ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 14.06.2005                                 Справа N 32/599-38/251
 
         (ухвалою Судової палати у господарських справах
              Верховного Суду України від 25.08.2005
         відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
 
 
     Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
     головуючого судді - Овечкіна В.Е.
     суддів: Чернова Є.В., Цвігун В.Л.
     розглянув касаційну  скаргу  ДПІ   у   Голосіїському   районі
м. Києва
     на постанову    від    03.02.04    Київського    апеляційного
господарського суду
     у справі N 32/599-38/251 господарського суду м. Києва
     за позовом ЗАТ "Авіакомпанія А.Т.І.", м. Київ
     до Голосіївська районна у м. Київ
     3-тя особа: ДПІ у Голосіїському районі м. Києва
 
     про   визнання недійсним розпорядження
 
     У справі взяли участь представники сторін:
     позівача: Просянюк І.В., довір. у справі
     відповідача: не з'явилися
     3-тя особа: Олійниченко І.В., довір. у справі
 
     Постановою Вищого господарського суду України  від  20  липня
2004 року    справа    була    направлена    на   новий   розгляд.
(т. 1, арк. 242).
 
     Рішенням господарського суду м.  Києва від 26.10.2004  (суддя
Ю. Власов), залишеним без змін Київським апеляційним господарським
судом постановою від 03.02.2005 (судді:  Коваленко,  О. Вербицька,
К.   Дорошенко);   позовні  вимоги  задоволені  повністю;  визнано
недійсним  розпорядження  Голосіївської  районної  у  місті  Києві
державної  адміністрації  від 21.02.2002 N 166 "Про визнання майна
безхазяйним"  з  тих   підстав,   що   винесено   з   перевищенням
встановленої компетенції,   з   порушенням   ст.   137   ЦК   УРСР
( 1540-06  ) (1540-06)
        ,  "Інструкції  про  порядок   виявлення   та   обліку
бухгалтерського  майна"  N  112  ( v0112201-87  ) (v0112201-87)
          від 17.12.1987
порушило права позивача як власника допоміжних  силових  установок
(авіаційних   двигунів)   ТА-6А   в   кількості  63  шт.  (далі  -
Інструкція).
 
     Державна податкова   інспекція   у   Голосіївському    районі
м. Києва - 3-тя особа у справі в поданій касаційній скарзі просить
скасувати прийняті у справі рішення та постанову,  посилаючись  на
те,  що  висновки  суду  не  відповідають  фактичним обставинам та
матеріалам справи. Апеляційний суд повторно розглянув справу, а не
доводи апеляційної скарги,  що є порушенням ст. 101 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .  Скаржник  вважає,  що
судами  неправильно  застосовані  ст.  137  ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
         та
Інструкція "Про порядок виявлення та  обліку  безхазяйного  майна"
N 112 ( v0112201-87 ) (v0112201-87)
         від 17.12.1997.  Позивач не довів, що спірне
майно належить йому на праві власності,  ним не надано доказів, що
куплений  ним  металобрухт  і  є  саме  тими  допоміжними силовими
установками  марки  ТА-6А,  що  були  визнані  оспорюваним   актом
безхазяйним   майном;   позивач  не  надав  доказів  звернення  до
закінчення встановленого  Законом  річного  строку  до  фінансових
органів,  у яких це майно перебувало на обліку з метою відновлення
свого права.
 
     Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на  предмет
надання  їм  попередніми  судовими  інстанціями належної юридичної
оцінки  та  повноти   встановлення   обставин,   дотримання   норм
процесуального права,  згідно з вимогами ст.  111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  колегія суддів дійшла
висновку,  що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
 
     Відповідно ст.  111-7 Господарського  процесуального  кодексу
України  ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення,  касаційна інстанція на підставі  встановлених  фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій
норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не
має  права  встановлювати або вважати доведеними обставини,  що не
були встановлені у рішенні або постанові  господарського  суду  чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
 
     Господарський суд  має право визнати акт державного чи іншого
органу недійсним з підстав невідповідності  його  вимогам  чинного
законодавства  або  визначений  законом  компетенції органу,  який
видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також
порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом
інтересів підприємства-позивача у справі.
 
     Попередні судові інстанції встановили,  що на виконання  умов
договору  N 98-10/21-1 та Додатку N 1 до нього позивач отримав від
ДП  "Укроборонресурси"  в  пункті  призначення  в/ч   А-4475   лом
авіаційних двигунів ТА-6А в кількості 98 шт.
 
     21.02.2001 р.   на  території  Національного  координаційного
центру по  реабілітації   військовослужбовців,   розташованого   в
м. Узин,   на   підставі   протоколу   огляду   місця   події  від
21.02.2001 р.  КМ N 002710 (т.  1 а.с.  15-18)  вилучено  виявлені
допоміжні   силові   установки  ТА-6А,  що  належать  позивачу,  в
кількості 66 шт. з підстав відсутності на них документів.
 
     23.02.2001 р. вилучені вищевказані допоміжні силові установки
ТА-6А в кількості 3 (трьох) шт. повернуті позивачу.
 
     Решта допоміжних   силових   установок  в  кількості  63  шт.
передані на  зберігання  Дочірньому  підприємству  Всеукраїнського
благодійного    фонду    "Професіонал"    "Консалтинговий    центр
"Професіонал" (адреса: вул. Велика Житомирська, 19-6, м. Київ).
 
     27.02.2001 р.  вилучені  та  неповернуті   допоміжні   силові
установки  (авіаційні  двигуни)  ТА-6А  в  кількості  63  шт.,  що
належать  позивачу,  поставлені  на  облік  Державною   податковою
інспекцією у Московському районі м. Києва, про що вчинений запис у
Книзі обліку актів опису і попередньої оцінки майна, прийнятого на
облік Державною  податковою  інспекцією  ДА по Московському району
м. Києва до винесення виконавчим комітетом районної,  міської ради
народних  депутатів  рішення  про визнання цього майна безхазяйним
(т. 2 а.с. 24-27).
 
