ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 15.06.2005              Справа N 2-21/6875-2003(2-21/2114.1-2005)
 
         (ухвалою Судової палати у господарських справах
              Верховного Суду України від 25.08.2005
         відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
 
 
     Вищий господарський  суд  України  у  складі колегії суддів:
Михайлюка М.В., Невдашенко Л.П., Дунаєвської Н.Г.
     розглянувши у  відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Керченського територіального комунального житлово-експлуатаційного
підприємства
     на ухвалу від 11.02.2005  р.  Севастопольського  апеляційного
господарського суду
     у справі  N  2-21/6875-2003(2-21/2114.1-2005)  господарського
суду Автономної Республіки Крим
     за позовом Прокурора м.  Керч в  інтересах  держави  в  особі
Міністерства палива та енергетики України в особі ВАТ "Крименерго"
     до Керченського         територіального          комунального
житлово-експлуатаційного підприємства
 
     про   стягнення 104505,44 грн.
 
     за участю представників сторін:
     позивача - Бакаєва О.О.
     відповідача - Жовноватюк О.М.
     прокуратури - не з'явились
     В С Т А Н О В И В:
 
     Ухвалою господарського  суду  Автономної  Республіки Крим від
06.12.2004 (суддя Чонгова С.І.) в порядку ст.  113-1  ГПК  України
( 1798-12  ) (1798-12)
         поновлено строк на подання заяви про перегляд рішення
за нововиявленими обставинами та призначено її розгляд на 11 січня
2005 р.
 
     Ухвалою Севастопольського  апеляційного  господарського  суду
від 11.02.2005 р.  (головуючий - Плута В.М.,  судді Горошко  Н.П.,
Прокопанич  Г.К.)  відмовлено  у  прийнятті  апеляційної скарги на
вказану ухвалу суду, оскільки Господарським процесуальним кодексом
України  не передбачено можливість оскарження ухвали про прийняття
заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими  обставинами
до розгляду.
 
     Не погоджуючись  з  вказаною  ухвалою відповідач звернувся до
Вищого господарського суду України з касаційною  скаргою,  в  якій
просить  її  скасувати  як  таку,  що  винесена  при неправильному
застосуванні норм процесуального права.
 
     Заслухавши суддю-доповідача,  перевіривши   юридичну   оцінку
встановлених   фактичних  обставин,  проаналізувавши  правильність
застосування  господарським  судом  норм   процесуального   права,
колегія  суддів  Вищого  господарського  суду  України вважає,  що
касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
 
     Ухвалою господарського суду Автономної  Республіки  Крим  від
06.12.2004  р.  поновлено  строк  на  подання  заяви  про перегляд
судового рішення за нововиявленими обставинами та призначено її до
розгляду.
 
     Ст. 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
         встановлює основні
засади судочинства, до яких віднесено забезпечення апеляційного та
касаційного оскарження рішення суду,  крім випадків,  встановлених
законом.
 
     Зазначена конституційна норма конкретизована  законодавцем  у
ст. 12 Закону України "Про судоустрій України" ( 3018-14 ) (3018-14)
        , згідно
з якою учасники судового  процесу  та  інші  особи  у  випадках  і
порядку,   передбачених  процесуальним  законом,  мають  право  на
апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
 
     Отже, реалізація  конституційного  права  на  апеляційне   та
касаційне оскарження судового рішення названим Законом ( 3018-14 ) (3018-14)
        
ставиться у залежність від положень процесуального закону.
 
     Тобто, Господарський процесуальний кодекс України ( 1798-12 ) (1798-12)
        
повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках учасники
судового  процесу  та  інші  особи  мають  право   на   апеляційне
оскарження ухвали суду першої інстанції.
 
     Відповідно до приписів ч.  1 ст.  106 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        
ухвали місцевого  господарського  суду  можуть  бути  оскаржені  в
апеляційному  порядку  у  випадках,  передбачених  цим Кодексом та
Законом України "Про відновлення  платоспроможності  боржника  або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
        .
 
     Отже, оскарженню  підлягають  лише ті ухвали,  про можливість
оскарження   яких   прямо   зазначено   у    відповідній    статті
Господарського  процесуального  кодексу  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
         або
Закону України "Про  відновлення  платоспроможності  боржника  або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
        , в яких йдеться про винесення
судом даних ухвал.
 
     Приписами ст.  113-1  Господарського  процесуального  кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  в порядку якої приймалась ухвала суду першої
інстанції, не передбачено можливості оскарження судової ухвали про
прийняття  заяви  про  перегляд судового рішення за нововиявленими
обставинами до розгляду.
 
     Таким чином,   висновок   апеляційного   суду   про   відмову
відповідачу    у    прийнятті   апеляційної   скарги   на   ухвалу
господарського суду Автономної Республіки Крим  від  06.12.2004  є
обґрунтованим   і  таким,  що  відповідає  вимогам  процесуального
закону.
 
     Враховуючи викладене,  колегія суддів  Вищого  господарського
суду   України   вважає,   що   підстав   для   скасування  ухвали
Севастопольського апеляційного господарського суду від  11.02.2005
не вбачається.
 
     Керуючись ст.ст.  111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-13
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  Вищий
господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
 
     Ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від
11.02.2005 р. у справі N 2-21/6875-2003(2-21/2114.1-2005) залишити
без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.