ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.06.2005 Справа N 04/309-04
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 25.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Овечкіна В.Е.,
суддів: Чернова Є.В., Цвігун В.Л.
за участю представників сторін:
позивача - Давидченко К.М., Кобилінська О.К.,
відповідача - Рубаненко Л.В.,
третіх осіб - Остапенко С.Л.,
прокуратури - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
СДПІ у м. Харкові
та касаційне подання заступника прокурора Харківської області
на постанову від 28.02.2005 Харківського апеляційного
господарського суду
у справі N 04/309-04
за позовом СДПІ у м. Харкові
до ВАТ "Харківський тракторний завод ім. Орджонікідзе"
(надалі - ВАТ "ХТЗ ім. С. Орджонікідзе") (треті особи - Відділення
Держказначейства у м. Харкові та ВАТ "Укрексімбанк")
про стягнення 29912468,22 грн. боргу
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Харківської області від
12.01.2005 у позові відмовлено у зв'язку з недоведеністю наявності
витрат бюджету з простроченої заборгованості за кредитами,
залученими державою та під державні гарантії, які не були сплачені
відповідачем.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
28.02.2005 рішення залишено без зміни з тих же підстав.
СДПІ у м. Харкові у поданій касаційній скарзі та заступник
прокурора Харківської області у внесеному касаційному поданні
просять рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про
задоволення позову, посилаючись на порушення та неправильне
застосування судами ст. 24 Закону України "Про Державний бюджет
України на 2004 рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
, п. 4 ст. 17 Бюджетного кодексу
України ( 2542-14 ) (2542-14)
, п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від
14.12.95 N 1002 ( 1002-95-п ) (1002-95-п)
, ст. 71 Закону України "Про
Державний бюджет України на 2004 рік" та постанови Кабінету
Міністрів України від 29.05.2001 N 629 ( 629-2001-п ) (629-2001-п)
. Окрім того,
в порушення ст. 4-7, 38, 43, 84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
судом
першої інстанції залишено без задоволення клопотання позивача про
залучення до участі у справі Міністерства фінансів України та
витребування у нього документів, які підтверджують наявність
фактичного боргу з простроченої заборгованості за кредитами,
залученими державою або під державні гарантії.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на
предмет повноти їх встановлення і правильності юридичної оцінки
судами першої та апеляційної інстанцій і заслухавши пояснення
присутніх у засіданні представників сторін та третіх осіб, дійшла
висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а рішення та
постанова - залишенню без змін з наступних підстав.
Відмовляючи у позові, суд виходив з того, що фактичні витрати
по іноземному кредиту, залученому для відповідача під гарантії
Уряду, станом на 01.06.2004 становлять 9677873,16 євро.
У порівнянні суми фактичних витрат держави з сумою заліку по акту
N 071-211-1 від 22.11.2001, складеному між Міністерством фінансів
України та ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе",
та з урахуванням самостійно сплачених відповідачем сум, має місце
позитивна різниця у розрахунках відповідача в сумі 83513,84 євро.
Таким чином, позивачем не доведено наявність витрат бюджету з
простроченої заборгованості за кредитами, залученими державою та
під державні гарантії, які не були сплачені відповідачем.
Колегія погоджується з висновками суду з огляду на таке.
Судом першої інстанції на підставі ретельної правової оцінки
наявних у справі акта N 071-211-1 від 22.11.2001 про зарахування
заборгованості ВАТ "Харківський тракторний завод
ім. С. Орджонікідзе" перед державою, складеного та підписаного
уповноваженими особами Міністерства фінансів України і ВАТ "ХТЗ
ім. С. Орджонікідзе", умов укладеної між Міністерством фінансів
України та ВАТ "ХТЗ ім. С. Орджонікідзе" угоди від 04.05.98 про
порядок відшкодування витрат державного бюджету, умов внутрішніх
кредитних угод від 05.02.98 N 11/16-169 та від 30.11.98
N 11/17-182, укладених між ВАТ "Укрексімбанк" (від імені Кабінету
Міністрів України) та ВАТ "ХТЗ ім. С. Орджонікідзе" та інших
доказів у їх сукупності з достовірністю встановлено, а позивачем
та прокуратурою не спростовано обставини зарахування відповідачу
заборгованості перед державою за іноземними кредитами у сумі
9692121 євро і самостійної сплати товариством 69266 євро та
обумовлене цим погашення цією загальною сумою фактичних витрат
держави по простроченій заборгованості за іноземними кредитами
станом на 01.06.2004 р. у сумі 9677873,16 євро.
Тобто, сума затвердженого Міністерством фінансів України
зарахування повністю поглинає розмір фактичних витрат бюджету по
заборгованості за кредитами, залученими державою під державні
гарантії, що вказує на необгрунтованість позовних вимог.
