ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.06.2005 Справа N 2/441а
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 04.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України в складі колегії: [...]
розглянувши касаційну скаргу Красноармійської ОДПІ Донецької
області
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від
26.01.2005 р.
у справі N 2/441а господарського суду Донецької області
за позовом відкритого акціонерного товариства
"Красноармійський динасовий завод"
до Красноармійської ОДПІ Донецької області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
за участю представників сторін: [...]
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від
20.12.2004 р. (суддя [...]), залишеним без змін постановою
Донецького апеляційного господарського суду від 26.01.2005 р.
(судді [...]), задоволено позов про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення від 14.10.2004 р. N 0000452343/0 про
застосування штрафних санкцій у сумі 363534 грн.
Судові рішення вмотивовані відсутністю порушення позивачем
пунктів 2.12, 2.13, 2.14 розділу 2 Положення про ведення касових
операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою
НБУ від 19.02.2001 р. N 72 ( z0237-01 ) (z0237-01)
, зареєстрованого в Мінюсті
України 15.03.2001 р. N 237/5428, та невідповідністю оспорюваного
податкового повідомлення-рішення Красноармійської ОДПІ Закону
України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
та Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
В касаційній скарзі Красноармійська ОДПІ просить скасувати
постанову апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про
відмову в позові, посилаючись на порушення апеляційним
господарським судом пунктів 2.12, 2.13, 2.14 розділу 2 Положення
про ведення касових операцій у національній валюті в Україні,
затвердженого постановою НБУ від 19.02.2001 р. N 72 ( z0237-01 ) (z0237-01)
,
зареєстрованого в Мінюсті України 15.03.2001 р. N 237/5428.
В судовому засіданні, призначеному на 19.05.2005 р.
о 10 год. 45 хв., оголошувалась перерва до 09 год. 20 хв.
09.06.2005 р.
Заслухавши представників сторін, перевіривши повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
постанові суду апеляційної інстанції, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною
підставою для застосування до позивача штрафних санкцій в сумі
363534,00 грн. згідно оспорюваного податкового
повідомлення-рішення слугувало використання позивачем готівки,
отриманої його довіреними особами з корпоративного картрахунку на
відрядження та зданої до каси підприємства як невикористаний
залишок, на інші цілі, ніж ціль отримання, а саме, для надання
позички працівникам підприємства.
Відповідно до підпункту 2.12 Положення про ведення касових
операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою
Правління НБУ від 19.02.2001 р. N 72 ( z0237-01 ) (z0237-01)
, готівкова
виручка підприємств (підприємців), крім готівки, одержаної з банку
та не використаної за призначенням, може використовуватися ними
для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування,
а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними
цільовими фондами за податками і зборами (обов'язковими
платежами).
Пунктом 2.13 цього Положення ( z0237-01 ) (z0237-01)
передбачено, що
підприємства (підприємці), що мають поточні рахунки в установах
банків, одержують готівку з цих рахунків за грошовим чеком
(з чітким формулюванням суті операції, що буде здійснюватися) у
межах наявних коштів і витрачають її виключно на цілі, які
визначені в грошовому чеку та не суперечать чинному законодавству
України.
Суми готівки, що одержані в установі банку і не використані
за призначенням протягом строків, установлених пунктом 2.14 цього
Положення ( z0237-01 ) (z0237-01)
, повертаються підприємством згідно
вказаного пункту в установу банку не пізніше наступного робочого
дня установи банку та підприємства або можуть залишатися в його
касі (у межах установленого ліміту) і видаватися на ті самі цілі.
За визначенням абзацу тринадцятого пункту 1.2 вказаного
Положення ( z0237-01 ) (z0237-01)
картковий рахунок - це банківський рахунок,
на якому обліковуються операції за платіжними картками.
Відповідно до пункту 2.16 Положення ( z0237-01 ) (z0237-01)
фізичні
особи - довірені особи клієнтів (юридичних осіб), які одержали
готівку з карткового рахунку із застосуванням корпоративної картки
для вирішення виробничих (господарських) питань або на відрядження
(згідно з вимогами Положення про порядок емісії платіжних карток і
здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженого постановою
Правління НБУ від 24.09.1999 р. N 479 ( z0802-99 ) (z0802-99)
,
зареєстрованого Міністерством юстиції України 22.11.1999 р. за
N 802/4095), використовують її за цільовим призначенням без
оприбуткування в касі підприємства.
Зазначені довірені особи мають подавати до бухгалтерії
підприємства авансовий звіт разом з підтвердними документами в
установлені строки і порядку, що визначені для підзвітних осіб, з
додаванням документів про одержання готівки з карткового рахунку
(чек банкомата, копія видаткового ордера, довідки за формами
377 та 377а, сліп, квитанція торговельного терміналу тощо) разом з
невитраченим залишком готівки.
