є
податковим зобов'язанням. При цьому господарський суд першої
інстанції встановив, що правопорушення, за які Інспекцією
застосовано до Підприємця штрафні санкції, зазначені в
податкових повідомленнях-рішеннях № 1641710/04-17-1/2679808661
від 29.01.2004 р. та № 1641711/04-17-1/2679808661 від
29.01.2004 р., дійсно були допущені останнім.
Інспекція звернулась до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 07.10.2004 р., в якій просить зазначену
постанову і рішення господарського суду Львівської області від
01.07.2004 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити
Підприємству у задоволенні позовних вимог. Касаційна скарга
мотивована тим, що господарські суди попередніх інстанцій,
вирішуючи спір, порушили пп. 1, 10, 12 та 13 частини першої ст.
3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Підприємець не скористався правом, наданим ст. 111-2 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, та відзив на касаційну скаргу не надіслав, що не
перешкоджає перегляду постанови апеляційного господарського
суду, що оскаржується.
У зв'язку з відпусткою судді Кривди Д.С. за розпорядженням
заступника Голови Вищого господарського суду України від
14.06.2005 р. справа розглядається Вищим господарським судом
України у складі колегії суддів Кравчука Г.А. –головуючого,
Грейц К.В. та Мачульського Г.М.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та
доводи Інспекції, викладені у касаційній скарзі, перевіривши
правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини
справи, застосування господарськими судами апеляційної та першої
інстанцій норм матеріального та процесуального права при
прийнятті ними рішень, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що касаційна скарга Інспекції підлягає
частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Відповідно до п. 2.6 Порядку направлення органами державної
податкової служби України податкових повідомлень платникам
податків, затвердженого наказом Державної податкової
адміністрації України від 21.06.2001 р. № 253 ( z0567-01 ) (z0567-01)
(у
редакції наказу Державної податкової адміністрації України від
27.05.2003 р. № 247) податкове повідомлення-рішення –це рішення
керівника податкового органу (його заступника) щодо виявленого
завищення бюджетного відшкодування, а також обов'язку платника
податків, зокрема, сплатити суми застосованих штрафних
(фінансових) санкцій (у тому числі пеню за порушення у сфері
зовнішньоекономічної діяльності) за порушення податкового
законодавства та інших нормативно-правових актів, що приймаються
за результатами перевірок платника податків (у т. ч.
камеральних).
З наведеного визначення випливає, що керівники (їх заступники)
податкового органу мають право приймати податкові повідомлення-
рішення щодо обов'язку платника податку сплатити суму
застосованих штрафних (фінансових) санкцій за порушення не лише
податкового законодавства, а і інших нормативно-правових актів.
Відповідно, прийняття керівниками (їх заступниками) податкового
повідомлення-рішення за порушення платником податку (у даному
випадку –Підприємцем) норм Закону України “Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
є правомірним.
Проте колегія суддів Вищого господарського суду України
погоджується з висновком господарських судів попередніх
інстанцій про те, що визначення у податкових повідомленнях-
рішеннях, які є предметом спору, штрафних санкцій Підприємцю на
підставі норм Закону України “Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
як податкового зобов'язання дійсно є
порушенням Закону України “Про порядок погашення зобов’язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, враховуючи таке.
У преамбулі вказаного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
зазначено, що цей Закон
( 2181-14 ) (2181-14)
є спеціальним законом з питань оподаткування, який
установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних
осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків
і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове
державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове
державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та
штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків
контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері
зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру
оскарження дій органів стягнення.
Відповідно до п. 1.2 ст. 1 зазначеного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
податкове зобов'язання – зобов'язання платника податків сплатити
до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів
у порядку та у строки, визначені цим Законом ( 2181-14 ) (2181-14)
або
іншими законами України, а згідно з п. 1.5 ст. 1 цього ж Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
–штрафна санкція (штраф) –плата у фіксованій сумі
або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без
урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з
платника податків у зв'язку з порушенням ним правил
оподаткування, визначених відповідними законами.
Враховуючи зміст преамбули, пп. 1.2 та 1.5 ст. 1 Закону України
“Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, колегія
суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку,
що вказаний Закон ( 2181-14 ) (2181-14)
передбачає визначення як податкове
зобов'язання лише зобов'язання щодо сплати платником податків
сум коштів у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування.
Штрафні санкції, нараховані Підприємцю на підставі норм “Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
не є
податковим зобов'язанням в розумінні п. 1.2 ст. 1 Закону України
“Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України
зазначає, що у випадку, коли податковим повідомленням-рішенням
платнику податку визначено як податкове зобов'язання суми, які
не є податковим зобов'язанням, таке податкове повідомлення-
рішення підлягає визнанню недійсним лише в частині визначення
таких сум як податкового зобов'язання (за умови, що такі суми
були визначені (нараховані) у відповідності з вимогами
законодавства).
У даній справі має місце саме такий випадок, оскільки місцевим
господарським судом встановлено, що правопорушення, за які
Інспекцією застосовано до Підприємця штрафні санкції, зазначені
в податкових повідомленнях-рішеннях № 1641710/04-17-1/2679808661
від 29.01.2004 р. та № 1641711/04-17-1/2679808661 від
29.01.2004 р., дійсно були допущені останнім. Відповідно,
враховуючи, що господарські суди попередніх інстанцій встановили
всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору, та
дослідили докази по справі, однак неправильно застосували норми
матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду
вважає за можливе прийняте нове рішення, яким позовні вимоги
Підприємця задовольнити частково та визнати недійсними податкові
повідомлення-рішення, які є предметом спору, в частині
визначення штрафних (фінансових) санкцій як податкового
зобов'язання.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 та 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому р-
ні м. Львова на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 07.10.2004 р. у справі № 5/1240-23/141
господарського суду Львівської області задовольнити частково.
Рішення господарського суду Львівської області від 01.07.2004 р.
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
07.10.2004 р. у справі № 5/1240-23/141 скасувати.
Прийняти нове рішення.
Позовні вимоги суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної
особи Дрівко Наталії Петрівни задовольнити частково.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної
податкової інспекції у Галицькому р-ні м. Львова № 1641710/04-17-
1/2679808661 від 29.01.2004 р. в частині визначення штрафної
(фінансової) санкції у розмірі 13 153,00 грн. як податкового
зобов'язання суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи
Дрівко Наталії Петрівни.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної
податкової інспекції у Галицькому р-ні м. Львова № 1641711/04-17-
1/2679808661 від 29.01.2004 р. в частині визначення штрафної
(фінансової) санкції у розмірі 31,25 грн. як податкового
зобов'язання суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи
Дрівко Наталії Петрівни.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державної податкової інспекції у Галицькому р-ні м.
Львова (код ЄДРПОУ 20801110) на користь суб'єкта підприємницької
діяльності –фізичної особи Дрівко Наталії Петрівни
(ідентифікаційний номер 26799808661) 42,50 грн. державного мита
та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу.
Головуючий Г.А. Кравчук
Судді К.В. Грейц
Г.М. Мачульський