ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.06.2005 Справа N 49/21-04
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 25.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Михайлюка М.В., Невдашенко Л.П., Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Акціонерної компанії "Харківобленерго"
на постанову від 21.03.2005 р. Харківського апеляційного
господарського суду
у справі N 49/21-04 господарського суду Харківської області
за позовом ЗАТ "Будіндсервіс"
до АК "Харківобленерго"
ВАТ "ДЕК "Центренерго" в особі відособленого структурного
підрозділу Зміївської ТЕЦ
про стягнення 1506,56 грн.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явились
відповідача 1 - Корякін М.І.
відповідача 2 - Чебаненко В.Л.
Рішенням господарського суду Харківської області від
08.12.2004 р. (суддя Кононова О.В.) позовні вимоги ЗАТ
"Будіндсервіс" задоволені повністю. Стягнуто з АК
"Харківобленерго" на користь ЗАТ "Будіндсервіс" 1506,56 грн.
переплати по ЕКС, 51,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат
на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В задоволенні позовних вимог щодо ВАТ "Державна енергогенеруюча
компанія "Центренерго" в особі Зміївської ТЕЦ відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
21.03.2005 р. рішення господарського суду від 08.12.2004 р.
залишено без змін.
Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач - АК
"Харківобленерго", звернувся до Вищого господарського суду України
з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, посилаючись на
те, що вона є необґрунтованою та прийнята з порушенням норм
матеріального і процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги та
правильність застосування норм матеріального і процесуального
права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановили та зазначили попередні судові інстанції позивач
просив суд стягнути з 1-го відповідача переплату по екологічній
складовій згідно договору N 4-422К користування електричною
енергією від 11.11.1999 р. в сумі 1506,56 грн. та обґрунтовував це
тим, що з 01.014.2002 р. на особовому рахунку позивача утворилася
переплата по екологічній складовій тарифу, яка не повинна
нараховуватися відповідно постанови НКРЕ N 1287 ( v1287227-01 ) (v1287227-01)
від 28.12.2001 р.
У відповідності з договором та його умовами на користування
електричною енергією від 11.11.1999 р. N 4-422К позивач одержував
від енергопостачальної компанії - АК "Харківобленерго"
електроенергію за регульованим тарифом. Згідно розпорядження КМУ
N 117-р ( 117-93-р ) (117-93-р)
від 22.02.93 р. та наказу Міністерства
енергетики України від 18.11.98 р. N 221 ( z0112-99 ) (z0112-99)
"Про
затвердження Положення про порядок збору та використання коштів
екологічної складової тарифу на електроенергію для фінансування
екологічних об'єктів Зміївської ТЕС" була введена екологічна
складова тарифу на електроенергію (ЕКС). Платіжним дорученням N 7
від 26.10.2001 р. позивачем на розрахунковий рахунок зі
спеціальним режимом використання АК "Харківобленерго" були
перераховані грошові кошти в розмірі 1375,00 грн. з призначенням
платежу "Оплата за ЕКС за жовтень 2001 р. згідно договору N 4-422К
від 11.11.1999 р.", платіжним дорученням N 19 від 30.11.2001 р.
позивачем на розрахунковий рахунок зі спеціальним режимом
використання АК "Харківобленерго" були перераховані грошові кошти
в розмірі 300,00 грн. з призначенням платежу "Передплата за ЕКС за
грудень 2001 р. згідно договору N 4-422К від 11.11.1999 р.", та
платіжним дорученням N 26 від 29.12.2001 р. позивачем на
розрахунковий рахунок зі спеціальним режимом використання АК
"Харківобленерго" були перераховані грошові кошти в розмірі
700,00 грн. з призначенням платежу "Оплата за ЕКС за грудень
2001 р. згідно договору N 4-422К від 11.11.1999 р.". Всього по
вказаним платіжним дорученням позивачем було перераховано кошти в
сумі 2375,00 грн.
Згідно з рахунками, виставленими 1-м відповідачем позивачу,
нарахована до сплати за екологічну складову електроенергії за
період жовтень-грудень 2001 року сума 903,18 грн., а також
зроблений перерахунок на суму 15,26 грн.
Платіжним дорученням N 29 від 04.01.2002 р. позивачем на
розрахунковий рахунок зі спеціальним режимом використання АК
"Харківобленерго" були перераховані грошові кошти в розмірі
50,00 грн. з призначенням платежу "Передплата за ЕКС за січень
2002 р. згідно договору N 4-422К від 11.11.1999 р.".
Постановою НКРЕУ N 1287 ( v1287227-01 ) (v1287227-01)
від 28.12.01 р.
