ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.06.2005 Справа N 31/323
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 25.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі:
суддя Селіваненко В.П. - головуючий,
судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу Українського політехнічного
технікуму, м. Кривий Ріг
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від
13.12.2004
та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 17.03.2005
зі справи N 31/323
за позовом Державної інспекції з контролю за цінами у
Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ (далі - Інспекція)
до Українського політехнічного технікуму
про стягнення 29 496,9 грн.
Судове засідання проведено за участю представників:
Інспекції - не з'явились,
Українського політехнічного технікуму - Філоненко Л.Г.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий
господарський суд України В С Т А Н О В И В:
Інспекція звернулася з позовом про стягнення з відповідача
29496,9 грн. фінансових санкцій за порушення державної дисципліни
цін.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
13.12.2004 (суддя Мороз В.Ф.), залишеним без змін постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.03.2005
(колегія суддів у складі: суддя Крутовських В.І. - головуючий,
судді Дмитренко А.К., Прокопенко А.Є.), позов задоволено частково:
з Українського політехнічного технікуму в доход державного бюджету
стягнуто 26 349,9 грн., а в іншій частині позову відмовлено.
Названі судові акти мотивовано порушенням відповідачем вимог
Закону України "Про освіту" від 23.05.1991 N 1060-XII ( 1060-12 ) (1060-12)
(далі - Закон N 1060-XII) шляхом неправомірної зміни плати за
навчання для студентів, що продовжують навчання, та недотримання
законодавчо встановленого порядку визначення розміру такої плати
за 1-й курс навчання, а також скасуванням державної реєстрації
спільного наказу Міністерства освіти України, Міністерства охорони
здоров'я України та Міністерства фінансів України від 21.12.1998
N 453/362/260 ( z0098-99 ) (z0098-99)
"Про встановлення граничного розміру
плати за проживання в студентських гуртожитках" (далі - Наказ), що
виключає можливість застосування до відповідача заходів майнової
відповідальності за недодержання вимог цього Наказу.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
Український політехнічний технікум просить скасувати названі
судові акти місцевого та апеляційного господарських судів в
частині стягнення з відповідача 26349,9 грн. економічних санкцій
та відмовити у задоволені позову, посилаючись на неправильне
застосування судами норм матеріального права. Зокрема, скаржник
зазначає, що зміна плати за навчання була проведена на виконання
вимог пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 13.12.2001
N 2887-III ( 2887-14 ) (2887-14)
"Про внесення змін до статті 61 Закону
України "Про освіту" з метою приведення договорів про плату за
весь строк навчання у відповідність до вимог цього Закону шляхом
укладення Типового договору, затвердженого наказом Міністерства
освіти і науки України від 11.03.2002 N 183 ( z0329-02 ) (z0329-02)
. До того
ж, на думку скаржника, оскільки за змістом частини 5 Закону
N 1060-XII ( 1060-12 ) (1060-12)
кошти, отриманні як плата за навчання, не
підлягають вилученню в доход державного та місцевих бюджетів, то
стягнення з відповідача економічних санкцій в даному разі є
неправомірним.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду
скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування
ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши
пояснення представника скаржника, Вищий господарський суд України
дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення
касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- в ході проведеної Інспекцією перевірки порядку встановлення
і застосування цін та тарифів Українським політехнічним технікумом
за період з січня 2002 року по вересень 2003 року було виявлено:
- факт стягнення зі студентів плати за навчання, розмір якої
перевищує діючу оплату на 10.01.2002 з урахуванням застосованого
рівня інфляції за попередній рік, внаслідок чого зазначеним
навчальним закладом було одержано 8 784,25 грн. додаткової
виручки;
- порушення відповідачем порядку формування тарифів за
проживання у гуртожитку, затвердженого Наказом, що призвело до
необґрунтованого одержання 786,6 грн.;
- виявлені правопорушення зафіксовано в акті перевірки від
10.11.2003 N 1627;
- за наслідками зазначеної перевірки Інспекцією прийнято
рішення від 24.11.2003 N 517 про застосування до відповідача
економічних санкцій, а саме: вилучення в доход державного бюджету
9832,3 грн. необґрунтовано одержаної виручки та 19664,6 грн.
