ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.06.2005 Справа N А-13/334-04
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 18.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...]
розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної
податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у
м. Харкові
на постанову від 14.02.2005 р. Харківського апеляційного
господарського суду
у справі N А-13/334-04 господарського суду Харківської
області
за позовом Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева"
до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові
про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень
За участю представників сторін: [...]
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Харківської області від
16.12.2004 р. позов задоволено. Визнано недійсними податкові
повідомлення-рішення Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими
платниками податків у м. Харкові N 0000360813/0 від 22.09.2004 р.,
N 0000360813/1 від 15.10.2004 р. та рішення за результатами
розгляду скарги N 9378/10/33-556 від 15.10.2004 р.
Постановою колегії суддів Харківського апеляційного
господарського суду від 14.02.2004 р. рішення місцевого
господарського суду залишено без змін.
Відповідач із прийнятими судовими рішеннями не погодився,
подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову від
14.02.2004 р. Харківського апеляційного господарського суду та
рішення господарського суду Харківської області від
16.12.2004 року у справі N А-13/334-04 та прийняти нове рішення
про відмову в задоволенні позову. Касаційна скарга обґрунтована
тим, що вказані судові акти прийнято з порушенням норм
матеріального права, а саме: ст. 55 Закону України "Про Державний
бюджет на 2003 рік" ( 380-15 ) (380-15)
, п. 19 ч. 1 ст. 12 Закону України
"Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
, Постанову Кабінету Міністрів
України N 76 ( 76-2002-п ) (76-2002-п)
від 24.01.2002 р. "Про затвердження
переліку підприємств концерну Бронетехніка України".
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи
правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі акту перевірки
від 20.09.2004 р. N 851/33-520 відповідач прийняв по відношенню до
позивача податкове повідомлення-рішення N 0000360813/0 від
22.09.2004 р., яким відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 12 Закону України
"Про податок на землю" від 03.06.1992 р. N 2535-XII ( 2535-12 ) (2535-12)
,
постанови Кабінету Міністрів України N 76 ( 76-2002-п ) (76-2002-п)
від
24.01.2002 р., ст. 55 Закону України "Про Державний бюджет
на 2003 рік" від 26.12.2002 р. N 380-IV ( 380-15 ) (380-15)
, пп. 17.1.3
п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами"
від 21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
визначив позивачу
податкове зобов'язання з податку на землю в сумі 3944754,56 грн.
та штрафну (фінансову) санкцію з цього податку в розмірі
1972377,28 грн.
Позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення в
порядку, передбаченому ст. 5 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" від 21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Рішенням від 15.10.2004 р. N 9378/10/33-556 про результати
розгляду скарги відповідачем оскаржуване податкове
повідомлення-рішення залишено без змін.
В акті перевірки N 851/33-520 від 20.09.2004 р., зокрема,
зазначено, що Державне підприємство "Завод ім. В.О. Малишева"
у 4 кварталі 2002 р. на загальну площу земельних ділянок
297715 м. кв., у 2003 р. на загальну площу земельних ділянок
292603 м. кв. та 1 кварталі 2004 р. на площу земельних ділянок
287492 кв. м. не нарахувало та не сплатило земельний податок з
земельних ділянок, зайнятих гуртожитками, магазинами, житловими
будинками, дитячими садами, літнім кінотеатром, чим занизило
податок на землю в IV кварталі на суму 45660,55 грн., в 2003 р. -
177981 грн., у I кварталі 2004 р. - 23464 грн., всього на суму
247105,55 грн. Таким чином, відповідач робить висновок про те, що
ДП "Завод ім. В.О. Малишева" порушено вимоги постанови Кабінету
Міністрів України N 76 ( 76-2002-п ) (76-2002-п)
від 24.01.2002 р., відповідно
до якої підприємства концерну "Бронетехніка України" звільняються
від сплати земельного податку з урахуванням площ земельних ділянок
тільки під виробничими потужностями.
Законом України "Про визнання бронетанкової галузі однією з
пріоритетних у промисловості України та заходи щодо надання їй
державної підтримки" ( 2211-14 ) (2211-14)
внесено доповнення до ч. 1 ст. 12
Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
пунктом 19
наступного змісту: "у період з 1 січня 2001 р. по 1 січня
2006 року підприємства концерну "Бронетехніка України" згідно з
переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України".
Постановою від 24.01.2002 р. N 76 ( 76-2002-п ) (76-2002-п)
Кабінет
Міністрів України затвердив перелік підприємств концерну
"Бронетехніка України", які звільняються від сплати земельного
податку. До вказаного переліку включений ДП "Завод
ім. В.О. Малишева".
