ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.06.2005 Справа N 29/369
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 11.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. - головуючого, Костенко Т.Ф., Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали касаційної скарги СДПІ у м. Києві по
роботі з ВПП
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
01.02.2005
у справі господарського суду м. Києва
за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії
"Київенерго"
до СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Мельник Е.О. - дов. N Д07/5195 від 21.07.04
Пляшечник О.Г. - дов. N Д07/8706 від 05.12.04
від відповідача: Кондратьєва Ю.О. - дов. N 283/9/10-1200 від
03.03.05
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 05.10.2004 господарського суду м. Києва
задоволено позовні вимоги щодо визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від
14.07.2004 за N 0000281604/0, яким позивачу визначено податкове
зобов'язання з орендної плати за землю в сумі 145 633,00 грн.
Постановою від 01.02.2005 Київського апеляційного
господарського суду рішення від 05.10.2004 господарського суду
м. Києва залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що вичерпний перелік податків
і зборів (обов'язкових платежів) визначено у статтях 14 та 15
Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
.
Даними статтями орендна плата не передбачена як один із видів
податків або зборів. Тому обов'язок орендаря зі сплати орендної
плати за договором оренди та відповідно до Законів України "Про
плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
, "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
не
відноситься до категорії податкового зобов'язання.
Не погоджуючись з судовими рішеннями СДПІ у м. Києві по
роботі з ВПП звернулась з касаційною скаргою до Вищого
господарського суду України і просить їх скасувати, мотивуючи тим,
що судами невірно застосовані норми матеріального права, зокрема
п. 8 ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
; ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу
в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
використання землі в Україні є платним. Поняття плати
за землю включає в себе як земельний податок так і орендну плату.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.
Предметом даного спору є податкове повідомлення-рішення СДПІ
у м. Києві по роботі з великими платниками податків N 0000281604/0
від 14.07.2004, яким позивачу визначено суму податкового
зобов'язання з орендної плати у розмірі 145633,00 грн.
09.09.1997 Київською міською державною адміністрацією
прийнято розпорядження N 1384 "Про надання державній акціонерній
енергопостачальній компанії "Київенерго" земельних ділянок для
будівництва з подальшою експлуатацією фізкультурно-оздоровчого
комплексу на вул. Набережно-Хрещатицькій, 13-15 у Подільському
районі м. Києва, згідно з яким ДАЕК "Київенерго" надана земельна
ділянка загальною площею 0,47 га на вул. Набережно-Хрещатицькій,
13-15 з них: 0,39 га в тимчасове довгострокове користування на
умовах оренди строком на 25 років; 0,08 га в тимчасове
довгострокове користування строком на 3 роки.
На виконання зазначеного розпорядження КМДА 15.01.1999
позивачем та Київською міською державною адміністрацією укладений
договір, за умовами якого позивач прийняв в користування строком
на 25 років земельну ділянку загальною площею 0,2874 га, в
т.ч. під громадською забудовою - 0,3874 га за адресою м. Київ,
вул. Набережно-Хрещатицька, 13-15.
За умовами договору плата за землю вноситься
землекористувачем згідно Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
у вигляді орендної плати у розмірі двох відсотків у
рік від грошової оцінки земельної ділянки, що орендується.
Рішенням Київської міської ради від 29.06.2000 за N 200/921
( ra0200023-00 ) (ra0200023-00)
"Про внесення змін до рішень Київської міської
ради" від 27.04.2000 за N 104/825 "Про затвердження грошової
оцінки земель м. Києва" та від 10.07.1997 за N 216 "Про плату за
землю в м. Києві" на землі, на яких розташовані адміністративні
будівлі, виробничі бази, включаючи мережі електро- і
теплопостачання, теплопункти, бойлерні, котельні, ТЕЦи, АК
"Київенерго" надана пільга щодо плати за землю на 99,9% за рахунок
коштів, що зараховуються до бюджету м. Києва, за умови спрямування
вивільнених від земельного податку коштів на реконструкцію і
капітальний ремонт основного і допоміжного обладнання та тепло- і
електромереж, крім випадків, передбачених у частині п'ятій цього
пункту (надання зазначених земельних ділянок в оренду іншим
особам).
Рішенням Київської міської ради N 162/1596 ( ra_162023-01 ) (ra_162023-01)
від 20.12.2001 "Про бюджет м. Києва на 2002 рік" з метою
оздоровлення фінансового стану підприємств, установ і організацій
комунальної власності територіальної громади міста Києва надана
пільга зі сплати земельного податку в 2002 році, за винятком площ,
що здаються в оренду іншим організаціям, в розмірі 99 відсотків
згідно з додатком N 5 (п. 19 АЕК "Київенерго").
Згідно довідки про орендну плату за землю N 131 від
21.08.1998 (кадастровий номер земельної ділянки 853117), місце
розташування вул. Набережно-Хрещатинська, 13-15 в Подільському
районі м. Києва, площею 2874 кв. м, розмір орендної плати складає
2% від грошової оцінки.