     Сам акт опису і попередньої оцінки майна  встановленої  форми
щодо   вищевказаних   допоміжних   силових  установок  позивача  в
кількості 63 шт.  до винесення спірного  розпорядження  фінансовим
органом (3 особа), не складався.
 
     21.02.2002 р.  відповідач,  як виконавчий орган Голосіївської
районної у м. Києві ради, розглянувши матеріали, подані ГВПМ ДПІ у
Голосіївському  районі м.  Києва про виявлення майна 21.02.2001 р.
під час перевірки території Національного  координаційного  центру
реабілітації  військовослужбовців,  розташованого в м.  Узин,  і у
зв'язку з відсутністю  осіб,  які  б  могли  пред'явити  права  на
вилучене  майно,  та  на  підставі  постанови  Кабінету  Міністрів
України від 25.08.1998 р.  N  1340  ( 1340-98-п  ) (1340-98-п)
          "Про  порядок
обліку,  зберігання,  оцінки  конфіскованого  та іншого майна,  що
переходить у власність держави, і розпорядження ним" та Інструкції
Міністерства фінансів УРСР від 17.02.1987 р. N 112 ( v0112201-87 ) (v0112201-87)
        
"Про порядок  виявлення  та  обліку  безхазяйного  майна"  прийняв
спірне розпорядження N 166 "Про визнання майна безхазяйним" (т.  1
а.с.  7 - далі по тексту  Розпорядження),  яким  визнав  допоміжні
силові  установки  ТА-6А  в  кількості  63 шт.  (які,  на підставі
вищевикладеного, належать позивачу) безхазяйними.
 
     На час  прийняття  відповідачем  оскаржуваного  розпорядження
N 166   спірне   майне   (установки  ТА-6А  в  кількості  63  шт.)
зберігалися за адресою:  вул.  Шолуденко, 28, Шевченківський район
м.  Києва,  як  зазначено  в  постановах  про  відмову в порушенні
кримінальної справи (т.1, арк. 138, 139-141).
 
     3-тя особа  в  порушення  пунктів   14,   4,   7   Інструкції
( v0112201-87   ) (v0112201-87)
           не  вела  облік  переданого  на  відповідальне
зберігання майна в книзі обліку за формою згідно додатку 2 до цієї
Інструкції;
 
     порушила термін  взятті  спірного майна на облік і взагалі не
мала  правових  підстав  для  взяття  його  27.02.2001  на  облік,
оскільки  відсутні докази складання акту опису майна відповідно до
п. 4 та п. 7 Інструкції ( v0112201-87 ) (v0112201-87)
        .
 
     На підставі ст.  137 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
         та п.  15 Інструкції
( v0112201-87  ) (v0112201-87)
          умовами  подачі  фінансовим  органом  заяви  про
визнання майна безхазяйним до виконкому  районної  (міської)  ради
народних депутатів є:
     - закінчення річного строку знаходження майна на обліку;
     - наявність доказів неможливості встановлення власника майна;
     - подача заяви до  виконавчого  комітету  районної  (міської)
ради народних депутатів за місцем знаходження майна.
 
     Відповідачем та  3-ю  особою  цих  вимог  не  було дотримано.
Звернення фінансового органу  з  заявою  відбулося  до  закінчення
річного   строку.  В  заяві  не  наведено  будь-яких  мотивів  про
неможливість  встановлення  власника  майна.  На   час   винесення
оскаржуваного  розпорядження  у  Голосіївському  районі м.  Києва,
майно знаходилось в Шевченківському районі м. Києва.
 
     Взагалі, право визнавати майно безхазяйним відповідно ст. 137
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
        , надано виконкомам районних рад.
 
     З огляду на встановлені судами обставини, касаційна інстанція
вважає,  що  попередні  судові  інстанції  дійшли   обгрунтованого
висновку,     що    райдержадміністрація    винесла    оскаржуване
розпорядження з перевищенням своєї  компетенції  та  з  порушенням
діючого   законодавства,   що   регулює   порядок  визнання  майна
безхазяйним.  При цьому вона порушила права власності позивача  на
спірне майно.
 
     Доводи скаржника   про   те,   що   апеляційна  інстанція  не
розглядала доводи апеляційної скарги чим порушила вимоги  ст.  101
Господарського   процесуального   кодексу  України  ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,
касаційна інстанція до  уваги  не  приймає.  В  зазначеній  статті
вказано,  що  апеляційний  господарський суд не зв'язаний доводами
апеляційної  скарги  і  перевіряє  законність  і   обгрунтованість
рішення місцевого суду у повному обсязі.
 
     Інші доводи  ДПІ  зводяться  до  її  незгоди  з встановленими
судами обставинами та оцінкою наданих сторонами доказів.
 
     До компетенції касаційної  інстанції  не  входить  можливість
встановлювати   обставини   справи   та   вирішувати  питання  про
достовірність того чи іншого доказу або додатково їх перевіряти.
 
     Колегія суддів дійшла  висновку,  що  судові  акти  у  справі
прийняті  на  підставі ретельно досліджених обставин та документів
справи  з   правильним   застосуванням   норм   матеріального   та
процесуального права. Підстави для скасування рішення та постанови
попередніх судових інстанцій відсутні.
 
     Керуючись ст.ст.  111-5,  111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального  кодексу  України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
 
     Касаційну скаргу  ДПІ  у  Голосіївському  районі   м.   Києва
залишити  без  задоволення,  а  постанову  Київського апеляційного
господарського суду у справі N 32/599-38/251 - без змін.