Зазначений взаємозалік проведено на виконання ст. 71 Закону
України "Про Державний бюджет України на 2000 рік" ( 1458-14 ) (1458-14)
та
постанови КМ України від 29.05.2001 N 629 ( 629-2001-п ) (629-2001-п)
"Про
розрахунки за сільськогосподарську техніку, поставлену у
1998-1999 рр.", якими передбачено зарахування заборгованості ВАТ
"ХТЗ ім. С. Орджонікідзе", що виникла внаслідок виконання
кредитних і гарантійних зобов'язань держави за іноземними
кредитами, у рахунок погашення заборгованості Державного
лізингового фонду перед відповідачем за отриману
сільськогосподарську техніку за офіційним обмінним курсом НБУ на
дату поставки цієї техніки.
При цьому судами попередніх інстанцій у відповідності з ч. 2
ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
враховано юридичні факти погашення
підприємством заборгованості перед державою станом на
01.06.2003 р. у сумі 6407216 євро, які встановлені рішенням
господарського суду Харківської області від 17.12.2003 у справі
N 13/265-03 між тими ж сторонами. Згадане рішення залишено без
змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від
20.02.2004 та постановою Вищого господарського суду України від
17.06.2004.
Ухвалою Верховного Суду України від 03.11.2004 відмовлено у
порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого
господарського суду України від 17.06.2004 у справі N 13/265-03.
Додатково слід зазначити, що судовими рішеннями у справі
N 13/265-03 зафіксовано підтвердження актом КРУ у Харківській
області від 25.07.2003 N 05-20/118 факту зарахування товариству
погашення боргів лізингового фонду на загальну суму 9692121 євро
та проведення державою виплат німецькій стороні по іноземному
кредиту станом на 01.07.2003 р. лише в сумі 6407216 євро.
Разом з тим колегія погоджується з висновком суду про те, що
чинним законодавством України не передбачено зарахування будь-яких
додаткових платежів на користь держави, в т.ч. і плати Кабінету
Міністрів України за надання гарантії, чим спростовуються
твердження скаржника та прокуратури про порушення судом ст. 71
Закону України "Про Державний бюджет України на 2000 рік"
( 1458-14 ) (1458-14)
та постанови КМ України від 29.05.2001 N 629
( 629-2001-п ) (629-2001-п)
"Про розрахунки за сільськогосподарську техніку,
поставлену у 1998-1999 рр.", оскільки такі твердження грунтуються
на безпідставному включенні плати КМУ за надання гарантії до
складу сум фактичних витрат бюджету, понесених державою внаслідок
виконання кредитних і гарантійних зобов'язань перед іноземними
кредиторами.
Водночас заперечення податкового органу та прокуратури
здебільшого зводяться до посилань на неправомірне, на їх думку,
відхилення судами попередніх інстанцій клопотань позивача про
залучення до участі у справі в якості третьої особи Міністерства
фінансів України, з вказівками на те, що виключно у цього
Міністерства є документи, які підтверджують наявність фактичного
боргу по простроченій заборгованості за кредитами, залученими
державою або під державні гарантії.
Однак, касаційна інстанція відхиляє наведені доводи скаржника
та прокуратури з огляду на таке.
До участі у справі N 04/309-04 за власною ініціативою
господарського суду залучено у якості третіх осіб, що не заявляють
самостійних вимог, Управління Державного казначейства України у
Харківській області та ВАТ "Державний експортно-імпортний банк
України" (ВАТ "Укрексімбанк").
Пунктом 3 постанови КМ України від 14.12.95 N 1002
( 1002-95-п ) (1002-95-п)
"Про порядок відшкодування збитків державного
бюджету, що виникли внаслідок настання гарантійних випадків за
іноземними кредитами, одержаними особами України під гарантії
Уряду України" Міністерству фінансів України доручалося установити
порядок зарахування до державного бюджету сум, стягнутих у
безспірному порядку з юридичних осіб України - позичальників для
погашення заборгованості за іноземними кредитами, одержаними під
гарантії Уряду України.
На виконання цієї постанови Міністерство фінансів України
наказом від 30.04.96 N 88 ( z0247-96 ) (z0247-96)
затвердило "Порядок
зарахування до державного бюджету сум, стягнутих у безспірному
порядку з юридичних осіб України - позичальників для погашення
заборгованості за іноземними кредитами, одержаними під гарантії
Уряду України" (надалі - Порядок).
