ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.06.2005 Справа N 323/4-04
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 18.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Добролюбової Т.В.
суддів: Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
за участю представників сторін котрі
позивача - Галіцина І.О. (дов. б/н від 27.01.2005)
Денисенко О.Р. - директор (паспорт)
відповідач - Віятик Н.В. (дов. N 30797 від 02.11.2004)
не з'явились (повідомленні належним чином)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції
у справі N 323/4-04 господарського суду Київської області
на постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 11.02.2005 року
за позовом Українсько-російського спільного підприємства
"Партнер-СП" у формі товариства з обмеженою відповідальністю,
м. Біла Церква
до
Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції
Білоцерківського відділення державного казначейства
про стягнення 12079 грн.
Українсько-російське спільне підприємство "Партнер-СП" у
формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі -
СП "Партнер-СП") звернулося до господарського суду Київської
області з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної
податкової інспекції та Білоцерківського відділення державного
казначейства про стягнення 12079 грн. процентів, нарахованих на
суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість на
підставі декларації за жовтень 2003 р. Позовні вимоги обґрунтовані
тим, що за наслідками господарської діяльності позивача у жовтні
2003 року різниця між загальною сумою податкових зобов'язань та
сумою податкового кредиту має від'ємне значення і підлягає
відшкодуванню. Заявлена сума експортного відшкодування податку на
додану вартість за декларацією жовтня 2003 року становить
191132 грн. і повинна бути відшкодована підприємству до 31 грудня
2003 р. Проте фактичне експортне відшкодування проведене
13.09.2004 р., тому за час затримки відшкодування з
31.12.2003 р. - по 13.09.2004 р. нараховано 12079 грн. процентів,
які відповідно до приписів підпункту 7.7.3 статті 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
підлягають
стягненню з державного бюджету.
Рішенням господарського суду Київської області від
03.12.2004 року (суддя Попікова О.В.) позовні вимоги задоволені
повністю з посиланням на те, що податковим органом всупереч
вимогам Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
було несвоєчасно здійснено експортне відшкодування
податку на додану вартість згідно декларації за жовтень 2003 року.
Київський міжобласний апеляційний господарський суд
постановою від 11.02.2005 року (судді Сибіга О.М., Лобань О.І.,
Самусенко С.С.) рішення господарського суду Київської області від
03.12.2004 року залишив без змін з тих самих підстав.
Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція
звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду
України, в якій просить рішення та постанову у справі N 323/4-04
скасувати, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне
застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права,
а саме, приписів підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6,
підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Скаржник посилається на те, що СП
"Партнер-СП" не мало підстав для застосування нульової ставки,
оскільки відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених
з нерезидентами ТОВ "Брос", ТУП "Стар "Гамезо", ІП "Агробалтаїс",
поставка товару (крупа гречана) ним здійснювалась до кордону
України на умовах поставки DAF - Іллічівськ та Горностаївка. Крім
того, заявник зазначає, що позивачем не було надано податкових
накладних на підтвердження сум, заявлених до відшкодування, за
жовтень 2003 року та про порушення судом вимог статті 12 Закону
України "Про державний бюджет України на 2004 рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
,
відповідно до якої погашення простроченої бюджетної
заборгованості, яка виникла станом на 1 листопада 2003 року і не
відшкодована на 1 січня 2004 року, здійснюється шляхом її
оформлення облігаціями внутрішньої державної позики з терміном
обігу п'ять років.
Від СП "Партнер-СП" та Білоцерківського відділення державного
казначейства відзиви на касаційну скаргу судом не отримано.
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г. та пояснення
представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на
предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти
їх встановлення в постанові Київського міжобласного господарського
суду та рішенні господарського суду Київської області, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
виходить з обставин, встановлених у даній справі судом першої та
апеляційної інстанції.
Попередніми судовими інстанціями було встановлено, що СП
"Партнер-СП" подало до Білоцерківської об'єднаної державної
податкової інспекції декларацію по податку на додану вартість за
жовтень 2003 року згідно з якою сума податку на додану вартість
має від'ємне значення і складає 191132 грн. та розрахунок
експортного відшкодування, де зазначена сума експортного
відшкодування в сумі 191132 грн., що підлягає відшкодуванню
протягом 30 календарних днів з дати подання декларації, а саме з
02.11.2003 року.
Факт наявності бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість в сумі 191132 грн., встановлений рішенням господарського
суду Київської області по справі N 7/3-2004 від 13.02.04 за
позовом СП "Партнер-СП" до ДПІ у м. Біла Церква та
Білоцерківського відділення Державного казначейства про стягнення
191132 грн., що відповідно до приписів частини 2 статті 35
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не
доводиться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь
ті самі сторони.
Господарськими судами попередніх інстанцій також встановлено
і підтверджується наявними матеріалами справи, що фактично
експортне відшкодування у сумі 191132 грн. здійснено
13.09.2004 року.
Порядок експортного відшкодування встановлений Законом
України "Про податок на додану вартість" N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997 року.
Зокрема, пунктом 8.1 статті 8 зазначеного Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що платник податку, який здійснює
операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі
митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного
відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на
отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня
подання такого розрахунку.
Згідно пункту 8.6 статті 8 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
експортне відшкодування надається
протягом 30 календарних днів, наступних за днем подання розрахунку
експортного відшкодування. У разі коли платник податку не подає
розрахунок експортного відшкодування в передбачені строки,
експортне відшкодування не надається, а суми такого відшкодування
враховуються у розрахунку зобов'язань такого платника податку з
майбутніх податкових періодів. Розрахунок експортного бюджетного
відшкодування подається разом з декларацією за відповідний звітний
період.
Згідно з частиною 5 підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7
зазначеного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми, не відшкодовані платнику
податку протягом визначеного строку, вважаються бюджетною
заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються
проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного
банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом
строку її дії, включаючи день погашення, що доводить
обґрунтованість заявленого у справі позову про стягнення
процентів, нарахованих за невчасне відшкодування податку на додану
вартість.
Отже, виходячи із встановленого господарськими судами факту
наявності бюджетної заборгованості в сумі 191132 грн. та факту її
несвоєчасного перерахування на банківський рахунок позивача в
строки, передбачені чинним законодавством, місцевий та апеляційний
господарські суди правильно застосували норми чинного податкового
законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а відтак
підстав для їх зміни чи скасування касаційною інстанцією не
встановлено.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9,
статтею 111-1 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Київської області від
03.12.2004 року та постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 11.02.2005 року у справі N 323/4-04
залишити без змін, а касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної
державної податкової інспекції без задоволення.