нарахування по ЕКС з 1 січня 2002 р. були відмінені, у зв'язку з
чим у позивача виникла передплата в сумі 1506,56 по ЕКС, що
підлягає стягненню та є предметом даного спору.
Згідно п.п. 2, 4 Положення "Про проведення розрахунків за
електричну енергію", затвердженого Постановою КМУ від
19.07.2000 р. N 1136 ( 1136-2000-п ) (1136-2000-п)
, Постанови НКРЕУ від
27.07.2000 р. N 790 ( v0790227-00 ) (v0790227-00)
"Про алгоритм перерахування
коштів на розподільчі рахунки" перерахування грошових коштів, що
надійшли на розподільчий рахунок зі спеціальним режимом
використання електропостачальника з призначенням платежу "Оплата
ЕКС" здійснюється АК "Харківобленерго", яке повинно було
перерахувати грошові кошти, які надходили від споживачів, як
екологічна складова тарифу за електроенергію, у цільовий
екологічний фонд "Екологічна реконструкція Зміївської ТЕС", який
був створений з метою якісного виконання державної програми, щодо
поліпшення екологічного стану навколишнього середовища і не був
власністю Зміївської ТЕС ВАТ "Центренерго". Ці кошти надходили в
створений екологічний фонд, згідно з платіжними документами, без
зазначення споживача, у цих платіжних документах зазначалася
тільки загальна сума, яка накопичувалася за деякий період. Тому,
які саме кошти були перераховані у екологічний фонд визначити 2-му
відповідачу було неможливо.
Як видно з матеріалів справи, взаємовідносини відбувались між
позивачем і АК "Харківобленерго", що підтверджується укладеним
договором N 4-422К від 11.11.1999 р.
Спірні кошти нараховувались на розрахунковий рахунок 1-го
відповідача, що підтверджується платіжними дорученнями N 7 від
26.10.2001 р., N 19 від 30.11.2001 р., N 26 від 29.12.2001 р.,
N 29 від 04.01.2002 р.
Враховуючи те, що 1-й відповідач своїм актом звірки
розрахунків за електроенергію від 05.09.2003 р. та листами
N 02-35/126/1 від 18.02.2002 р., N 02-35/503-1 від 19.06.2002 р.
сам підтвердив позивачу, що кошти вказані в позовній заяві є
переплатою, тому він саме й повинен був їх повернути. Якщо 1-й
відповідач, в подальшому доведе факт переплати, та підтвердить це
необхідними документами, то він може звернутися до господарського
суду з позовом про стягнення цих коштів з цільового екологічного
фонду.
Однак, згідно акту перевірки від 14.02.2002 р. Харківським
територіальним представництвом НКРЕ України щодо нарахування та
сплати екологічної складової тарифу за період 1999-2001 р.
документальна заборгованість АК "Харківобленерго" по ЕКС станом на
01.01.2002 р. була 23554 тис. грн.
Таким чином, Зміївська ТЕС - енергогенеруюча компанія
відпускала електроенергію енергопостачальнику АК
"Харківобленерго", а останній, в свою чергу, уклавши договір з
позивачем, отримував від нього оплату, яка банком розподілялася
Зміївською ТЕС і АК "Харківобленерго". 1-й відповідач, за вимогами
договору про постачання електроенергії повинен був довести до
відома позивача про те, що пройшли зміни в законодавстві, якими
було змінено умови оплати по договору, а саме з 01.01.2002 р.
нарахування по екологічній складовій не проводяться.
Апеляційний господарський суд також зазначив, що оскільки між
позивачем та 2-м відповідачем, а також між 2-м відповідачем та 1-м
відповідачем відсутні договори та акти цивільного законодавства,
які б встановлювали обов'язки по сплаті та поверненню коштів по
екологічній складовій тарифу на електроенергію, у суду першої
інстанції не було підстав для стягнення цих коштів із Зміївської
ТЕС ВАТ "Центренерго" та були всі підстави для стягнення
з 1-го відповідача на користь позивача переплати по ЕКС в сумі
1506,56 грн.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського
суду України також вважає, що рішення господарського суду
Харківської області та постанова Харківського апеляційного
господарського суду є обґрунтованими і відповідають чинному
законодавству, тому підстав для їх скасування не вбачається.
Щодо доводів касаційної скарги, то вони спростовуються
вищенаведеними мотивами, а крім того, згідно ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
їх.
Касаційна інстанція лише на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої
та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального
права.
За таких обставин касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
21.03.2005 р. у справі N 49/21-04 залишити без змін, а касаційну
скаргу - без задоволення.