Пунктами 1, 2 Порядку ( z0247-96 ) (z0247-96)
передбачено, що Управління
зовнішнього боргу Міністерства фінансів України відповідно до
інформації банка-агента (ВАТ "Укрексімбанк") надає інформацію,
зокрема, Головному управлінню Державного казначейства щодо
юридичних осіб України, які порушили зазначений розклад платежів
та суми витрат державного бюджету з обслуговування та погашення
згаданих кредитів. Головне управління Державного казначейства
надає зазначену інформацію територіальним органам Державного
казначейства. У разі невідшкодування позичальником витрат
державного бюджету у місячний термін державні податкові інспекції
за поданням територіальних органів Державного казначейства,
оформленого відповідно до інформації Головного управління
Державного казначейства, стягують з боржника у безспірному порядку
повну суму нездійснених у строк платежів з урахуванням пені.
Таким чином, зазначений Порядок ( z0247-96 ) (z0247-96)
передбачає, що
первісним одержувачем інформації щодо заборгованості є банк-агент,
а не Міністерство фінансів України, який лише передає цю
інформацію органу, за поданням якого власне і здійснюється
стягнення заборгованості - Державному казначейству України.
Крім того, відповідно до кредитних угод N 11/16-169 від
05.02.1998 р. та N 11/17 від 30.11.1998 Державний
експортно-імпортний банк України, який діє від імені та за
дорученням Кабінету Міністрів України, є кредитором у вказаних
угодах.
Згідно п. 13.1.9 зазначених угод, кредитор зобов'язується у
разі використання бюджетних коштів для здійснення платежів по
кредиту вести облік заборгованості позичальника (ВАТ "Харківський
тракторний завод ім. Орджонікідзе") перед державним бюджетом з
відкриттям відповідних банківських рахунків, тобто інформація,
надана банком грунтується на даних відповідних рахунків.
Із змісту наведених правових норм та кредитних угод випливає,
що наявність заборгованості по іноземних кредитах, отриманих під
гарантії Уряду України Міністерство фінансів України як
уповноважений орган Кабінету Міністрів України визначає саме на
підставі даних, які надаються від ВАТ "Укрексімбанк", що і є
підставою для стягнення з позичальника такої заборгованості згідно
вищевказаного Порядку ( z0247-96 ) (z0247-96)
.
Відсутність залучення судом до участі у справі Міністерства
фінансів України обумовлено тим, що останнє безпосередньо не
здійснює облік заборгованості боржника перед Державним бюджетом
України за іноземними кредитами, наданими під державні гарантії.
Відповідно до ст. 112 Бюджетного кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
до повноважень Державного казначейства України по контролю за
дотриманням бюджетного законодавства віднесено, зокрема, контроль
за відповідністю платежів взятим зобов'язанням та бюджетним
асигнуванням та здійснення бухгалтерського обліку всіх надходжень
та витрат Державного бюджету України.
З огляду на те, що Мінфін не формує борг щодо сум фактичних
витрат державного бюджету, які виникли внаслідок проведення
платежів за гарантійними зобов'язаннями Уряду України, і не
проводить заходи щодо стягнення вказаного боргу, надані
банком-агентом (ВАТ "Укрексімбанк") первинні документи є
достатніми для розгляду даного спору по суті, що враховано судами
попередніх інстанцій.
Відповідно до ст. 27 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
треті особи, які
не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у
справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення
господарським судом, якщо рішення з господарського спору може
вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї із сторін, або їх
може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін,
прокурора або з ініціативи суду.
З врахуванням вимог п.п. 1, 2 вищезгаданого Порядку
( z0247-96 ) (z0247-96)
та п.п. 13.1.9 кредитних угод N 11/16-169 від
05.02.98 і N 11/17 від 30.11.98 позивачем та прокуратурою не
доведено, що оскаржуване рішення вплинуло на права або обов'язки
Міністерства фінансів України щодо сторін спору, а тому судами
попередніх інстанцій цілком обгрунтовано відхилені відповідні
клопотання податкового органу.
Крім того, Міністерством фінансів України підписано акт
N 071-211-1 від 22.11.2001 про зарахування заборгованості ВАТ
"Харківський тракторний завод ім. Орджонікідзе" перед державою та
який правомірно визначено судом в якості доказу зменшення
заборгованості відповідача перед Державним бюджетом України за
іноземними кредитами.
Зазначений акт сторонами у справі не оспорювався у
встановленому порядку, а вміщені у ньому фактичні дані не
спростовані скаржником та прокуратурою.
Зважаючи на вищевикладене, колегія не вбачає підстав для
скасування оскаржуваних рішення та постанови, які прийнято судами
попередніх інстанцій без порушення або неправильного застосування
норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
28.02.2005 у справі N 04/309-04 залишити без змін, а касаційну
скаргу СДПІ у м. Харкові та касаційне подання заступника прокурора
Харківської області - без задоволення.