штрафу;
- висновком Міністерства юстиції України від 07.11.2002
N 6/19 ( v6_19323-02 ) (v6_19323-02)
скасовано державну реєстрацію Наказу.
Причиною подання касаційної скарги з даної справи стало
питання щодо правомірності накладення Інспекцією штрафних санкцій
за порушення відповідачем порядку визначення плати за навчання,
встановленого Законом N 1060-XII ( 1060-12 ) (1060-12)
.
Статтею 6 Закону України "Про ціни і ціноутворення" від
03.12.1991 N 507-XII ( 507-12 ) (507-12)
(далі - Закон N 507-XII)
передбачено, що в народному господарстві застосовуються вільні
ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.
Відповідно ж до статті 7 цього Закону вільні ціни і тарифи
встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за
винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і
тарифів.
Згідно зі статтею 8 Закону N 507-XII ( 507-12 ) (507-12)
державне
регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення:
державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів)
або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів та
іншими методами, введеними Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок застосування
економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного
контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та
з питань європейської інтеграції України та Міністерства фінансів
України від 03.12.2001 N 298/519 ( z1047-01 ) (z1047-01)
, підставою для
застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни
цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки
в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється,
порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які
регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог
законодавства.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову,
господарські суди послалися на те, що відповідачем було
неправомірно змінено розмір плати за навчання протягом курсу
навчання студентів та завищено розмір такої плати, сформований у
відповідності до статті 61 Закону N 1060-XII ( 1060-12 ) (1060-12)
. Проте,
на думку Вищого господарського суду України, така правова оцінка
обставин справи є невірною.
Так, частиною 5 статті 61 Закону N 1060-XII ( 1060-12 ) (1060-12)
(у
редакції, що діяла на час проведення перевірки) передбачено, що
розмір плати за весь строк навчання, підготовку, перепідготовку,
підвищення кваліфікації кадрів або за надання додаткових освітніх
послуг встановлюється навчальним закладом у грошовій одиниці
України - гривні, з урахуванням офіційно визначеного рівня
інфляції за попередній календарний рік. Розмір плати за весь строк
навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації
кадрів або за надання додаткових освітніх послуг встановлюється у
договорі, що укладається між навчальним закладом та особою, яка
навчатиметься, або юридичною особою, що оплачуватиме навчання,
підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів або
надання додаткових освітніх послуг, і не може змінюватися протягом
усього строку навчання. Типовий договір затверджується спеціально
уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі освіти
і науки.
Отже, наведений припис Закону ( 1060-12 ) (1060-12)
, визначаючи право
навчального закладу самостійно встановлювати розмір плати за
навчання з урахуванням рівня інфляції за попередній рік, жодним
чином не запроваджує механізму встановлення і регулювання цін на
послуги у сфері освітньої діяльності, а лише забороняє навчальним
закладам змінювати плату за навчання протягом усього навчального
курсу. Відтак порушення названої статті Закону, у т.ч. й шляхом
неправомірної зміни такої плати впродовж строку навчання, не може
вважатися порушенням саме порядку ціноутворення, що виключає
можливість застосування до відповідача економічних санкцій
відповідно до статті 14 Закону N 507-XII ( 507-12 ) (507-12)
.
Разом з тим, згідно з частиною другою статті 4 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд не застосовує акти державних та
інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.
Таким чином, господарські суди з огляду на факт скасування
державної реєстрації Наказу, яким визначалися тарифи за проживання
у гуртожитку, дійшли вірного висновку про неправомірність
накладення стягнень за порушення відповідачем вимог цього Наказу.
За таких обставин Вищий господарський суд України вважає за
необхідне повністю відмовити у задоволенні позовних вимог про
стягнення з Українського політехнічного технікуму 29 496,9 грн.
Керуючись статтями 111-7 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Українського політехнічного технікуму
задовольнити.
2. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
13.12.2004 та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 17.03.2005 зі справи N 31/323 скасувати.
3. У задоволенні позову відмовити.