ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 15.06.2005                                Справа N 19/149-04-6510
 
         (ухвалою Судової палати у господарських справах
              Верховного Суду України від 25.08.2005
         відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
 
 
     Вищий господарський  суд  України  у  складі  колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючий), Вовка І.В., Гончарука П.А.
     розглянувши у   відкритому  судовому  засіданні  в  м.  Києві
касаційну  скаргу  Національної  акціонерної  страхової   компанії
"ОРАНТА"  в  особі  Одеської  обласної  дирекції  НАСК "ОРАНТА" на
постанову   Одеського   апеляційного   господарського   суду   від
02.03.2005   р.  у  справі  за  позовом  Суб'єкта  підприємницької
діяльності - фізичної особи  Б.І.В.  до  Національної  акціонерної
страхової  компанії  "ОРАНТА"  в  особі Одеської обласної дирекції
НАСК "ОРАНТА",  треті особи:  Державне підприємство  "Іллічівський
морський  торговельний  порт",  Суб'єкт підприємницької діяльності
Карпенко Ю.С.
 
 про   стягнення сум
 
     Заслухавши пояснення  представника  відповідача,  перевіривши
матеріали справи,  обговоривши  доводи  касаційної   скарги,   суд
У С Т А Н О В И В:
 
     У серпні 2004 р. Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична
особа Б.І.В. пред'явив в господарському суді позов до Національної
акціонерної  страхової компанії "ОРАНТА" в особі Одеської обласної
дирекції НАСК  "ОРАНТА"  про  стягнення  59952,39  грн.,  у   т.ч.
51396 грн.  комісійної  винагороди за надання агентських послуг із
страхування згідно договору N 2 від 31.08.2000  р.,  6246,57  грн.
інфляційних та 2312,82 грн. 3% річних.
 
     У подальшому  позивач  уточнив  позовні  вимоги  і просив суд
стягнути  з  відповідача  62530,49  грн.  суми  боргу  по  виплаті
комісійної  винагороди агенту з врахуванням індексу інфляції та 3%
річних.
 
     Рішенням господарського    суду    Одеської    області    від
23.11.2004 р. (суддя Мишкіна М.А.) у позові було відмовлено.
 
     Позивач оскаржив дане рішення в апеляційному порядку.
 
     Постановою Одеського  апеляційного  господарського  суду  від
02.03.2005 р.  (судді Таценко Н.Б.  - головуючий,  Сидоренко М.В.,
Савицький   Я.Ф.)   апеляційну  скаргу  було  задоволено,  рішення
господарського суду Одеської області від 23.11.2004 р.  скасовано,
позовні  вимоги  задоволено,  з  відповідача  на  користь позивача
стягнуто 62530,49 грн. боргу.
 
     У касаційній скарзі відповідач  просить  скасувати  постанову
Одеського  апеляційного  господарського суду від 02.03.2005 р.,  а
рішення господарського суду Одеської  області  від  23.11.2004  р.
залишити  в силі,  посилаючись на порушення апеляційним судом норм
матеріального та процесуального права.
 
     Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
 
     Відповідно до ст.  161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
          (діяв  на  період
спірних  правовідносин) зобов'язання повинні виконуватися належним
чином і в установлений строк відповідно до вказівок  закону,  акта
планування,   договору,   а   при  відсутності  таких  вказівок  -
відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
 
     Як встановлено господарським судом,  31.08.2000 р.  між  НАСК
"Оранта"  в  особі  Одеської  обласної  дирекції  НАСК "Оранта" та
суб'єктом підприємницької діяльності Б.І.П.  був укладений договір
N 2 про надання агентських послуг із страхування. (а.с. 8-10)
 
     За цим  договором  на  Агента  було  покладено   зобов'язання
надавати  Компанії  подекадно в усній чи письмовій формі відомості
про укладені договори страхування  і  розміри  отриманих  платежів
(п. 4.4).
 
     Згідно п.  8.2 невід'ємною частиною договору є Додаток N 1 до
Умов оплати   праці   страхових   агентів   НАСК   "Оранта"    від
20.01.1999 р.,  затверджений рішенням правління НАСК "Оранта" N 27
від 19.04.2000 р. (далі Умови).
 
     Відповідно до п.  2.2 Умов комісійна винагорода вираховується
після  зарахування  платежів  на  рахунок  "Страхові платежі",  за
проведення  комплексу   робіт,   а   саме:   укладання   договорів
страхування,   забезпечення   надходження  страхових  платежів  за
діючими  договорами  страхування  та   платежів   за   договорами,
укладеними  з умовою сплати у декілька строків;  складання та здач
звітів про здані страхові платежі та  використані  бланки  суворої
звітності; обслуговування страхувальників, у т.ч. роз'яснення умов
страхування,  контроль   за   своєчасним   поновленням   договорів
страхування, виписка та вручення страхових свідоцтв за договорами,
платежі з яких одержані безготівковим розрахунком тощо.
 
     За пунктом 2.3  Умов  підставою  для  нарахування  комісійної
винагороди страхування є сума зарахованих страхових платежів.
 
     Суд першої  інстанції обґрунтовано звернув увагу на зазначені
умови, за яких підлягала виплаті комісійна винагорода і встановив,
що  позивач  дійсно  уклав  договори  страхування N 2-03/10 МС від
01.07.2001 р.  та N 2-03/10 ОМС від 01.07.2001 р.  з  Іллічівським
морським  торговельним портом,  за якими сплата страхових платежів
страхувальником була встановлена у декілька строків.
 
     Позивач же забезпечив внесення Портом за цими договорами лише
перших платежів 24.07.2001 р.,  відповідно,  у сумах 22809 грн. та
45619 грн.,  про що сторонами агентського договору  було  складено
25.07.2001  р.  відповідний  акт  і  виплачено  позивачу комісійну
винагороду у розмірі 17107 грн. (а.с. 12)
 
     Щодо комісійної винагороди за решту страхових виплат,  то суд
першої  інстанції  встановив,  що  страхові  платежі  по наведеним
договорам  повинні  були  сплачуватись  щоквартально,  а  фактично
надходження до страхової компанії другого,  третього та четвертого
платежу було здійснено,  відповідно, 07.11.2002 р., 21.11.2002 р.,
23.12.2002 р.
 
     Отже, за  цих обставин господарський суд правомірно виходив з
того,  що у НАСК Оранта не було підстав для нарахування комісійної
винагороди  позивачу,  який  не забезпечив своєчасного надходження
решти  страхових  платежів,  тобто  не  виконав  комплексу  робіт,
визначених   договором,   у  зв'язку  з  чим  страховик  мусив  на
договірних  засадах  залучати  іншу  особу  для  забезпечення   їх
надходження.
 
     Суд другої  інстанції цього не врахував,  вдався у переоцінку
встановлених  господарським  судом  дійсних   обставин,   а   тому
постанова  суду  другої  інстанції підлягає скасуванню,  а рішення
господарського суду,  як законне  і  обґрунтоване,  залишенню  без
змін.
 
     Керуючись ст.ст.  111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  Вищий  господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
 
     Касаційну скаргу  Національної акціонерної страхової компанії
"ОРАНТА"  в  особі  Одеської  обласної  дирекції   НАСК   "ОРАНТА"
задовольнити.
 
     Постанову Одеського   апеляційного  господарського  суду  від
02.03.2005 р.  скасувати,  а рішення господарського суду  Одеської
області від 23.11.2004 р. залишити без змін.