Актом перевірки встановлений факт переплати земельного
податку.
Статтею 2 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
встановлено, що використання землі в Україні є платним. Власники
землі та землекористувачі щорічно сплачують плату за землю у
вигляді земельного податку або орендної плати, що визначаються
залежно від якості та місцеположення земельної ділянки, виходячи з
кадастрової оцінки земель. Орендар сплачує за землю орендну плату,
розмір якої встановлюється за угодою сторін у договорі оренди.
Платежі за землю надходять до бюджетів сільських, селищних,
міських Рад народних депутатів, на території яких знаходяться
земельні ділянки. Частина коштів від плати за землю
централізується у державному, республіканському (Республіки Крим)
і обласних бюджетах у порядку і розмірах, що встановлюються
законодавством України.
Відповідно до ст. 93 та ст. 124 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
, право оренди земельної ділянки - це засноване на
договорі строкове платне володіння і користування земельною
ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та
іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі,
регулюються законом. Передача в оренду земельних ділянок, що
перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на
підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу
місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди
земельної ділянки.
Стаття 1 Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
визначає, що оренда землі - це засноване на договорі строкове
платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною
орендареві для проведення підприємницької та інших видів
діяльності.
Ст. 19 Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
встановлено, що орендна плата за земельну ділянку - це платіж,
який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною
ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати
встановлюються за угодою сторін у договорі оренди. Орендна плата
за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній
власності, не може бути меншою за розмір земельного податку, що
встановлюється зазначеним Законом.
Статтями 30, 31 зазначеного Закону ( 161-14 ) (161-14)
передбачено, що
спори, пов'язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.
За невиконання зобов'язань договору оренди земельної ділянки, у
тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому
порядку, сторони несуть відповідальність згідно з законами України
та договором. Орендар несе цивільну, адміністративну або
кримінальну відповідальність за порушення земельного законодавства
згідно з законами України.
Згідно ст. 1 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
податок - обов'язковий платіж, що справляється з юридичних і
фізичних осіб за користування земельними ділянками; ставка
податку - законодавче визначений річний розмір плати за одиницю
площі оподатковуваної земельної ділянки; оренда - засноване на
договорі строкове платне володіння, користування земельною
ділянкою.
Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або
орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки
земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких
не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку,
визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних
часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів -
учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний
податок.
Статтею 27 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
передбачено, що контроль за правильністю обчислення і справляння
земельного податку здійснюється державними податковими
інспекціями.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
до загальнодержавних податків і зборів
(обов'язкових платежів) належить плата (податок) за землю, тобто
до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів)
належить лише земельний податок. Відповідно до ст. 20 зазначеного
Закону державні податкові та інші органи здійснюють контроль за
правильністю та своєчасністю сплати податків та зборів
(обов'язкових платежів), що передбачені ст.ст. 14, 15 Закону
України "Про систему оподаткування", а в інших випадках
нарахування і стягнення платежів допускається, якщо це прямо
передбачено Законом.
Ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в
Україні" ( 509-12 ) (509-12)
передбачено, що до функцій державних
податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу,
районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових
інспекцій здійснення контролю за додержанням законодавства про
податки, інші платежі.
Орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві
за користування земельною ділянкою розмір, форма і строки внесення
якої встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, - контроль
за дотриманням розмірів та строків її сплати не належить до
функцій (повноважень) державних податкових інспекцій в районах,
містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та
об'єднаних державних податкових інспекцій.
Згідно преамбули Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
він є спеціальним законом з питань
оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань
юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними
цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів),
нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, і застосовуються до
платників податків контролюючими органами, у тому числі за
порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності та визнає
процедуру оскарження дій органів стягнення.
Відповідно до п. 1.12. ст. 1 та п.п. 2.1.4, 2.2.1 ст. 2
вказаного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
, контролюючий орган - державний
орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством,
здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою
нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та
погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу. Податкові
органи - є контролюючими органами стосовно податків і зборів
(обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних
цільових фондів, крім зазначених у пп.пп. 2.1.1. - 2.1.3. цього
пункту. Вони мають право здійснювати перевірки своєчасності,
достовірності, повноти нарахування та сплати лише стосовно тих
податків і зборів, які віднесені до їх компетенції цим пунктом.
Обов'язок орендаря зі сплати орендної плати за договором про
оренду та відповідно до Законів України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
, "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
, не відноситься до
категорії податкового зобов'язання.
Відповідно до положень Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
, Законів України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
, "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
, "Про орендну землі"
( 161-14 ) (161-14)
, "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державним цільовими фондами", в компетенцію
податкового органу не входить визначення сум орендної плати як
податкового зобов'язання платника податків, і орендна плата за
землю не є податковим зобов'язанням.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що
господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам
справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству
України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 01.02.2005 Київського апеляційного
господарського суду зі справи N 29/369 залишити без змін.