Згідно пункту 1 Положення про порядок емісії платіжних карток
і здійснення операцій з їх застосуванням ( z0954-01 ) (z0954-01)
платіжна
картка - спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в
установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду
картки, що використовується для ініціювання переказу грошей з
рахунку платника або з відповідного рахунку банку з метою оплати
вартості товарів і послуг, перерахування грошей зі своїх рахунків
на рахунки інших осіб, отримання грошей у готівковій формі в касах
банків, фінансових установ та через банківські автомати, а також
здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Абзацом другим пункту 3.13 цього Положення ( z0954-01 ) (z0954-01)
в
редакції, чинній до внесення змін (згідно з постановою Правління
НБУ від 17.06.2004 р. N 268 ( z0840-04 ) (z0840-04)
, зарахування (поповнення)
коштів на картрахунки юридичних осіб здійснюється з їх поточних
рахунків і за рахунок готівки, що вноситься в установленому
порядку до каси банку - емітента, яка була повернена довіреною
особою клієнта в касу юридичної особи як невикористана або як
відшкодування за кошти, використані понад установлені норми
витрат.
Довірені особи юридичних осіб можуть здійснювати операції з
безготівкової оплати товарів (послуг) та одержувати готівку із
застосуванням корпоративних платіжних карток у випадках,
визначених пунктом 4.8 зазначеного Положення ( z0954-01 ) (z0954-01)
, серед
яких одержання готівки у валюті України для здійснення
розрахунків, пов'язаних із виробничими (господарськими) потребами,
в тому числі для оплати витрат на відрядження в межах України, з
урахуванням обмежень, установлених нормативно-правовими актами
Національного банку України з питань регулювання готівкового обігу
(в редакції, чинній до внесення змін згідно з постановою Правління
НБУ від 17.06.2004 р. N 268 ( z0840-04 ) (z0840-04)
.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що
готівка, одержана з карткового рахунку довіреною особою власника
цього рахунку, є готівкою, одержаною з банку; особливості порядку
ведення карткового рахунку обумовлюють визначення цілі, на яку
може бути використана готівка, одержана з карткового рахунку,
нормативно-правовим порядком з підтвердженням відповідності змісту
фактичних операцій з використанням готівки нормативно визначеним
цілям авансовим звітом довіреної особи; невикористаний залишок
готівки, одержаної з карткового рахунку використовується для
поповнення цього рахунку.
Положення наведених правових норм судами попередніх інстанцій
при встановленні обставин щодо змісту спірного правовідношення до
уваги взяті не були.
Охоплення повернутих в касу підприємства невикористаних
підзвітних сум, як позареалізаційних надходжень, в силу абзацу
шостого пункту 1.2 Положення про ведення касових операцій у
національній валюті в Україні ( z0237-01 ) (z0237-01)
поняттям готівкової
виручки, на що послався суд апеляційної інстанції, не змінює,
однак встановлений цим Положенням порядок використання готівкових
коштів, одержаних з банку.
Підставою ж відповідальності, передбаченою абзацом сьомим
ст. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій
за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 р.
N 436/95 ( 436/95 ) (436/95)
(в редакції Указу Президента України від
11.05.1999 р. N 491/99 ( 491/99 ) (491/99)
є використання одержаних в
установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням.
Згідно ст. 2 цього Указу ( 436/95 ) (436/95)
штрафні санкції,
передбачені цим Указом, застосовуються органами державної
податкової служби у встановленому законодавством порядку.
При наявності складу правопорушення та застосування штрафних
санкцій, передбачених чинним законодавством, органом державної
податкової служби в межах наданих законом повноважень визначення
суми штрафних санкцій сумою податкового зобов'язання особи, щодо
якої застосовані штрафні санкції, не є підставою для визнання
податкового повідомлення-рішення, прийнятого щодо таких санкцій,
недійсним в повному обсязі.
Неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм
матеріального права та неповне встановлення обставин щодо змісту
спірного правовідношення, як такі, що призвели до постановлення у
справі неправильних судових рішень, відповідно до частини 1
ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
є підставою для їх скасування з передачею справи на
новий розгляд.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід
взяти до уваги наведене в цій постанові, всебічно, повно й
об'єктивно встановити обставини справи та вирішити спір згідно з
вимогами чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст.111-9, ч. 1
ст. 111-10, ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Красноармійської ОДПІ Донецької області
задовольнити частково.
Скасувати постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 26.01.2005 р. та рішення господарського суду Донецької
області від 20.12.2004 р., справу передати на новий розгляд до
господарського суду Донецької області.