Статтею 12 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
передбачено звільнення від сплати земельного податку (пільги щодо
плати за землю).
Закон України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
є спеціальним
законом, який регулює питання плати за землю і який не передбачає
інших умов щодо користування пільгою крім включення Кабінетом
Міністрів України підприємства до переліку підприємств
"Бронетехніки України".
Постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним
нормативним актом і не може встановлювати додаткові обмеження, які
погіршують права підприємства і які не передбачені наведеними
законами, оскільки підприємству надається пільга у зв'язку з
віднесення його до концерну "Бронетехніки України", а не
звільняється в залежності від призначення земельних ділянок.
Доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх
інстанцій норми матеріального права з посиланням на п. 19 ч. 1
ст. 12 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
не можуть
бути визнані обґрунтованими, оскільки вказана норма не ставить
звільнення від сплати земельного податку від будь-яких причин, в
тому числі виду землі, її використання та кількості. При цьому,
судові інстанції дійшли обґрунтованого висновку про те, що єдиною
підставою звільнення підприємства від сплати податку на землю - це
включення Кабінетом Міністрів України до переліку підприємств
концерну "Бронетехніка України".
Крім того, в акті перевірки зазначено, що в 2003 році в
порушення ст. 55 Закону України "Про Державний бюджет України на
2003 рік" ( 380-15 ) (380-15)
підприємству скорочена пільга, яка
здійснюється на рівні 50% діючих ставок на відповідних територіях,
але підприємство нарахувало податок на землю за пільгою 100%, в
зв'язку з чим занижено земельний податок в сумі 3697649 грн.
Згідно ч. 1 ст. 92 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
виключно законами України встановлюються система оподаткування,
Державний бюджет України і бюджетна система.
Частиною 1 ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
передбачено, що встановлення і скасування податків і
зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних
цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною
Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і
сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону,
інших законів України про оподаткування.
Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових
платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді
цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову
енергію, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або
змінюватися іншими законами України, крім законів про
оподаткування (ч. 3 ст. 1 зазначеного Закону ( 1251-12 ) (1251-12)
.
Враховуючи те, що плата (податок) за землю належить до
загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), то
суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що
встановлення пільг з цього податку належить до виключної
компетенції Верховної Ради України і може бути змінений лише
спеціальним законом з питань оподаткування, та не може визначатися
законами про Державний бюджет на відповідний рік.
Зміни до статті 12 Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
(пільги щодо плати за землю), якою передбачено
звільнення позивача від сплати земельного податку не вносилися.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що місцевий
господарський суд та суд апеляційної інстанції дійшли правильного
висновку щодо правомірного користування позивачем пільгою по платі
за землю.
Господарськими судами встановлено, що відповідачем було
застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції з податку на
землю в розмірі 1972377,28 грн. відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1
ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від
21.12.2000 р. N 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою
господарського суду Харківської області від 16.08.2004 р. у справі
N Б-19/63-04 введено мораторій на задоволення вимог кредиторів
ДП "Завод ім. В.О. Малишева". Ухвалою від 09.09.2004 р.
господарський суд Харківської області зупинив провадження у справі
N Б-19/63-04 до розгляду пов'язаної з нею іншої справи.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
від 14.05.1992 р. передбачено, що протягом дії
мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується
неустойка (штраф, пеня) інші фінансові (економічні) санкції за
невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і
зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Зазначена норма містить вказівку на конкретний проміжок часу
протягом якого не нараховується штрафи і пеня, і цей проміжок часу
відповідає терміну дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до п. 7 ( 2343-12 ) (2343-12)
зазначеної норми дія мораторію
припиняється з дня припинення провадження у справі. Підстави для
припинення провадження у справі про банкрутство передбачено ст. 40
названого Закону.
При цьому, Закон України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
не передбачає
інших підстав для припинення дії мораторію.
Оскільки мораторій на задоволення вимог кредиторів діє
протягом провадження у справі про банкрутство, зупинення
провадження у справі не припиняє дію мораторію, то судами
правомірно зроблено висновок про те, що нарахування відповідачем
штрафних (фінансових) санкцій з податку на землю у період дії
мораторію є незаконним.
З огляду на вищенаведене, судова колегія вважає, що прийняті
по справі судові рішення відповідають нормам матеріального та
процесуального права, а касаційна скарга Спеціалізованої державної
податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у
м. Харкові не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою сторін
оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові
залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
14.02.2005 р. та рішення господарського суду Харківської області
від 16.12.2004 р. у справі N А-13/334-04 залишити без змін.